Чому Україні потрібно три ЗНО замість одного

Автор: Надія Майбогіна, к. е. н., учитель, data officer Poole High School, Велика Британія.

Для тих, хто не хоче довго читати, напишу коротко: якість роботи школи оцінюється як прогрес між результатами вхідного і вихідного ЗНО окремого учня, окремого предмета і школи в цілому в порівнянні з середнім прогресом по країні.

Далі спробую простіше про складне. Але спочатку про проблему.

Чи надає конкретна школа якісні освітні послуги? І яка школа краща? – непрості питання і для батьків, і для держави.

Можна було б сказати, що кращою є та школа, де краща матеріально-технічна база, де кращі вчителі, де кращий менеджмент та більше можливостей для дитини. Але це все про потенціал школи, який лише опосередковано свідчить про якість освіти і потенційну можливість дати якісну освіту, і виміряти це важко. А як школі продемонструвати свої фактичні результати?

На превеликий жаль, єдиним об’єктивним показником досягнень української школи є результат ЗНО після 11 класу. Формула успіху тут зрозуміла: сильні діти, яких відбирають «на вході» до школи + сильні учителі, які приходять на сильних дітей = високий результат ЗНО = високий рейтинг школи.

Відсутність універсальної метрики досягнень школи та її об’єктивного вимірювання призводить до орієнтації керівництва шкіл лише на ЗНО і кількість перемог учнів у різних конкурсах. А це викривлює всю систему, робить її несправедливою і неефективною. До чого це призводить:

1. Щоб залучити сильних дітей (у яких вже інвестували батьки або інші школи попередньої ланки), рейтингові школи проводять вступні екзамени, відсіюють дітей після кожного року і концентрують навчання саме на предметах ЗНО. І тут постає питання, де заслуга школи, а де батьків, а де ефект статистики, коли з 4 дев’ятих класів у школі лишається 2 випускних.

2. До рейтингових шкіл потрапляють лише невеликий відсоток українських дітей (значна частина яких залишається жити в Європі, врешті-решт (так було і до війни). Годі й казати, що рейтингові школи сконцентровані в столиці й у великих містах. І рейтинг ЗНО, як врожай, збирає тільки старша школа, яка «висмоктує» дітей з тих шкіл, де їх роками плекали вчителі, праця яких залишилась непомітною.

3. На периферії освіти також лишаються школи, що знаходяться в тій місцевості, де немає батьків, здатних оплатити репетиторів, де не можна влаштувати відбір на вході, а відсоток сильних дітей надзвичайно низький. Судячи по рейтингам ЗНО, такі школи автоматично потрапляють у розряд «неефективних». Утім, кожному вчителю очевидно, що працювати зі слабкими дітьми набагато важче, а прогрес слабкої дитини є більшим вагомим результатом, ніж прогрес сильних дітей. Однак радість такого прогресу зможуть розділити лише батьки і вчитель, праця якого так і залишиться непомітною для керівництва і держави.

4. За такої системи не працює і не розвивається інклюзія, а робота вчителя, що працює з дітьми з ООП, повністю нівельована.

5. ЗНО чудово ілюструє кінцеву точку навчання в школі, але геть не свідчить про те, що це максимум, якого дитина могла б досягти. Порівняння дитини самої з собою немає, прогрес чи регрес учня за 11 років школи відомий одному Богу.

6. Олімпіади і конкурси, конкурси, конкурси – спроба альтернативного доведення досягнень школи, яка опинилась у такій системі. Жодним чином не хочу нівелювати позитивний вплив всіх цих активностей на розвиток окремих дітей, але маю кілька претензії: це працює не для всіх дітей, це повністю виключає інклюзивних дітей, зв’язок перемог з опануванням базової програми середньої освіти і задачами держави не є очевидним, відсутність перемог не свідчить про погану роботу вчителя чи школи, підготовка дітей до конкурсів і олімпіад зазвичай не оплачується і не є частиною навчальної програми. І навіть якщо окрема школа дає високий рівень переможців змагань різних рівнів, це одиниці в масштабах країни (мовчу про об’єктивність цих конкурсів і їхній зв’язок з метою державної освіти). А культура усіляких змагань не виховує толерантність у дітях і не будує толерантне суспільство.

Вимірювання ефективності шкіл в Британії визначається іншим чином, що робить систему хоч і не ідеальною, але більш справедливою і ефективною:

1. Кожна основна ланка освіти (молодша, середня і старша школи) завершується зовнішнім незалежним оцінюванням (ЗНО).

2. Результат ЗНО розглядається не стільки як доказ засвоєння учнем знань, скільки як показник здатності дитини до навчання (це пояснюється змістом екзамену).

3. Результат ЗНО попередньої ланки + певний відсоток = цільове вихідне ЗНО. Наприклад, ЗНО з математики молодшої школи визначає цільове ЗНО середньої з математики, інформатики, фізики, біології. А ЗНО з читання молодшої школи визначає ЗНО з мов, географії, історії тощо.

4. ЗНО попередньої ланки є способом групування і відсіювання учнів. Так, ЗНО молодшої школи визначає рівень групи, у якій навчається дитина (нагадаю, що учні вчаться в класах за рівнем здібностей. Місце дитини переглядається на основі проміжних екзаменів, що проводяться тричі на рік). ЗНО середньої школи визначає вибір предметів для вивчення у старшій школі.

5. Ефективність роботи середньої школи визначається як різниця між середнім показником ЗНО після початкової школи і ЗНО після середньої школи.

6. Приклад: якщо учень А закінчив молодшу школу з середнім балом ЗНО 6 , то держава прогнозує, що цей учень А закінчить середню школу з середнім балом ЗНО не менше 6, а краще 7 і «спускає» школі цей цільовий показник щодо цієї дитини. Якщо школа впоралась з цим прогресом, то вона ефективна. А якщо учень Б закінчив молодшу школу з ЗНО 10, а середню з 9, то це означає, що школа не змогла зберегти здатність дитини до навчання і вона «не молодець».

7. Прогрес, який досягла школа на будь-якій ланці, вимірюється по предметах. Наприклад, в школі біологію вивчають 100 дітей. Середній вхідний ЗНО цих дітей – 7. Цільовий показник для учителів біології (вихідний ЗНО) – середній 8 по цій групі. Учителі біологи навчали дітей так, що середній 8 – вони молодці. Якщо середній 6 – не дуже молодці.

8. Вся вказана вище аналітика по ЗНО і прогресу ведеться за різними демографічними ознаками учнів: статі, категоріях ООП, матеріальному становищу сімей, дітей з рідною англійською чи ні тощо…

9. Прогрес, який досягла школа, порівнюється також з національним рівнем (за тими ж демографічними ознаками). Таким чином враховують загальні тенденції: особливості поколінь, вплив пандемій, зміни в навчальних програмах і курсах. Продовжую попередній приклад. Якщо вхідний з біології 7, а всі інші школи в середньому досягли середній з біології 5, тоді як наша школа 6, значить наша школа не так вже й погано впоралась. Якщо вхідний ЗНО 7, середній вихідний ЗНО по країні 6, а наша школа 8, то ми унікальна школа і передова саме з біології (і можливо, навіть краща за ті рейтингові школи, де у всіх кінцеве ЗНО 9). Аналогічно прогрес / регрес видно і по всій школі, і по кожному учню і по кожному предмету (На малюнку бенчмаркінг видно на термометрі – це елемент звітності в ALPs).

10. Вся аналітика ведеться в потужних програмних забезпеченнях таких як ALPs, SISRA, які забезпечує і підтримує держава. Ці програми не просто сховища даних, а є платформами інтерактивних звітів, до яких є доступ у вчителів і керівництва школи.

11. Така аналітика є об’єктивною базою для прийняття рішень на рівні школи, громади, держави. Статистика і математика нівелюють політичність і заангажованість рішень.

12. Вказане вимірювання має своє логічне продовження, про яке напишу окремо (Progress 8, Attainment 8, Ebacc та інші показники).

До чого це призводить? Поясню на простому прикладі:

Якщо до школи приходить дитина з ООП або відверто слабка дитина з низьким вхідним ЗНО, директора середньої школи це не лякає. Навіть якщо школа допоможе цій дитині зберегти той же рівень здатності до навчання (а може, і трохи покращити), то школа досягла успіху – і вона ефективна.

І робота того вчителя, чи колективу учителів-біологів, чи всієї школи буде помітна всім.

А дитина буде змагатись лише з собою і переможе, навіть якщо ніколи не візьме участь у конкурсах й олімпіадах.