Аналіз «освітніх ініціатив», які заплановані на наступний рік

Автор: Сергій Захарін, державний секретар Міністерства освіти і науки України (2021–2023), доктор економічних наук, професор

На сайті МОН оприлюднено повідомлення про початок процедури громадського обговорення проєкту Орієнтовного плану Міністерства освіти і науки України щодо проведення консультацій з громадськістю на 2026 рік.

Вказаний документ розроблено та оприлюднено не з власної ініціативи МОН, а на виконання вимог Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. № 996 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики».

В «Орієнтовному плані...» наведено відомості про проєкти різноманітних документів (законів, урядових постанов, відомчих наказів), які Міністерство освіти і науки України планує «виносити» на громадське обговорення у наступному році. Можна образно сказати, що даний план окреслює майбутні контури освітньої політики, оскільки «віддзеркаленням» цієї політики є розробка (або коригування) відповідного правового поля.

Документ складається із 45 пунктів і охоплює майже всі складники (ланки) освітньої системи.

За моїм суб’єктивним припущенням, найбільша кількість реформ очікується у сфері професійної (професійно-технічної освіти). Ось перелік документів, які планується винести на розгляд громадськості:

•  проєкт розпорядження Кабінету Міністрів України «Питання управління державними закладами професійної освіти, підпорядкованими Міністерству освіти і науки» (пункт 1 «Орієнтовного плану...»);

•  проєкт нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України стосовно документів про професійну освіту (пункт 7);

•  проєкт наказу Міністерства освіти і науки України «Примірні договори про співпрацю у сфері професійної освіти» (пункт 10);

•  проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін у Порядку забезпечення спеціальним одягом осіб, які здобувають освіту в закладах професійної освіти», затвердженого постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 р. №627 (пункт 14);

•  проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку організації інклюзивного навчання у закладах професійної освіти», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 р. №636 (пункт 19);

•  проєкт наказу Міністерства освіти і науки України «Про внесення змін у Типові штатні нормативи державних і комунальних закладів професійної освіти, що функціонують як бюджетні установи», затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 06 грудня 2010 р. №1204 (пункт 21);

•  проєкт «Про Порядок передачі комунального закладу професійної освіти засновником в управління юридичній особі та примірний договір про передачу» (пункт 23);

•  проєкт «Про Порядок проведення інституційного аудиту у закладах професійної освіти» (пункт 24);

•  проєкт «Про Порядок надання, позбавлення статусу центру професійної досконалості закладу професійної освіти або їх об’єднань» (пункт 25);

• проєкт «Про Порядок присвоєння та підтвердження професійних кваліфікацій кваліфікаційними центрами», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 р. №956 (пункт 27);

• проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про центр професійної досконалості» (пункт 28);

• проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації діяльності Центру професійної досконалості» (пункт 29).

Що буде написано в цих проєктах – ми, звісно, не знаємо. Але можна припустити, що запроваджуватимуться додаткові інструменти, спрямовані на «оптимізацію» поточної діяльності закладів професійної освіти.

Можливо, будуть передбачені спрощені механізми «передачі» державних закладів у власність громад (органів місцевого самоврядування). Ці ініціативи вписуються в логіку так званої «модернізації» мережі закладів професійно-технічної освіти, яка була анонсована нещодавно одним із заступників міністра.

У січні планується також обговорити проєкт Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти у 2026 році.

Автор цих рядків завжди доволі скептично ставився до практики щорічного ухвалення нового документу про порядок прийому до закладів вищої освіти (або прийому на навчання для здобуття вищої освіти). Адже за такого підходу цей документ (понад 100 сторінок!) усі зацікавлені користувачі мають щороку «перечитувати» заново.

Більш раціонально, на мій погляд, ухвалити рішення про внесення окремих «точкових змін» до вже існуючого порядку. У такому разі усі зацікавлені користувачі можуть вивчити лише зміни, за потреби – обговорити з колегами саме зміни, і не вивчати увесь документ з першої до останньої сторінки.

Але справа – не лише у формі.

Нагадаємо, що в серпні поточного року Президент України поставив вимогу суттєво спростити доступ до закладів вищої освіти.

«Перше – воєнний час, багато складнощів, всім дуже непросто, зокрема в контексті вступу до вищих навчальних закладів. Ми усі бачили, як було цим літом. Тому я доручив уряду спростити умови вступу до українських вишів. Була ідея, зокрема, щодо зимової вступної кампанії, щоб не доводилося чекати рік, якщо літом з якоїсь причини не вдалося пройти», – заявив Президент України Володимир Зеленський.

На жаль, поки що небайдужа громадськість про ініціативи МОН, спрямовані на сумлінне (а не бутафорне) виконання доручення Президента, нічого не чула.

Також нічого не відомо і про проведення «зимової вступної кампанії». Нагадаємо, зима починається вже наступного тижня...

Вочевидь, що у Правилах прийому на навчання для здобуття вищої освіти у 2026 році, виходячи із настанов глави держави, має бути відображена магістральна лінія: суттєве спрощення умов вступу. Хочеться вірити, що молодий та амбітний заступник міністра Микола Трофименко, який координує питання розвитку вищої освіти, впорається із цим завданням...

Також міністерство буде виносити на обговорення проєкти стандартів вищої освіти освітніх ступенів бакалавра, магістра, доктора філософії. На цій темі доцільно зупинитися окремо.

Розробка стандартів – справа відповідальна. Адже на цьому фундаменті ґрунтуватиметься зміст освіти, тобто компетентність майбутніх фахівців, їхні світогляд та креатив, їхня спроможність до вирішення конкретних практичних задач. Окрім того, стандарти мають велике значення під час так званого оцінювання якості вищої освіти...

Під час роботи на посаді державного секретаря МОН мені доводилося читати багато проєктів різних документів. Деякі документи доводилося відправляти на доопрацювання.

Мене неприємно вразило, що у всіх (!) проєктах стандартів вищої освіти було забагато помилок – змістовних, логічних, орфографічних, пунктуаційних. Вразили поверховість окремих формулювань, неврахування сучасних тенденцій розвитку різних сфер національного господарства, відсутність у списку літератури новітніх видань.

По абсолютно кожному проєкту стандарту, який надходив мені на розгляд, доводилося робити зауваження і «відправляти» документ на доопрацювання.

Найцікавіше в цій історії, що рецензентами кожного проєкту стандарту виступали видатні особистості, у тому числі і відома у вузьких колах жіночка-академік. Я попросив колег з міністерства більше не залучати до розробки стандартів та рецензування фахівців, навіть академіків, якщо вони ставляться до виконання обов’язків несумлінно.

Дивно, але при цьому не «підпускаються» до розробки стандартів справді відповідальні науково-педагогічні працівники, які мають значний досвід освітянської практики в непростих вітчизняних реаліях, а не лише досвід роботи «на грантах».

Нам, простим освітянам, доведеться уважно пильнувати, аби в проєктах стандартів зразка 2026 року не було написано відвертих дурниць...

Але повернімося до «Орієнтовного плану...». У сфері вищої освіти Міністерство також запропонує нам, простим освітянам, зробити експертизу проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення якості вищої освіти», проєктів програм Єдиного державного кваліфікаційного іспиту та єдиного фахового вступного випробування.

Важливим є проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання об’єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, а також забезпечення цілодобового безперешкодного доступу до них за відповідними сигналами цивільного захисту на території та в приміщеннях закладу освіти». Судячи з назви, документ матиме кілька складових – безпекову, управлінську, організаційну, фінансову – і стосуватиметься, без перебільшення, абсолютно всіх громадян, які залишаються в країні...

Також чутливим є проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку пільгового кредитування для здобуття професійної, фахової передвищої та вищої освіти», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2018 р. №673.

Низка документів стосуватиметься розвитку дослідницької інфраструктури – не секрет, що ця інфраструктура впливає і на розвиток освітньої системи. Йдеться про проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження критеріїв, за якими формуються переліки об’єктів дослідницької інфраструктури» (пункт 43), проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Реєстр дослідницької інфраструктури та Порядку включення об’єктів дослідницької інфраструктури до Реєстру дослідницької інфраструктури» (пункт 44), проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку утворення національних консорціумів дослідницьких інфраструктури» (пункт 45).

Наразі важко сказати – чи стануть ці документи локомотивами розвитку національної науки, але все-таки хочеться вірити в краще і сподіватися, що «на виході» ми отримаємо не лише поради, директиви і інструкції, а реальні інструменти (у тому числі фінансові) для залучення достатніх інвестицій у справжні дослідження.

Для того, аби перераховані документи були якісними, потрібна активна участь небайдужої громадськості. Кожен проєкт має пройти через фахову експертизу освітянської і наукової спільноти – найбільшої (за чисельністю) та найрозумнішої (за формальною кваліфікацією) серед усіх інших.

Виконати це завдання – дуже непросто. Витримають не всі. Невідомо куди поділися 1700 освітніх експертів та освітніх експерток (про їхні освіту і досвід нічого не відомо), які у 2023 році встигли «записатися на платформі». Ці люди, якщо вірити яскравим постикам освітньої дипломатії, обіцяли допомагати так званій «освітній команді» у її жертовному служінні, обіцяли спільно з «освітніми генералами» натхненно працювати і «лупати ту скалу». На жаль, поки що про конкретні результати нічого не відомо...

І наостанок – цікава деталь. У документі «Візія майбутнього освіти і науки України», який було істерично презентовано так званою «освітньою командою» в якості епохальної освітньої перемоги, міститься багато красивих слів та гасел, які натомість не зустрічаються в назвах документів, що наведені у «Орієнтовному плані…».

Ось короткий перелік цих гасел:

• гідні умови праці, справедлива оплата;

• системи мотивації;

• екосистема поваги;

• сучасний простір для навчання;

• висока якість освіти;

• модернізація управління;

• науково орієнтоване навчання.

Іншими словами, в «Орієнтовному плані…» відсутня інформація про переважну більшість «ініціатив», які були зафіксовані два роки назад у «Візії…».

Можливо, це саботаж? Можливо, просто нехлюйство?

Потрібні не просто «ініціативи» заради чергових зарубіжних поїздок, фуршетів, постиків і фоточок, а скоріше – «розумні ініціативи», які враховують наявні реалії, позитивний досвід функціонування освітньої системи та кращі вітчизняні традиції.

P.S. У цій статті відображено лише позицію автора. Висновки та фактичні твердження, наведені у цій статті, не відображають позиції державних органів, установ, організацій.