Реформа шкільного харчування в Україні: повна відірваність від реалій української школи та відверте окозамилювання

Автор: Олександр Козлов, директор ліцею №9, Вінниця

Реформа шкільного харчування в Україні, яку так помпезно тиражують у звітних презентаціях, дедалі чіткіше оголює свою головну ваду — повну відірваність від реалій української школи та відверте окозамилювання. Намагання чиновників запустити з 1 вересня 2026 року популістську систему «безкоштовного водопою» для всіх учнів з 1 по 11 клас виглядає як цинічне рішення проїдання дефіцитних коштів, єдина реальна мета якого — красиво прозвітувати перед європейськими донорами та міжнародними фондами. Чиновники прагнуть покласти на столи в Брюсселі глянцеві буклети з ідеальними графіками стовідсоткового охоплення за європейськими стандартами, свідомо замовчуючи, що закордонні партнери фінансують лише красиву стратегію, брендовані блокноти та кава-брейки на круглих столах. Весь же колосальний тягар закупівлі сировини лягає на плечі знекровлених війною місцевих бюджетів. Замість гнучкого менеджменту ми знову отримуємо радянську зрівнялівку: держава планує витратити мільярди на паперових дітей, Асоціація міст України вже б'є на сполох через фінансове знекровлення громад, які змушують вимивати останні копійки з програм безпеки, а директори шкіл з жахом прораховують, як з нового навчального року їм доведеться щодня актувати й викидати в смітник тонни недоторканих підлітками «корисних страв». Міністерські стратеги чомусь упевнені, що варто лише назвати банальне пюре з котлетою «автентичним меню», як старшокласники масово кинуть свої звичні перекуси й вишикуються в чергу, але реальність кабінетних реформаторів розіб'ється об перші ж повні баки з відходами.

Пора нарешті припинити цей передстартовий бюджетний мазохізм заради іноземних грантів і поставити урядовцям жорсткі запитання, поки система ще не запрацювала. Чому з вересня 2026 року кошти платників податків в умовах війни витрачатимуться на годування дітей із цілком заможних родин задля гарної «галочки» у звітах для ЄС, замість того, щоб забезпечити заклади освіти автономним світлом, модульними укриттями чи хоча б капітальним ремонтом вентиляції? Хто відповідав за кадровий та інфраструктурний аудит, якщо кухарів з вересня змусять працювати за принизливу мінімальну зарплату на напівживих плитах минулого століття, видаючи «на гора» гігантські об'єми їжі, які заздалегідь приречені на утилізацію? Якщо учень старшої школи принципово ігноруватиме цей безкоштовний обід, фінансування такого процесу з нового навчального року стане посадовим злочином проти ефективності, де директори шкіл знову залишаться крайніми в черговій грі в імітацію та крайніми перед перевірками Держаудитслужби за «неефективне використання». Старшій школі потрібен негайний перехід до моделі профільного кафетерію та батьківського співфінансування, а державі пора навчитися рахувати кожну копійку і захищати інтереси власних громад, фінансуючи виключно адресну соціальну допомогу та початкову ланку, а не ілюзорні кулінарні перемоги для зовнішнього експорту.