Як розпізнати, що дитина потребує психологічної допомоги

Пам’ятка для батьків

В дописі до Дня захисту дітей ми говорили про важливість присутності спокійного, передбачуваного, уважного дорослого в житті дитини.

Бо як говорив Д. Віннікотт: «Дитину не потрібно рятувати від світу — потрібно дати їй дорослого, з яким цей світ можна прожити».

Проте інколи цього не достатньо, і тоді важливо та доречно звернутися за професійною психологічною допомогою. В цьому дописи поговоримо про те, як розпізнати, що діти різного віку потребують психологічної допомоги.

📌  Дошкільники (3–6 років)

Можливі сигнали:

• раптове повернення до ранніх поведінок (смоктання пальця, страх темряви, енурез);

• частий плач, істерики без причини;

• надмірна прив’язаність або страх залишитися наодинці;

• нічні кошмари, проблеми зі сном;

• малювання лише темними кольорами, багато агресії в сюжетах.

Що робити:

• забезпечити режим, рутину, тілесну присутність;

• говорити короткими, спокійними фразами: «Ти у безпеці. Ми разом»

• звернутися до шкільного психолога, якщо симптоми тривають понад 2 тижні.

📌  Молодші школярі (7–11 років)

Сигнали:

• уникання школи або друзів;

• скарги на біль у животі, голові без медичних причин;

• часті вибухи гніву або навпаки — емоційна «замороженість»;

• падіння успішності, розсіяна увага;

• нав’язливе читання/перегляд тривожних новин.

Що робити:

• говорити про почуття («Якби цей день мав колір — який би він був?»);

• підтримувати стабільні правила вдома;

• залучити дитину до спільної діяльності (малювання, готування);

• якщо зміни тривають понад місяць — потрібна консультація психолога.

📌  Підлітки (12–17 років)

Сигнали:

• різкі зміни настрою, ізоляція, цинізм;

• втрата інтересу до улюблених занять;

• надмірний час у мережі або втеча в «інфошум»;

• самозвинувачення, думки про безсенсовність;

• ознаки самопошкодження, зловживання алкоголем/енергетиками.

Що робити:

• не знецінювати («все у тебе добре») — краще запитати: «Я помітив, що ти змінився. Хочеш поговорити, чи мені просто побути поруч?»

• підтримувати контакт, навіть якщо дитина відмовчується.

Якщо є згадки про смерть, самоушкодження чи суїцидальні думки — обов’язково звертайтеся до психолога.

Допис підготувала експертка Спільноти, психологиня Ірина Гнєзділова.