10 речей, які вчителі не можуть сказати вголос, але думають про них щодня
Автор: Віктор Громовий, український педагог, освітній експерт, публіцист, шеф-редактор порталу "Освітня політика"
Якби вони сказали відверто про те, що насправді думають, могли б втратити роботу. Тож замість відвертої розмови вони просто приречено кивають головою. Посміхаються крізь сльози. І залишають ці теми для тихих розмов між собою в підсобках.
1. Навчальна програма не завжди відповідає розвитку дитини. Не звинувачуйте нас, бо не ми її складали. Ми зобов'язані її викладати, навіть якщо вона не має ніякого сенсу для дітей того віку, яких ми навчаємо в цьому класі.
2. Вчитель не чудотворець. В освіті немає чарівних паличок. Ми завжди докладемо максимум зусиль, але в деяких ситуаціях потрібно більше, ніж один виснажений учитель та стопка стікерів. Бо освіта не надається, освіта здобувається. Важкою працею.
Від учителів очікують досягнення недосяжних цілей за допомогою неадекватних інструментів. Диво полягає в тому, що іноді їм вдається виконати це нездійсненне завдання.
Хаїм Гінотт (ізраїльський педагог, 1922-1973)
3. Я можу сказати, хто насправді виконав домашнє завдання, а в кого був домашній «помічник».
Ми знаємо почерк вашої дитини. І ми бачимо, коли вона раптом починає писати каліграфічно.
Ніколи не розумів навіщо проводити конкурс "Умілі ручки" серед батьків вихованців дитсадочка чи учнів початкової школи?!
Коріння проблеми плагіату починається навіть не зі списування в школі як ледь не загальноприйнятої практики, а з таких поробок, коли ми змалечку привчаємо не своє видавати за своє.
У складі гімназії(справжньої) в якій я багато років директорував була і початкова школа "Гармонія". Приходжу туди(вона була в окремому корпусі). Дивлюсь на виставку поробок. Я не фахівець з початкової освіти, але я чудово розумію, що не може Таня Петренко у свої 7 років таке зробити. Ще не та в неї моторика, не відпрацьовані навички... Явно ж робила у кращому випадку мама чи бабуся(а є вже ціла індустрія виготовлення "поробок" на замовлення!), але "поробка" підписана іменем дитини.
Запитую у своїх колег: ви впевнені, що цю "поробку" зробила дитина?
Не впевнені... То навіщо ви такі виставки робите? Щоб було красиво...
4. Ми бачимо поведінку кожної дитини. Ми просто обираємо свої битви.
Так, ми бачили як він втупився в мобілку і що їй наша фізика «до лямпи». Ні, ми не ігноруємо це, ми займаємося багатьма іншими речами в цю хвилину.
Інколи ми навчаємо. Інколи ми просто граціозно керуємо хаосом у класі.
5. Ця нарада з вивчення нових інструктивно-методичних матеріалів, які розробили добрі люди на грантах, могла б бути замінена простим розсиланням цього «мотлоху» електронною поштою.
Ми любимо співпрацю, колективне обговорення реальних проблем тощо. Ми не любимо наради заради наради, які просто марнують наш час.
6. Ваша дитина не єдина в класі. Ми дуже турбуємося про неї, але коли 28 дітям щось потрібно одночасно, ми маємо встановити почерговість.
7. Ми не ліниві. Ми дуже втомились і зараз знаходимось на межі вичерпання сил.
Планування, оцінювання за ГР, управління поведінкою, документування та виставляння на загальний огляд всього...
Якщо ви останнім часом розмовляли з учителем, ви знаєте, що вони втомилися. Вчителі не просто втомилися, вони виснажені.
...Я знаю, що вчителі є одними з найбільш працьовитих і відданих людей у суспільстві, але останнім часом вони відчувають напругу.
Робоче навантаження продовжує накопичуватися, а ресурси зменшуються. Як наслідок, вчителі залишаються виснаженими та перевантаженими.
Окрім співпраці, планування, викладання, оцінювання та збору даних, вчителі повинні мати справу з ненавчальними завданнями, виконувати зовнішні обов’язки та розв'язувати суспільні проблеми. А це призводить до ще більшого стресу та виснаження…
Еріка Гарсіа-Найлс, директорка початкової школи Green Trails, м. Сент-Луїс, штат Міссурі.
8. Будь ласка, перестаньте писати мені електронні листи о 22:00 про те, що ваша дитина забула в школі пляшку з водою(кросівки тощо).
Ми не чергуємо в школі цілодобово. Встановлення чітких кордонів між роботою та особистим життям на користь усім.
9. Чашка чи яблуко в дарунок – це дуже мило, але матеріали для проведення уроків були б доречніші
Ми цінуємо цей жест, але знаєте, що насправді нам дуже допомагає? Серветки. І маркери, які стираються сухою гумкою, і…
10. Ми знаємо, що шкільна освіта переживає глибоку кризу. Ми це відчуваємо. Ми просто не можемо цього сказати.
Скажу я:
Усіма кинутого на розбитій дорозі розшарпаного освітянського воза з квадратними колесами витягують з останніх сил тихі й скромні трудівники – вчителі.
Вони не чекають ані на допомогу, ані на якісь подяки… Просто роблять свою справу. Загадайте шевченкові рядки, «ми просто йшли; у нас нема зерна неправди за собою…».
Найбільше їм потрібно, щоб не заважали працювати! На допомогу й підтримку уже ніхто й не сподівається.
Коли квітка не цвіте, потрібно виправляти середовище, в якому вона росте, а не саму квітку.
Александер ден Хейєр
«Попри зневажливе ставлення і терор безглуздими нововведеннями й перевірками, які лагідно називають моніторингами, українські вчителі у війну створюють освітянське Диво. У наземних і підземних школах, без інтернету і під час ракетних і шахедних атак, зі світлом і без, у своїй оселі або в тимчасовому притулку, мої колеги вчать, виховують, готують до олімпіад і конкурсів, підтримують своїх учнів і їхніх батьків, підвищують кваліфікацію і сертифікуються, на кожний свій крок створюють купу звітів і фотозвітів, створюють свої розробки, відео, презентації, пишуть вірші та картини, плетуть сітки, заливають окопні свічки, здають кров, донатять, вірять у своїх учнів у Збройні Сили України, у Перемогу. Пишаюсь кожним і кожною!»
Юлія Зорянська
За матеріалами Teachers Follow Teachers
Коментарі
Все що тут сказане,болюча правда і істина…Дякую за це!!!!
Таких прикладів і я можу ще 2 десятки накинути, але толку з того? Скажу коротко: Т.зв. ,,НУШ"- це ні про що. ,,Нова" укр.школа також нова, як і я, ветеран праці. Програми розраховані на міфічну ,,творчість" як учня, так і учителя, особливо в гуманітарній сфері. Ніякою ,,реформою" там і не пахне.
Повірте колеги- завдання МОНстра і його вертикалі: Знищення освіти в найближчі 10 років, це прикрий , але ФАКТ!!!!!
Та ну, що ви,зараз вилізе якась чушка, і буде кричати,чого тим вчителям зарплату платять
А не треба створювати диво.Треба просто вести урок .За гроші.Вчитель-це не Христос і на чудо не сприможний
Реформа,на жаль,пішла шляхом феєрверків,а дитина потребує спілкування про те,що її хвилює, і не з усіма дітьми одночасно,а з кожною дитиною окремо
Для того, щоб підвищити результати навчання потрібно одне- єдине: підвищувати відповідальність батьків за результати навчання. Школа - це не місце для відбування певної кількості годин і протирання штанів з мобільним телефоном.
Вчитель має залишатись Людиною.В цьому його покликання.Не в програмах справа,а в тому,що ввели інклюзію для нормальних дітей.Все мала зарплата.Батьки повинні наймать репетиторів.Маю педстажу 31 рік.І гірко бачити ,на що перевелась наша освіта
Дуже поважаю вчителів за їх нелегку працю. Шкода, що авторитет вчителя дуже впав і що не отримують достойну ЗП. Але хочу зауважити, що п.1 і п.5 - у ваших руках. Саме вчителі можуть підняти питання щодо поганої програми чи зайвих нарад. Також вимагати, щоб дітей за погану поведінку виключали зі школи або за погані знання залишали на другий рік. Бо я мушу наймати досить дорогих репетиторів тому що вчитель пів уроку втихомирює клас.
Раніше я вважав. що система освіти знищується непродуманими "нововведеннями " чиновників МОН і інших навколоосвітніх "спеціалістів". Тепер стаю більш впевнений, що досить багато проблем шкільної освіти лежать в рабській покірності вчителя, його пасивності, страху втратити роботу або нажити собі ворога в особі всесильного керівництва школи. Вчителі втратили особисту гідність, інколи навіть честь і в переважній більшості сліпо покоряються системі, яка, зрештою, перемелює і їх, і їх учнів... Усіх...
А скільки помилок у підручниках так званої НУШ!!! Елементарних, граматичних! Це крім не відповідних віку учнів завдань! Таке враження, що ті підручники писали якісь аматори, а не фахівці! А вчителям можна лише поспівчувати, зважаючи на їхнє навантаження та мізерні зарплати!!! Ганьба!!!
Так, нас уже перемолоти, придушили, пригнобили. Ми просто опускаємо очі, щоб ніхто не побачив болю. Ми мовчки сидимо, коли розпікають когось на нараді. Ми просто сидимо після уроків, бо нас вчать і виховують. Ми щодня йдемо без радості, без настрою стомлені, як коняка, яка ходить по колу. І повірте, немає ніякої гордості за те, що я учитель.
Викладала в університеті.Студентка тримає ключі і звертається до мене російською:"Пошлите в38 аудиторию!" Відповідаю:"Посылаю в 38 аудиторию!"Шок.Тепер студенти говорять так.В курсових і контрольних (курс -кримінальне право) червоною кульковою ручкою виправляла граматичні помилки,іноді так червоніло,що основного тексту не було видно.А студенти колись були школярами...
Учителі, що за бунт на кораблі?Незадоволені МОНом, ДСЯО , рекомендуючими і контролюючими? Ну що ж- демократія, свобода слова і т. д. … - ,, посидели, по.. говорили і до праці!
Щодо вчителя, вже десяток років застосовується дуже модне зараз слово БУЛІНГ. Вірніше кажучи декілька видів булінгу: від деяких учнів, від деяких батьків, від адміністрації, від Управління освіти, зі сторони оплати роботи... Цей список можна продовжити. Чому вчитель мовчить? А чи є вчителю час і сила, щоб після роботи зайнятися відстоюванням себе. Я напишу про себе. У мене після роботи, коли я повертаюся додому інший раз немає сили і пообідати. Можливо я одна така слабачка. Така втома і слабкість, що й поворухнутися не можна, і хочеться весь час мовчати. Лягаю, перепочину, потім ввечері можу перевірити зошити. Для своєї дитини часу немає взагалі. Їсти стараюся наварити в неділю. В суботу теж дуже важко піднятися. Ось так і продовжую пливти за течією.
Ваші слова правдиві. І ми не знаємо, на який час вистачить у нас сил та енергії, щоб працювати в таких умовах, щоб вижити матеріально при таких зарплатах.
Молимось за школярів і особливо за вчителів !
Колеги, які проблеми? Як казав горезвісний мєдвєдєв "Зачем ім бальшая зарплата? Учітєль - ето прізваніє, каму нужни дєньгі - ідітє в бізнес". Ні, я не тільки про зарплату (хоча часто чую ниття колег і відверте знущання нинішньої влади кавеенщиків, які почали із зарплати вчителям у 4000 євро, і тепер як тому віслюку сіно на вудочці смикають перед мордою - ось уже підвищуємо, ось уже підвищуємо...). Ви, КОЛЕГИ (я також училка чоловічого роду) ЗНАЛИ куди йдете, знали, що влада буде відверто зневажати вас, і просто знущатися. Кожен сподівався, що його "мине чаша сія"? Чого далеко ходити? Свої ж - що стали завучами, директорами, чинушами в райвно починають принижувати колишніх колег, нинішніх підлеглих. Учитель - всього лише дзеркало хворого суспільства. Зараз лікуємося великою війною. Далеко не всі хочуть вилікуватися! Дуже сподіваюся, що суспільство не хворе невиліковно. Надія помирає останньою...
Працюю в школі вчителем вже 50 й рік. Як же прикро бачити те, що відбувається. Згідна з автором статті, бо дійсно вчителі бояться висловити свою думку, тримаючись за роботу та зарплату. Бо куди ж іще людина піде працювати? Вчитель обрав свій шлях і завжди своє серце, свої знання намагається віддати дітям. Сподіваємося на кращі зміни в освіті. Здоров'я, натхнення, терпіння вчительській громаді в такий нелегкий час...
Згодна з автором статті.Учитель-це людина,якій треба і відпочити,і із сім'єю поспілкуватись,і може спортом зайнятись.Але ні сил,ні часу,ні грошей не висточає.Профспілки освіти НЕ відстоюють права вчителів на нормований робочий день,на підвищення зарплатні,на поліпшення умов роботи.Обладнання вчителі купують за свої гроші...Телефони і ноути місцями використовують свої власні.Про программу освітню мовчу.Це квест.Різноманітні підручники з предметів заплутують багатьох.Питання: на основі якого підручника діти повинні складати екзамени?Чому діти вчаться за одними підручниками,а матеріал на ЗНО злегка відрізняється?Чому МО не розробляє ЄДИНИХ заходів для всіх шкіл однаково?Бо це вже стає цирком:кожен виплясує,що хоче.... Питання:чому учні,які заважають навчальному процесу,не відраховуються зі школи????Чому ювенальна поліція майже не працює з підлітками?Багато недоліків....
Всім добрий вечір! Згодна з кожним пунктом цієї публікації і з кожним словом автора. За фахом вчитель української мови та літератури, але вже ким тільки не була: і вихователем, і продавцем, кур'єром і т. ін. На початку повномасштабного вторгнення виїхали на Хмельниччину. Ось там, завдяки тому, що пишу вірші, отримала можливість вперше у житті вчителювати і викладала українську літературу у 5, 7, 9 класах. І мені сподобалося... Ніколи не забуду як в укритті діти здавали вірші, як ми спілкувалися з приводу того чи іншого твору. Як писали мені свої творчі роботи, а я, перевіряючи їх, ставила хороші оцінки за їх думки, міркування, почуття. Це дуже ЦІННО!!! Як було приємно чути, коли кажуть: "Дякую, а у мене ще ніколи не було такої оцінки.. Я розумію, що грамотність це важливо, але коли дитина пише з власної голови, додає серце та вкладає душу, то можна дуже сильно і не прискіплюватися до помилок. Це можна обговорити окремо. Так було всього один навчальний рік, бо довелося повернутися додому Наразі, я асистент вчителя..
Да нажаль так і є все сказано точно, тому бути вчителем це складна роботу , це треба мати міцні нерви та терпіння 😭❤️
Для тих, хто захоче цитувати. «Ми просто йшли; у нас нема зерна неправди за собою…» - цитата з поезії І. Франка.
Вчитель має залишатися Вчителем. Його робота - якісно НАВЧАТИ дітей. І батьки не повинні наймати репетиторів. І не треба перекладати всю відповідальність за навчання тільки на дітей і їх батьків. Для того і ходять діти в школу ,щоб навчатися. Сучасні діти - це діти війни. Їх психика зламана. Вони навчались онлайн під час ковіду, і навіть зараз велика кількість їх навчається онлайн із за війни . Вони вже забули, як це щодня ходити в школу. Ви думаєте що це легко? Так, зарплати вчителів повинні бути достойними.
Вчитель виснажився, втомився і т. д., працюючи чотири дні на тиждень, а колись вчителі працювали в суботу і не втомлювались
Ті, хто нині і їх попередники, що дорвалися до влади, добре усвідомили, що з вільним, впевненим у собі українцем вони не зможуть маніпулювати. А це означає, що запущено було ганебний механізм руйнування освіченої української нації. І чим цинічнішою була дія чиновника, тим зухваліше цій ганьбі кріпилася наліпка "новизни". Професіоналізм і компетенцію як основний стрижень вчителя, вульгарно підмінили лакейством і на це все спокійно спостерігали ті, хто зборов комуністичний гніт. Потрібен негайний поворот у свідомості вчителя, як це було у 1989-му. Треба, щоб будь-яка нарада, будь-який форум вчителів перетворювався у відкритий суд над бездарним чиновником. Щоб чиновник боявся зібрань учителів. Потрібно згадати хто відповідальний за націю, а хто прислуга у цій справі.
Люди, в про що ?Яке ще всесильне керівництво школи?Вони ж навіть не міністри.Не купуйте за свої гроші, не принижуйтеся
Так,Людмило,виснажився і втомився і не 4, а 5.Бо колись навіть праця не в суботу не була такою обтяжливою.Були нормальні діти і батьки, а не оті пискаті істоти, які тільки про булінг та права та про підходи навчилися верещати.Права свої знають, а от прав інших людей аж ніяк .З прикрістю доводиться констатувати ,що навіть у радянський час вчитель не був такий принижений,як зараз.
Додати коментар