Асиметрія в освіті

Автор: Віктор Громовий, український педагог, освітній експерт, публіцист, шеф-редактор порталу "Освітня політика"

(Асиметрія від дав.-гр. ασυμμετρία — «неспівмірність»)

У нас говорять лише про ґендерну асиметрію в системі загальної середньої освіти та в освітньому процесі окремої школи. На жаль, у цих розмовах не проглядається реалістичних шляхів розв'язання проблеми тотальної фемінізації освіти.

Є колосальна асиметрія доходів та стилю життя «агентів змін» і працівників сфери освіти, які пруть плуга.

Реформи тепер стали не «справою життя» людей, які готові прожити певний час жертовно, а способом отримання надприбутків та можливістю суперкомфортного «тримання освітнього фронту» в п’ятизірковому «окопі» Radisson Blu Resort, Bukovel. Окрім професійних «грантоїдів» у нас з’явилась привілейована верства високооплачуваних бюрократів і спеціально виведена порода фуршетних освітян з масовки.

Звісно, «ситий голодному не товариш», тому люди, які ледь зводять кінці з кінцями, вкрай негативно сприймають агентозмінські тези, на кшталт, «молодь працює в школі не заради зарплати, а заради долученості до крутого процесу реформ».

Та найбільш глибинною є професійна-кваліфікаційна асиметрія.

По-перше, є колосальна асиметрія між освітою та ринком праці. Економісти, юристи та менеджери випускаються в нікуди упродовж десятиліть. Це спричиняє формування в суспільстві цілих професійних прошарків безробітних з дипломами, відчуженню молоді та старших поколінь на ринку праці, втраті довіри до системи освіти у суспільстві тощо.

По-друге, професійно-кваліфікаційну асиметрію сфера освіти не може здолати навіть працюючи сама на себе. Щороку напередодні 1 вересня читаємо оголошення про вакансії як свідчення незадоволеного попиту на кваліфікованого(а тепер уже будь-якого!) вчителя.

Спробуйте «в день з вогнем» знайти хорошого вчителя фізики чи англійської мови в столиці!

І водночас примарними є перспективи працевлаштування випускників пед. університетів у невеличких райцентрах в яких місце вчителя переходить ледь не в спадок.

Абсолютно відсутнє бачення розв'язання проблеми щодо подолання негативних проявів асиметрії, яка пов’язана з небажанням працювати за фахом ледь не 90% випускників пед. університетів. Дійшло до того, що ці університети соромляться називатись педагогічними й прибирають цей термін зі своєї назви.

Інформаційна асиметрія за якої часто ті, хто «внизу» краще поінформовані, ніж ті, хто «там, на верху» роками реформує ту освіту, якої насправді немає. Якщо учасники взаємодії не мають повної інформації про ситуацію, в якій вони знаходяться, годі й сподіватись на адекватні реаліям управлінські рішення. Не кажучи вже про пошук можливих альтернатив провальній освітній політиці.

Інформаційна асиметрія виникає, попри доступність сучасних технологій, які дозволяють швидко передавати інформацію. Однак різні інформаційні бар'єри призводять до вкрай спотвореної передачі даних про реальний стан справ. Зокрема, є прихована (замовчувана) інформація, є навмисно сфальсифіковані звіти і є небажання слухати і чути(привілейована глухота очільників)…

Інформаційна асиметрія викликана ще й моральною деградацією (у кого вистачило більше совістю збрехати) та зворотною селекцією управлінських кадрів в освіті.

У випадку з батьками учнів недостатня обізнаність призводить до недостатньої компетентності. Зокрема, для того, щоб обрати заклад, який може забезпечити справді якісну освіту. Інформаційна асиметрія призводить до того, що учні (студенти) та їхні батьки не можуть заздалегідь переконатися в реальній якості освіти, яку може забезпечити та чи інша школа (університет).

А потім читаю в коментарях про головний форпост НУШ: якість там звичайнісінька, а ціни за навчання в цій розпіареній школі такі, як у шинкаря в пеклі…

Часто інформаційна асиметрія є причиною того, що вони не можуть знайти та вибрати відповідну «освітню послугу», а легко «ведуться» на понти й навороти дорогих приватних шкіл-«мильних бульбашок». Освіта – це сфера в якій «клієнт» повинен мати необхідні знання та навички, щоб мати можливість зробити якісне рішення.

Загалом інформаційна асиметрія, на жаль, швидше зростає, ніж зменшується. Це відбувається через те, що при збільшенні обсягу доступної інформації знайти релевантну (справді істотну) інформацію стає все важче. Інформація також розосереджена, її не знайдеш в одному місці.

Вихід є: навчитися долати інформаційні бар'єри.

Асиметрія розподілу влади між учасниками освітнього процесу. Маємо, що маємо: на одному полюсі є абсолютно безправний і упосліджений вчитель, на іншому – всевладдя освітянської бюрократії та привілейованої верстви «агентів змін».

Досі є й асиметрія влади по лінії вчитель – учень, викладач – студент..

Щоб переконатися в цьому достатньо проаналізувати стратегії, які вчителі використовують для здійснення своєї влади над учнями. Звісно, навчальні цілі є педагогічними й не мають функції застосування влади заради здійснення влади, але…

Будь-який учень (студент) скаже, що в нинішній освітній реальності робота вчителя (викладача) в основному полягає у "перевірці стану засвоєння вивченого нами обраного вами за нас змісту нашої освіти". А наша змінотворці досі вважають нормальним визначати зміст освіти кожного учня ще до того, як він переступить поріг закладу освіти.

Утім усе частіше учні починають протистояти цьому та кидають виклик авторитарній позиції вчителя, застосовуючи «стратегії відмови від співпраці», а то і переходить до відверто деструктивної поведінки.

Вчитель має навчитись розумно використовувати владу над своїми учнями. Звісно, тільки він контролює та спрямовує обговорення на уроці, визначає черговість відповідей, оцінює яку відповідь вважати прийнятною, а яку ні, обирає вид діяльності та теми тощо.

Асиметрія в змісті та формах здійснення освітнього процесу є окремою темою для розмови.