Чи поширюється дія Закону про спрощення регулювання трудових відносин на лікарні, школи, дитячі садочки?‼

Чи поширюється дія Закону про спрощення регулювання трудових відносин на лікарні, школи, дитячі садочки?‼

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу I прийнятого Верховною Радою України 19.07.2022 у другому читанні та в цілому Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього підприємництва та зменшення адміністративного навантаження на підприємницьку діяльність» внесені зміни до Кодексу  законів про працю України – кодекс доповнено новою главою ІІІ-Б «Спрощений режим регулювання трудових відносин», що складається з  4 нових статей  (49-5 – 49-8).  

Пункт 5 статті 49-5 вказаного Закону містить наступне речення: «Положення цієї глави не поширюються на трудові відносини, що виникають між працівниками та роботодавцями, які є юридичними особами публічного права» 

Якщо під вищенаведеним словосполученням «цієї глави» мається на увазі саме нова Глава ІІІ-Б, то встановлений нею «спрощений режим регулювання трудових відносин» не повинен поширюватись на трудові відносини між юридичними особами публічного права та їх працівниками не тільки на етапі їх виникнення, як вказано в пункті 5 статті 49-5, але й протягом всього строку їх дії. 

Юридичні особи публічного права - один з двох видів юридичних осіб, передбачених статтею 81 Цивільного кодексу України. 

Відповідно до частини другої статті 81 ЦК,  юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 ЦК. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 3 статті 81 ЦК Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Право держави створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом передбачене статтею 167 ЦК. 

Можливість територіальних  громад  створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом передбачена статтею 169 ЦК. 

Більш чіткого унормування законних критеріїв визначення приналежності до кола юридичних осіб публічного права на сьогодні не існує.

Господарський кодекс України (ГК), в частині першій статті 78 визначає, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління, а орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника — відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Системне тлумачення положень чинного законодавства, зокрема статей  81, 167-169 Цивільного кодексу України, статей 73-78 Господарського кодексу України, статті 4 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статті 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», чинних положень про міністерства, зокрема – Положення про Міністерство економіки України (затв. пост. КМУ від 20 серпня 2014 р. № 459 (в ред. постанови КМУ від 17 лютого 2021 р. № 124), Положення про Міністерство юстиції України (затв. пост. КМУ 2 липня 2014 р. № 228 (зі змінами), Положення про Міністерство енергетики України (затв. пост. КМУ від 17 червня 2020 р. № 507 (зі змінами), Положення про Міністерство освіти і науки України (затв. пост. КМУ від 16 жовтня 2014 р. № 630 (зі змінами), Положення про Міністерство охорони здоров’я України (затв. пост. КМУ від 25 березня 2015 р. № 267 (в ред. пост. КМУ від 24 січня 2020 р. № 90) та ін., дозволяє вважати що до юридичних осіб публічного права відносяться: органи державної влади; органи місцевого самоврядування; державні установи та заклади; комунальні установи та заклади; державні та казенні підприємства; комунальні підприємства.

На офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції розміщене Роз'яснення від 29.12.2021 №11, відповідно до якого  НАЗК, посилаючись на положення ч. 2 ст. 167 та ч. 2 ст. 169 ЦК України робить висновок, що державні та комунальні підприємства, а також навчальні заклади, спільні комунальні підприємства належать саме до юридичних осіб публічного права, безвідносно до мети їхньої діяльності.

Що стосується інших юридичних осіб, то з урахуванням положень ЦК України, ГК України, інших законів України НАЗК сформульовані такі на його думку найбільш суттєві ознаки юридичної особи публічного права:

1) створення на підставі:

• розпорядчого акту Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (абз.3 ч.2 ст.81 ЦК України);

• у випадках, встановлених законом, – установчого документа (абз.2 ч.3 ст.81 ЦК України);

2) визначення правового статусу ЦК України або окремим законом України (наприклад, розділ ІІ Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», ст.ст. 10, 11 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» тощо);

3) метою та основним видом діяльності юридичної особи є реалізація публічних функцій держави чи територіальної громади, які покладені на них Конституцією та законом України (наприклад, ст.10 Закону України «Про фермерське господарство», ст.17 Закону України «Про вищу освіту» тощо);

4) допоміжний характер підприємницької діяльності до її основної діяльності.

В своєму роз’яснення НАЗК зауважує, що юридичній особі публічного права не обов’язково мають бути притаманні усі зазначені ознаки.

Для з’ясування питання, чи належить та чи інша юридична особа (об’єднання юридичних осіб) до юридичних осіб публічного чи приватного права, необхідно аналізувати всю сукупність нормативно-правових актів та правовстановлюючих документів, які визначають правовий статус безпосередньо цієї юридичної особи (об’єднання).

Більшість комунальних закладів медичної допомоги, як первинної, так вторинної і третинної ланки на виконання вимог законів про автономізацію стали комунальними некомерційними підприємствами (далі – «медзаклади-КНП»).

Первинна ланка – згідно з Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров’я» від 06.04.2017 № 2002 (далі – Закон № 2002);

Вторинна і третинна ланки – відповідно до Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо невідкладних заходів у сфері охорони здоров’я» від 20.12.2019 р. № 421 (далі – Закон № 421).

Медзаклади-КНП утворилися у результаті перетворення бюджетної установи охорони здоров’я, яка була суб’єктом державного сектору і розпорядником коштів відповідного місцевого бюджету. Наразі медзаклад-КНП набув статусу суб’єкта господарської діяльності з постачання медичних послуг населенню. 

Засновниками, власниками та органами управління майном медзакладів-КНП є територіальні громади в особі відповідної ради (далі — Засновники). Можливий також варіант медзакладу-КНП – казенне неприбуткове підприємство, власником якого є держава, а не місцева громада. 

Але як у випадку з власником – територіальною громадою, так і з власником – державою, медзаклад-КНП за всіма ознаками є юридичною особою публічного права, на яку не поширюється дія глави ІІІ-Б «Спрощений режим регулювання трудових відносин», яка внесена до КЗпП Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього підприємництва та зменшення адміністративного навантаження на підприємницьку діяльність». 

Згідно з пунктом 6 першої частини статті 1 Закону України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII (зі змінами) заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.

Засновником закладу освіти може бути орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов’язків засновника (п.7 ч.1 ст.1 Закону «Про освіту»)

Аналогічні за змістом норми містяться також у пункті 6 частини першої статті 1 Закону України «Про повну загальну середню освіту»:  засновник закладу загальної середньої освіти (далі - засновник) - орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад загальної середньої освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов’язків засновника. 

Тому якщо засновником закладу освіти (в т.ч. загальної середньої) є орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад) то такий заклад освіти є юридичною особою публічного права, на яку не поширюється дія глави ІІІ-Б «Спрощений режим регулювання трудових відносин», яка внесена до КЗпП Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього підприємництва та зменшення адміністративного навантаження на підприємницьку діяльність».