737 мільйонів доларів. Де результат, панове?

Автор: Ігор Лікарчук, доктор педагогічних наук, професор

737 мільйонів доларів. Де результат, панове?

Міністерство освіти та науки України бадьоро звітує про чергову перемогу.

Світовий банк через програму LEARN спрямовує на українську шкільну освіту астрономічну суму ~ $737 000 000. За нинішнім курсом це майже 33 мільярди гривень!

Маємо за це лише дякувати. Дуже сильно дякувати.

Однак я не фінансист, але навіть мені очевидно: це шалена сума коштів.

Більше того, наскільки я розумію, це - не безповоротний грант і не подарунок. Близько 90% -,кредитні кошти.

Тобто йдеться про величезний борг у понад тридцять мільярдів гривень, який Україні доведеться повертати.

І саме тому ми маємо не лише моральне, а й цілком практичне право запитати: що українська освіта отримала і має отримати за ці понад 30 мільярдів гривень боргових і грантових ресурсів?

У красивих урядових презентаціях ми бачимо стандартний набір чиновницьких формул: «безпечне середовище», «професійний розвиток», «оновлення змісту», укриття, автобуси, підручники…

Це все потрібно.

Але однією з ключових цілей цієї програми є підтримка реформи НУШ.

І тут я, як освітянин, хочу запитати прямо: де реальні результати цієї реформи, крім гарних слайдів PowerPoint?

Чи почали українські діти краще читати, рахувати та мислити?

Чи бодай на відсоток зменшилися катастрофічні освітні втрати?

Чи став учитель професійно сильнішим і впевненішим після десятків вебінарів та курсів підвищення кваліфікації від «експертів і експерток»?

Чи стало педагогу легше працювати у класі?

Принаймні переконливих доказів того, що відповідь на ці запитання - «так», суспільству ніхто не показав.

Більше того, попередній Міністр освіти неодноразово говорив про «просідання НУШ». І не лише він.

Натомість ми бачимо зовсім інше: плодяться нові платформи, штампуються нескінченні візії, програми, рекомендації та створюються чергові бюрократичні надбудови.

У межах LEARN передбачено навіть підтримку Офісу впровадження НУШ.

Ще одна структура. Із та для «експертів і експерток».

І тут у мене виникає зовсім просте запитання: невже НУШ впроваджує якийсь Офіс?

Ні! Ні! Ні! НУШ ВПРОВАДЖУЮТЬ ВЧИТЕЛІ!

А що змінилося для вчителя у його нелегкій праці від вкладання цих коштів? Бо у «експертів і експерток» того Офісу зарплати геть не учительські.

Світовий банк може вважати результатом те, що десятки тисяч учителів «пройшли навчання». Це, звичайно, справа Світового банку так вважати.

Але мене як освітянина цікавить інше: що після цього навчання змінилося у знаннях дітей?

Тож, мабуть, недостатньо звітів про кількість проведених «заходів», навчених учителів та створених інституцій. Бо освіта - це не про кількість процесів. Освіта - це про результат.

І тому потрібна відповідь на одне просте, але фундаментальне запитання: що конкретно від вкладання цих 33 мільярдів гривень змінилося на краще у звичайному українському класі, куди щодня заходять втомлений учитель і розгублений учень? Де результат?

P.S. Сьогодні о 8-30 побачив інформацію, що при МОН вже є якийсь Офіс із реформування дошкілля. Це просто якийсь треш…