5 порад для класних керівників-початківців

Якщо бути вчителем – це захопливо, відповідально та водночас непросто, то що означає бути класним керівником? Це вже не тільки про відповідальність, а й про справжню зацікавленість життям дітей, про вміння бути цікавою особистістю для них, про бажання працювати з учнями поза навчальною програмою, про справедливість і вміння налагоджувати позитивні стосунки. 

1. Встановіть особисті та професійні кордони.

Будьмо чесними: учні та їхні батьки постійно намагатимуться порушити ваші кордони. І якщо для дітей це природно, оскільки вони тільки вчаться суспільної взаємодії, то з їхніми батьками, які роблять це цілком свідомо, складніше. 

Для вас важливо дати дітям зрозуміти, що всі вони для вас однаково важливі, до всіх ви ставитеся однаково, навіть якщо стиль спілкування обираєте різний. Так, спочатку будуть непорозуміння, але згодом діти навчаться. 

Не менш важливо одразу визначити межі з батьками учнів, які інколи не розуміють, що класний керівник не працює 24/7. Варто чітко встановити найпростіші правила:

• телефонувати чи писати лише із 08:00 до 17:00;

• пізніше писати можна тільки якщо сталося щось термінове (уточнення домашнього завдання чи розкладу уроків не є терміновим питанням);

• якщо питання виникло в неробочий час чи на вихідні, то можна написати на електронну пошту, але відповідь буде в робочий час;

• для спілкування щодо успіхів дітей є окремий час (варто скласти відповідний графік).

Звісно, класний керівник  має зі свого боку також дотримуватися встановлених правил, наприклад, відповідати батькам своїх учнів у визначений час.

2. Вмійте визнавати свої помилки.

Як відомо, не помиляється лише той, хто нічого не робить. І дійсно, помилки роблять всі, але це не так уже і страшно. Головне – визнавати їх та за потреби просити вибачення. Зрештою, діти мають бачити перед собою приклад людини, яка не боїться помилятися та вміє виправляти ситуацію. А якщо ви ще й поясните, що трапилося, чому вчинили саме так і що будете робити, аби розв'язати проблему, то це взагалі ідеально.

Натомість якщо після помилки ви просто вдасте, ніби нічого не сталося, то учні вам не пробачать. І, звісно, можуть так ніколи й не навчитися визнавати свої помилки та просити вибачення в тих, кого образили.

3. Не сваріть дитину перед однокласниками.

На жаль, раніше це було доволі розповсюдженою практикою, результатом якої були хіба що сльози, злість та комплекси. До того ж таким чином надзвичайно легко налаштувати дитину проти себе, а однокласників – проте одне одного. 

Так, якщо дитина спеціально привертає до себе увагу просто на уроці, то поговорити з нею особисто вдасться не одразу. Проте ви можете зупинити заняття на кілька хвилин, запитати в учня, що саме сталося, чи може вона працювати і попросити поводити себе інакше.

Також, якщо це не допомагає, ви можете дозволити дитині трохи перемкнутися: випити води, почитати пʼять хвилин книжку, тихенько погратися, а потім, коли вона буде готова, знову долучитися до уроку (тут важливо чітко визначити часові межі такого перепочинку). А після заняття ви можете обговорити з учнем те, що сталося. 

4. Допомагайте батькам учнів.

Тут важливо розуміти, що ви будете не лише класним керівником, а й певною мірою психологом та просто людиною, яка готова вислухати та зрозуміти. Будьте готові до того, що попри бажання допомогти в будь-якій ситуації, інколи ви все ж не зможете цього зробити, оскільки проблема може не входити до зони ваших повноважень та знань. Та ви можете, наприклад, заспокоїти схвильованих батьків та дати цінну пораду. 

Під час спілкування з батьками школярів важливо прибрати зайві емоції та звернутися до мови фактів. Ви маєте транслювати впевненість та спокій, але водночас не перетворюватися на ментора. 

Також дуже важливо заздалегідь попросити батьків спочатку звертатися зі всіма запитаннями та проблемами до вас (особливо якщо це стосується конфліктних ситуацій), а вже потім ділитися ними з іншими батьками. Адже у випадку, наприклад, сварки між дітьми модератором доведеться бути саме вам, і якщо звертатимуться насамперед до вас, то тримати справу під контролем буде простіше. 

5. Не бійтеся обговорювати з дітьми проблеми класу.

Це одне з правил створення безпечного простору – діти мають право знати, що та чому відбувається довкола. Не варто замовчувати проблеми з дисципліною, випадку булінгу, психологічного та емоційного стану (який зараз у всіх не найкращий) – обговорюйте це. Висловлюйте свої думки, обґрунтовуйте власну позицію та обовʼязково запитуйте, що думають учні з того чи іншого приводу. 

І не варто недооцінювати сучасних школярів – вони дуже розумні та кмітливі, тож можуть і самі – звісно, з вашою допомогою, знайти розвʼязання проблеми. І навіть якщо зрештою ви діятимете не так, як вони запропонували, учні знатимуть, що їхня думка важлива.