Підхід «освіта як сервіс» вбиває академічні результати
Автор: Віктор Громовий, український педагог, освітній експерт, публіцист, шеф-редактор порталу "Освітня політика"
Моя перша вчителька Галина Степанівна не надавала мені (моїм батькам) освітніх послуг. Вона мене вчила!
У старій гімназії не називали «плата за навчання». Була плата «за право навчатися». Тобі надавалось лише право. Якщо ти ним скористався як слід, будеш «удостоєний атестата зрілості». Ніхто не зобов’язувався надати якусь послугу. Тобі лише відчиняли двері. І все...
Бо послуги надають і отримують, а освіту здобувають.
1000000000000 разів писав про те, яку шкоду завдала українській освіті ідеологія "освітньої послуги".
Але навіть колеги-освітяни чомусь досі обирають, наприклад, темою панельної дискусії "Освіта як сервіс...".
На жаль, "ідеологія" освітньої послуги, сервісної функції низькооплачуваного вчителя продовжує панувати в головах очільників, псевдонауковців і навіть деяких керівників шкіл.
Нашим недолугим яжмамкам сказали, що вони є замовниками "освітніх послуг" школи! Вони тепер і переконані: якщо це послуга, то клієнт завжди правий. Звісно, в цій викривленій картині світу: "вчитель — це обслуга, яка вобше тявкать не може". І у багатьох "споживачів" освітньої послуги(точніше послуги із перетримання дитятки в школі як камері зберігання) є переконання, що це невміла прислуга, яка вічно щось "не додала", а тому не заслуговує на вдячність?!
"Ідеологія" освітньої послуги приносить величезну шкоду. Бо освіту не можна надати як послугу(хімчистки), її можна лише здобути.
Я вже не кажу про нормальне бачення освіти як соціального блага та величної місії Вчителя в суспільстві знань.
Підкреслюю, що мова йде саме про ідеологію, бо як класифікують освіту в своїх "бамагах" економісти аж ніяк не впливає на ставлення до неї громадськості.
На мій погляд – це не менш злочинна ідеологія і вона принесла не менше шкоди освіті, ніж наприклад, компартійна ідеологія. Там було комуністичне виховання на засадах ідеї А.С. Макаренка про «виховний вплив колективу».
Він писав страшні речі, які означали придушення особистості учня:
• Не потрібно виховувати окрему людину, потрібно виховувати колектив.
• Не розмовляти з окремим учнем, а побудувати такі форми, щоб кожен міг бути у загальному русі, після чого колектив сам стає великою виховною силою.
А ідеологія освітньої послуги принижує і придушує особистість вчителя. Множить його на нуль…
Мар’яна Калабухова у своєму недавньому ФБ-пості акцентувала увагу ще й на тому, що «сервісна логіка в освіті» вбиває академічні результати.
Вона звернула увагу на наступну закономірність: чим більше освітня інституція орієнтована навчання як сервіс, тим гірші академічні показники.
Або – або.
Або вам надають «сервіс», який робить усе, щоб навчатись було весело, легко, радісно, красиво.
Або ви (ваші діти) здобувають знання докладаючи для цього чималі зусилля. Тоді буде й конкурентоспроможність, і академічна глибина, і здатність та звичка вчитися упродовж усього життя…
Цитую Мар’яну Калабухову:
«Суть будь-якого якісного сервісу: комфорт, передбачуваність, мінімізація зусиль клієнта та його перманентна правота. Ви платите за каву, і бариста зобов'язаний зробити його саме таким, як ви любите. Ризики та робота лежать на виконавці.
В освіті так не буває!
Точніше, навіть якщо й буває, від справжньої освіти майже нічого не залишається.
Освіта - не придбання готового товару та не сервіс. Це радше спільне виробництво, потужний процес трансформації.
На відміну від кафе, де продуктом є якісно зроблена чашка кави, в освіті сам учень чи студент і є продуктом спільної роботи. Своєю і вчителя чи інституції.
Коли студент чи учень включає режим клієнта, він підсвідомо перекладає відповідальність за свій фокус, пам'ять та когнітивні зусилля на школу чи університет. Але мозок так не працює. Трансформація не відбувається пасивно.
Освітні інституції не повинні вас веселити, розважати, возити та влаштовувати дозвілля.
Головна системна помилка сервісного підходу – прагнення зробити процес навчання легким та зручним. Якщо клієнту у банку чи готелі незручно, сервіс поганий. Але в освіті відсутність інтелектуального дискомфорту – важливий маркер стагнації.
У педагогіці теорії освіти є такий термін Бажані Труднощі. Щоб знання перейшли у довгострокову пам'ять і сформували стійкі нейронні зв'язки, процес їх вилучення та обробки має бути важким. Ну і звичайно чим складніше, тим ефективніше.
Навчання – систематизація хаосу, побудова структури. Це складно і потребує високої концентрації.
Сервісна логіка намагається ці труднощі прибрати. Вона забирає фрустрацію, робить навчання гладкими, а подачу розважальною. В результаті ми отримуємо ілюзію компетентності! Студенту здається, що він усе зрозумів, бо йому було легко, але при зіткненні з реальним нестандартним завданням він виявляє ментальну порожнечу. А ще більше під час зіткнення з тими, хто вчився по-справжньому».
Так і є. Освітня сфера – це особлива сфера. І якісні результати обумовлюють взаємодію, а не просто "надання послуг". Та і ще дуже залежить звісно від ставлення батьків та учнів.
З мого досвіду, не бачила ще жодного разу дійсно гарних результатів, коли до школи ставляться, як до салону краси або кафе. Так, там ти можеш нічого не робити і очікувати бажаних результатів.
У моделі «надання послуг» школа стає обслуговуючим персоналом, а батьки й учні – ревізорами. Але в успішних освітніх екосистемах вони партнери.
Якщо одна сторона випадає або займає позицію споживача, конструкція падає. Коли ставлення споживацьке, будь-яка складність сприймається як «поганий сервіс», а не як природна точка росту.
Ну нарешті почали активно про це писати.
100000001 разів казав і кажу, що ніщо не принесло більше шкоди нашій освіті, ніж оця ідеологія "освітньої послуги" та суто споживацьке ставлення до школи.
Коментарі
Додати коментар