Як уникнути емоційного (професійного) вигорання педагогів в умовах воєнного стану?

Питання професійного вигорання педагогів у закладах освіти в умовах воєнного стану є досить актуальним. В колективах зростає кількість працівників, які почуваються виснаженими як морально, так і фізично, що в результаті позначається на ефективності професійної діяльності, психологічному самопочутті. Динаміка освітніх змін кожного дня ставить перед педагогом нові задачі та вимоги, які інколи педагог не може вирішити без відповідних психологічних знань. 

Під синдромом професійного вигорання розуміють емоційне виснаження та спустошення, спричинені власною роботою. Його складові: розвиток негативної самооцінки, пасивне ставлення до роботи, втрата розуміння й співчуття. Він розвивається на тлі хронічного стресу, призводить до виснаження емоційно–енергетичних і особистісних ресурсів людини. 

Найбільш цей синдром спостерігається в групі ризику – професії в системі «людина-людина», до яких і відноситься професія педагога. Постійна систематична взаємодія, комунікація, високий рівень відповідальності, емоційне навантаження можуть спричинити процес розвитку  синдрому. Людина втрачає інтенсивність працездатності, зацікавленість у роботі, відчуває емоційну та фізичну втому, втрачає активність, здоровий сон, спостерігається пригнічений настрій. З огляду на те, що психологічна перевтома призводить до зниження якості освітнього процесу, погіршення психологічного клімату в групі, а отже, і емоційного стану дітей, дуже важливо завчасно попередити виникнення синдрому емоційного вигорання.

Важливим аспектом попередження професійного вигорання педагога є набуті знання в області психології та можливості практичного їх застосування. Постійне підвищення власної психологічної компетентності вчителя сприятиме розширенню меж особистісної усвідомленості, професійної рефлексії та психологічного благополуччя в цілому. 

З метою профілактики професійного вигорання педагогів, збереження психологічного здоров’я, емоційної рівноваги в умовах воєнного стану рекомендуємо використовувати методи психологічної самодопомоги:

1. Будьте уважні до себе та приділяйте час власному здоров’ю: це допоможе вам своєчасно помітити перші симптоми втоми. 

2. Висипайтеся. Повноцінний сон не менше 8 годин на добу захищає психіку від перевтоми.

3. Знаходьте час для себе. Відпочивайте разом зі своєю родиною, близькими друзями, колегами. 

4. Якісний відпочинок після робочого дня є найзмістовнішою профілактикою професійного вигорання (робочі питання, думки та надмірне обговорення робочих моментів у час відпочинку не повинні домінувати).

5. Вчіться керувати своїми емоціями, володійте собою. Часто доводиться приховувати їх від учнів. Якщо багато негативу, шукайте свій спосіб «випустити» його (спорт, фізична праця, прогулянки, музика, самомасаж, підтримка близьких тощо). 

6. Якщо виникає емоційна напруга, можна заплющити очі, уявивши щось приємне (берег моря, місця з дитинства, що викликають позитивні емоції, тощо).

7. Якщо перед вами виникла ситуація, що викликає занепокоєння, то візьміть коротку перерву. Зробіть глибокий «вдих» та довгий «видих» декілька разів. Подумайте, чи дійсно питання, яке виникло, варте емоційних витрат та що саме конструктивно можна вдіяти, щоб вирішити його.

8. Опануйте техніку «глибокого дихання». Адже часто дихаємо ми тоді, коли потрапили у стресову ситуацію. Змусити себе дихати глибоко та повільно — те саме, що переконати організм, що стрес минув. Крім того, глибоке дихання животом може захистити від ще однієї біди: «заїдання тривоги». Наш мозок сигнали роздратованого адреналіном шлунку сприймає як сигнали голоду. А глибоке дихання розслабить шлунок.

9. Аутотренінги (самонавіювання). Емоційне напруження безпосередньо пов'язане з напруженням м'язів – у стані стресу організм входить у стан «бойової готовності» до активних дій; знімаючи напруження певної групи м'язів, можна впливати на негативні емоції, позбавитись від них.

10.  Говоріть про свої потреби, просіть допомоги, якщо її потребуєте, звертайтеся за допомогою до психолога. Часто, лише проговоривши свої хвилювання, можна позбутися бентежних думок, відчути безпеку та внутрішній комфорт.

Особливе місце у збереженні психологічного комфорту серед педагогів займають спеціалісти психологічної служби. Вони своєчасно попереджують порушення в міжособистісних стосунках, виявляють причини труднощів, що виникають,  запобігають конфліктним ситуаціям в освітньому процесі. Психологам важливо здійснювати відповідну роботу щодо запобігання професійного вигорання педагогів, реалізувати просвітницькі заходи з питання можливих методів застосування психологічної самодопомоги. Знання цих методів та вміння застосувати їх на практиці сприятимуть підвищенню рівня психологічного благополуччя, адаптації до професійних вимог та профілактиці професійного вигорання педагога.

Отже, адекватне відношення до роботи і відведення їй належного місця у житті – найкраща профілактика професійного вигорання. Нажаль, у житті ми не завжди маємо змогу робити тільки те, що нам подобається, приносить радість. А робота без радості пришвидшує вигорання в багато разів. Якщо ж користуватися настановою «Не можеш робити те, що любиш – навчись любити те, що робиш», то ніяке професійне вигорання, ні емоційне вигорання нам не загрожуватиме.

Детальніше:

• Міщенко М.С. Особливості емоційного вигорання педагогів в умовах війни  http://habitus.od.ua/journals/2023/51-2023/28.pdf

• Павелкін Р. Синдром емоційного вигорання викладачів закладів освіти в умовах військової агресії Росії проти України. Психологія: реальність і перспективи. 2023. Вип. 20. С. 144–153.