Євроінтеграція в освіті очима 190 тисяч учителів, батьків і управлінців

Автор: Руслан Гурак, голова Державної служба якості освіти України

Результати дослідження

Сьогодні для українського суспільства європейська інтеграція дедалі рідше звучить як абстрактна політична формула. Все частіше її сприймають як вибір цінностей, стандартів життя та відповідь на питання про майбутнє. Україна інтегрується в європейський освітній простір, і цей процес упливає на логіку та зміст реформ у галузі освіти — зокрема на управлінські підходи, освітні стандарти та організацію навчання.

Державним інституціям, відповідальним за якість освіти, важливо розуміти не лише рівень загальної підтримки європейського курсу. Ключові питання — наскільки цей курс є зрозумілим і відчутним для тих, хто щодня працює й навчається в системі освіти, та чи стають зміни частиною повсякденної освітньої практики.

Саме з цією метою 2025/2026 навчального року Державна служба якості освіти України провела моніторингове дослідження рівня поінформованості учасників освітнього процесу щодо європейської інтеграції країни. Воно охопило всі рівні освіти — від дошкільної до вищої — й усі ключові групи, що формують освітнє середовище: керівників закладів освіти, педагогічних і науково-педагогічних працівників, здобувачів освіти та їхніх батьків.

В опитуванні взяли участь понад 190 тисяч респондентів із різних регіонів України, міської та сільської місцевості. Такий масштаб дає змогу говорити не про окремі думки, а про загальні тенденції — з їхніми відмінностями, суперечностями та зонами невизначеності. Це унікальна можливість побачити не декларативні гасла, а живі настрої всередині освітнього середовища. Отримані результати демонструють високий рівень підтримки європейського вектора розвитку України, але водночас — чіткий запит на те, аби цей вибір був відчутним у повсякденному освітньому досвіді.

Дослідження дало відповіді на кілька важливих питань.

Чи підтримують учасники освітнього процесу євроінтеграцію?

Дослідження засвідчило: в усіх групах переважає позитивне ставлення до європейської інтеграції, а відверто критичних оцінок небагато. Водночас ставлення різниться в різних групах.

Показники для педагогічних працівників і батьків наведено у вигляді усереднених значень. У дослідженні відповіді цих груп різняться залежно від рівня освіти, на якому працюють вони або навчаються їхні діти. Детальні відмінності між підгрупами подано в тексті статті.

ZN.UA

Найвищу підтримку євроінтеграції демонструють керівники закладів освіти — група, яка безпосередньо працює з освітніми політиками, стандартами та управлінськими рішеннями. Близько 80% підтримують євроінтеграцію для розвитку сучасної освіти. Для них європейський курс найчастіше пов’язаний із питаннями якості освіти, управління та інституційного розвитку.

Серед педагогічних працівників рівень підтримки європейського вектора не є однорідним. Найвищі показники зафіксовано серед викладачів закладів фахової передвищої, професійно-технічної та вищої освіти — євроінтеграцію підтримують 74%, 71 і 82% викладачів відповідно. Для них європейська інтеграція тісніше пов’язана з академічною мобільністю, міжнародними проєктами та професійним розвитком. Так само багато прихильників євроінтеграції серед учителів шкіл — 74%. Водночас серед педагогів дошкільної освіти частка тих, хто вважає євроінтеграцію важливою, менша — 64%. Вочевидь, це пояснюється тим, що на цих рівнях європейський вимір реформ менш безпосередньо відчутний у щоденній освітній практиці й потребує додаткового пояснення та методичної підтримки.

Натомість серед батьків картина інша. Відмінності у відповідях батьків пов’язані з тим, як вони співвідносять європейську інтеграцію з освітніми перспективами своїх дітей. Найвищий рівень підтримки зафіксовано серед батьків вихованців дошкільних закладів та здобувачів професійно-технічної освіти — відповідно 63 і 65%. У першому випадку європейський вектор сприймають як орієнтир на безпеку, якість середовища та сучасні підходи до розвитку дитини. У другому — як цілком прикладну можливість: підвищення шансів на працевлаштування, мобільність і конкурентоспроможність на ринку праці.

Водночас серед батьків школярів підтримка європейської інтеграції дещо нижча — майже 59%. Саме на етапі загальної середньої освіти батьки найчастіше стикаються з практичними труднощами впровадження реформ. Це робить європейський вектор менш абстрактною цінністю та суперечливішим повсякденним досвідом, що й відображається у відповідях.

Найбільшої уваги потребує частка респондентів, які зайняли нейтральну позицію щодо європейського вектора освіти. Серед батьків здобувачів освіти таких — третина. Вони не заперечують європейського курсу, але очікують чіткого розуміння того, як він уплине на зміни в якості освіти. Робота з цією авдиторією потребує не гасел, а пояснень, діалогу та живих прикладів того, як європейські цінності працюють у щоденному досвіді. І саме тут освіта має найбільший потенціал впливу.

Водночас на всіх рівнях освіти залишається частка тих хто вважає євроінтеграцію освіти малозначущою або неважливою.

Отже, результати дослідження засвідчують важливий нюанс: європейський курс у системі освіти загалом підтримують, однак ступінь його усвідомлення та «проживання» різний.

Про Європу «загалом» і Європу в класі

Дослідження показує важливу річ: ідею ознайомлення дітей та молоді з Європейським Союзом і європейськими цінностями загалом підтримують. Але за цією підтримкою — дуже різні уявлення про те, навіщо це потрібно і як має працювати в реальному навчанні.

Для керівників закладів освіти європейський вимір — частина довгої стратегії. Вони вбачають у ньому інструмент формування громадянських компетентностей, відповідальності та орієнтації на сучасні стандарти. У цій групі Європа — не абстракція, а рамка, в якій вибудовується освітня політика.

Для батьків картина значно менш чітка. Більшість не заперечує важливості європейських цінностей, але для багатьох батьків Європа в освіті залишається правильною ідеєю без чіткого щоденного наповнення.

Педагоги опиняються між цими двома підходами. Європейська тематика вже присутня в освітньому процесі — у проєктах, окремих заняттях, ініціативах. Але найчастіше вона живе фрагментами, залежить від особистої мотивації вчителя й рідко складається в цілісну систему.

У підсумку дослідження фіксує не брак підтримки, а брак спільного розуміння. Європейські цінності в освіті визнають, але не завжди знають, як перетворити їх на щоденну практику.

Що респонденти вважають головною користю європейської інтеграції для освіти?

Оцінюючи європейську інтеграцію, учасники освітнього процесу говорять не лише про підтримку курсу, а й про те, яку практичну користь він може принести освіті. І тут знову проявляються суттєві відмінності між групами.

Для керівників закладів освіти та педагогічних працівників європейська інтеграція передусім асоціюється з підвищенням якості освіти, оновленням стандартів і управлінських підходів, а також із ширшими можливостями професійного розвитку. Саме ці групи найчастіше говорять про впровадження сучасних освітніх практик, академічну мобільність і залучення до міжнародних проєктів як ключові переваги євроінтеграції.

Здобувачі освіти значно частіше пов’язують європейський вектор із можливостями для продовження навчання, визнанням дипломів та перспективами працевлаштування. Для них євроінтеграція має насамперед прикладний вимір — як ресурс для особистої освітньої та професійної мобільності.

Натомість батьки здебільшого оцінюють користь європейської інтеграції крізь призму безпеки, якості освітнього середовища та майбутніх шансів для дітей. Для цієї групи важливими є не стільки політики чи формальні реформи, скільки відчутні зміни: сучасні умови навчання, зрозумілі правила та стабільні перспективи.

Водночас показово, що для частини респондентів у всіх групах користь європейської інтеграції залишається нечітко сформульованою. Це ще раз підкреслює: попит на європейський вектор в освіті супроводжується запитом на пояснення — як саме цей курс трансформується в конкретні освітні результати.

Що стоїть за цифрами

Освітні реформи, пов’язані з європейською інтеграцією, неможливі без підтримки та розуміння на всіх рівнях — від управлінців і педагогів до здобувачів освіти та батьків. Формальна згода з європейським курсом не гарантує його реалізації, якщо зміст і логіка змін залишаються незрозумілими для тих, хто щодня працює й навчається в освітній системі.

Саме тому трансформація освіти потребує не лише нових стандартів і рішень «згори», а й системної роботи з поясненням, залученням і підтримкою всіх учасників освітнього процесу. Без цього жодна реформа не стане стійкою.