Чому нас спіткала освітня катастрофа?!

Автор: Віктор Громовий, український педагог, освітній експерт, публіцист, шеф-редактор порталу "Освітня політика"

Наші освітянські горе-реформатори не просто зробили низку «дрібних» помилок(перейменування всіх неповних середніх шкіл у гімназії, загравання з яжмамками, утвердження грантивізму як «рушійної сили» реформ тощо).

З самого початку вони взяли абсолютно помилковий курс: робити те, що приречене на популярність.

Зрештою концепт "приємного" ефектно-розважального "освітнього"(?!) процесу витіснив концепції розвивального (проблемного тощо) навчання, яке вимагає чималих зусиль «здобувачів».

Як наслідок, замість культури зусиль утвердилась культура занижених очікувань, а школа по суті втратила роль закладу освіти. Тому вчителювання перетворилось на роботу з догляду за дитиною у розважально-харчувальному закладі (не)освіти в якому «дають» знання та вміння!

Зараз в нашій зламаній системі освіті вкрай необхідне повернення до основ!

Зокрема, до наступного базового налаштування «системи, яка працює»: школа – це заклад освіти, а не розважально-харчувальна камера зберігання дітей у час, коли батьки на роботі.

Ми не камерозберігальний сервіс для батьків з "приємної" перетримки дітей до досягнення ними дорослого віку.

Зайве доводити, що утвердження в громадській свідомості підходу до школи як до тусовочно-конкурсно-розважально-харчувального закладу з догляду за дітьми має катастрофічні наслідки.

Запитайте у ШІ "В яких закладах приємно проводять час?".

Але ви й самі знаєте...

Чомусь серед них немає школи.

Це перший абзац розповіді про НУШ на офіційному сайті МОН. https://mon.gov.ua/nova-ukrainska-shkola

Вам ще треба пояснювати чому нас спіткала освітня катастрофа?!

Кажуть, що диявол криється в деталях.

Завдання «створити школу, в якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, як це відбувається зараз, а й уміння…» було сприйнято як курс на створення закладу в якому вчителі будуть в ролі аніматорів. Зайде доводити, що школа не може «дати» знання, а тим більше уміння. Їх треба здобувати, а вміння треба напрацьовувати та відшліфовувати. Часто в цьому процесі багаторазового повторення приємного мало. Лише в фіналі є можливість відчути смак перемоги, коли ти навчився робити важкі речі.

А чого варта декларація: «батькам теж подобається відвідувати цю школу, адже тут панують співпраця та взаєморозуміння»? Тобто хтось має забезпечити цю «співпрацю та взаєморозуміння»?! Не вони разом з педагогічним та учнівським колективами створюють атмосферу партнерства та взаємоповаги, а їм це падає з неба…

Звісно, це було сприйнято як вимогу до вчителів стрибати на задніх лапках перед отримувачами освітніх послуг.

У наступних абзацах цього вкрай малограмотного з позицій сучасного освітнього менеджменту тексту продовжується і поглиблюється ця дика розруха в мізках.

Наслідком практичної реалізації цих ідей «маємо, що маємо», школа тепер:

1. Контора з обслуговування агентозмінсько-бюрократичної машини, яка вимагає генерувати електронно-паперове божевілля, відосіки та фотозвітики;

2. Місце перетримки дітей в якому їх мають годувати, розважати, втішати тощо.

Школа тепер не заклад освіти, а саме заклад з догляду за дітьми та бюрократами (агентами змін, модераторами реформ тощо), який має їм усім робити «приємне». І в цьому корінь проблеми.

Повернути освіту в Україну = повернути школі її основне призначення.

Проблема в тому, що тепер утвердився неправильний підхід до навчання. Тільки через труднощі і перемоги над ними можливий розвиток. Тепер освіта - це ферма з розведення свиней, які рохкають від задоволення і вседозволеності.

Володимир Кундис

Змушений 10000000001 раз нагадувати, що в школі один-єдиний основний(ключовий) процес – освітній !!!

Це раціонально організована закладом освіти діяльність, спрямована на розвиток особистості у спеціально створеному освітньому середовищі.

На жаль, повсюдно відбувається підміна та імітація освітнього процесу:

• Підміна освітнього процесу(в старшій школі підготовкою до НМТ чи участі в МАН).

• Імітація освітнього процесу(удаване дистанційне навчання, масове використання раніше ГДЗ, тепер ШІ замість виконання домашніх завдань тощо).

• Пріоритетність псевдоосвітньої діяльності (конкурсоманія, олімпіадоманія, заходоманія тощо), яка затьмарює реальний освітній процес.

Як наслідок, навколосвітня метушня, зокрема, процес продукування різноманітних «бамаг»(фотозвітів тощо) стає головним процесом у школі…

Метою допоміжних процесів є ресурсне забезпечення для створення необхідних умов для здійснення основного процесу (матеріально-технічне, інформаційне та кадрове забезпечення, безпека життєдіяльності тощо).

Допоміжні процеси не повинні затьмарювати основний!

Управлінські процеси спрямовуються на підвищення ефективності основного і допоміжних процесів(стратегічне та поточне планування, моніторинг, мотивація, аналіз і прийняття рішень, контроль тощо).

Замість утвердження ефективних мотиваційних механізмів, у нас відбулась остаточна демотивація всіх учасників освітнього процесу.

На жаль, цей курс визначала вузька група далеких від практичної освіти людей. Слухати інших вони не хотіли. Тому вітрильник НУШ не могли рухати справжні сили змін у правильному напрямку.

Часто катастрофу викликає не велика помилка, а майже непомітне відхилення на самому початку шляху. Найнебезпечніше в таких ситуаціях те, що довгий час все виглядає ніби нормально.

Як історик за фахом, часто в таких випадках згадую катастрофу британського флоту 1707 року. Це була одна з наймасштабніших морських трагедій в історії Великої Британії.

Ескадра Королівського флоту (понад 20 кораблів) під командуванням головнокомандувача сера Клаудслі Шовелла поверталася до Англії з Середземного моря, де британці брали участь у Війні за іспанську спадщину.

Навігатори ескадри не могли точно визначити своє місцезнаходження і в їхніх розрахунках поступово накопичилося невелике відхилення. Вони вважали, що флот знаходиться в протоці Ла-Манш, але реальне розташування кораблів виявилося трохи іншим.

І це «трохи» призвело до зіткнення з рифами поблизу архіпелагу Сіллі. Спочатку флагманський корабель 90-гарматний лінійний корабель HMS Association на повній швидкості врізався у небезпечні скелі й затонув усього за кілька хвилин. Слідом за флагманом на прихованих скелях розбилися ще три військові судна.

Цю катастрофу викликав не якийсь грандіозний шторм. Причиною стала невелика помилка у визначенні траєкторії руху.

На жаль, у складних системах (а саме такою є освіта!) неможливо заздалегідь визначити єдино правильну траєкторію. І складні системи майже завжди непомітно накопичують відхилення. Тому потрібна постійна робота над помилками та корегування курсу.