Як реагує британська система освіти на проблемного учня?

Автор: Майбогіна Надія

Коли пишу про британську освіту, в коментарях часто зустрічаю щось на кшталт: «А в нас теж є діти розумні». І це правда, ми вміємо працювати з обдарованими учнями. Але справжня перевірка якості системи відбувається не на сильних її ланцюжках, а на найслабших.

Як реагує система на проблемного учня? 

Згадую, як у моєму дитинстві до нас у 9 клас прийшов «второгодник» Саша. Все, що ми про нього знали – це те, що він стояв на обліку в міліції і брав участь, як ходили чутки, в груповому зґвалтуванні. Власне, про те, що його звали Саша, я дізналась не в перший місяць його перебування в класі. Усі його називали за прізвиськом «Муравей». Здається, він і сам забув, яке його ім’я.

Ми Сашу відверто боялись. І не тільки ми. Вчителі боялись не менше. Не дай Боже десь перетнутись з ним в нелюдному місці чи зачепитись словом. У відповідь можна було почути щонайменше мат. Здавалось, всі мовчки домовились дати Мурав’ю добути до кінця школи на останній парті класу і не заважати йому спати.

Буду щаслива дізнатись, що щось з тих часів змінилось. Але здається, віз і досі там. 

Отже, ЯКА РЕАКЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ СИСТЕМИ ОСВІТИ НА СЛАБКОГО/ПРОБЛЕМНОГО УЧНЯ?

Система так влаштована, що українська школа геть не зацікавлена брати до школи поганого учня, бо він/вона зіпсує середні результати ЗНО, зіпсує атмосферу в класі, може погано вплинути на однокласників, додасть проблем учителю на уроках. Ніхто точно не знає, що відбувалось з цією дитиною до і що відбувається зараз, який контекст (окрім тих, хто приймав документи, але явно не той, хто веде урок). Єдиний плюс – додаткове фінансування, але воно піде явно не на допомогу з цим учнем. Відрахувати його/її теж не так легко, зокрема і через батьків, для яких часто у всьому винні інші, насамперед «нецікава» школа. Щоб мінімізувати негативні наслідки такого учня треба якомога швидше його/її випустити зі школи, намалювавши будь-який атестат і забути як страшний сон. А далі хай вже суспільство там якось з ним/нею возиться, чи поліція, чи тюрьма. У школи немає ресурсів, досвіду і процедур, що робити з таким учнем.

ЯК РЕАГУЄ НА ПОГАНОГО УЧНЯ БРИТАНСЬКА СИСТЕМА ОСВІТИ?

Так-так, тут теж є погані і дуже погані учні. Але для школи це не є шоком.

1. Найперше – найжорсткіше. Поганих учнів ВІДРАХОВУЮТЬ, це не якесь рідкісне явище в британській школі. Відраховують не тому, що всіх дістав/ла, а тому що порушив/ла всі допустимі правила в конкретній школі. Тому батькам не вдасться перекинути проблему на школу. Вони мусять звертатись до місцевих органів і клопотати про переведення до іншої школи. І в місцевих органах зберігається не тільки історія такої дитина, а і всієї сім’ї. З іншого боку, завжди є надія, що зміна середовища, друзів, учителів може вплинути позитивно і дасть дитині шанс.

2. З точки зору керівництва школи, це теж не є шоком. Адже досягнення школи – це не ЗНО, а різниця між вхідним ЗНО на попередній ланці і вихідним на поточній. Наприклад, якщо поганий учень склав ЗНО в молодшій школі на 100 балів у середньому (за умовною 200 бальною системою), а середня школа допомогла йому скласти на 105, то школа молодець! Так, результат ЗНО все одно низький, але є прогрес, за який уряд подякує школі.

3. У кожній британській школі є pastoral officers (не учителі), які спеціалізуються на поганій поведінці учнів, комунікаціях з батьками, соціальними службами і поліцією. А у великих школах є окремі працівники, які спеціалізуються на дуже поганій поведінці. І покращення поведінки для таких спеціалістів – це головна мета, а не другорядна задача. Очевидно, що вони отримали відповідну освіту і проходять підвищення кваліфікації з цих питань.  Отже, коли така дитина потрапляє до школи, школа знає, що з нею робити.

4. При переведенні дитини з однієї школи до іншої, нова школа отримує попередню історію дитини, включно з датами відвідування школи за попередні роки, причинами прогулів і запізнень (буквально по кожній даті з коментарями-відмазками батьків), затримок, відсторонень від занять (у Британії дитину можна відсторонити від занять до 40 днів на рік) тощо. Також школа отримує всю інформацію про демографічні ознаки дитини, оцінки складених екзаменів, починаючи від 0 класу (ця інформація доступна окремим спеціалістам школи на урядовому порталі). Передача даних може бути не тільки на паперових носіях, а й шляхом передачі електронних файлів між шкільними системами через урядовий портал. 

5. У великій школі завжди є відсоток поганих учнів, тому реагують на них як на системне явище. А відтак спеціалісти керуються не емоціями і суб’єктивними рішеннями, а протоколами і інструкціями, чітко фіксуючи власні кроки. (Нагадаю, що вчителі не відповідають за поведінку, а лише за академічний успіх учнів).

6. Диференціація в класах за рівнем з основних предметів (про це можна детальніше почитати за посиланнями нижче) мінімізує вплив поганих учнів на сильних. Групи для слабких учнів, за моїми спостереженнями, менші (15-20 дітей), а сильніші – більше (28-33). У тій групі, куди потрапляє слабкий учень, середня академічна температура і так низька, і нова дитина не робить погоди. Втім там може працювати сильніший учитель, який може впоратись з такими дітьми і дати їм раду, працюючи в постійному контакті з pastoral officers. Як правило, система контролю знань в таких групах суттєво відрізняється від груп з успішними учнями. З іншого боку, на деяких предметах поганий учень соціалізується, знаходячись у мішаних групах. Він/вона не ізолюється від суспільства, а суспільство не ізолюється від нього/неї.

7. Для проблемних дітей існують спеціальні хаби. Дитина може перебувати в такому хабі нової школи, без офіційного відрахування з попередньої. Там працюють спеціалісти. Це робиться для корекції поведінки дитини з надією повернути її до попереднього середовища. 

8. У вчителів є широкий арсенал інструментів, як поставити дитину back on track, але про це в наступному дописі.

P.S. Про диференціацію в британських класах можна прочитати тут: https://www.facebook.com/share/p/DRbGhgh1iNCRDc4S/?mibextid=WC7FNe