Дитина «неуважна на уроці», «відволікається та заважає іншим»? Спробуємо вирішити цю проблему разом!

Автор: Світлана Воронцова

Часто до шкільного психолога звертаються батьки та педагоги з питанням, що стосується неуважності дітей під час роботи, яку вони виконують. Перед психологом постає серйозне завдання – дослідити проблему та знайти правильне рішення у її усуненні. У цьому дописі ми розставимо акценти на тому, які властивості має увага і як розвивати кожну із них.

👉З попереднього допису про увагу ми пам’ятаємо, що дитина, яка не відчуває безпеки й комфорту у середовищі, в якому знаходиться, не здатна достатньою мірою концентрувати увагу, бо її мозок постійно буде оцінювати середовище та зчитувати небезпеку, тобто в таких умовах буде переважати розподіл уваги, і аж ніяк не концентрація, але в загальному не можна розраховувати на високий рівень показників жодного із зазначених параметрів уваги.

Якщо ж із безпечним простором ситуація в міру можливості є налагоджена, то переходимо до наступного кроку.

Звертаємо увагу на те, що увага це багатогранний процес і над нею варто працювати у комплексі.

Психологу у роботі з дітьми з проблемами, що стосуються уваги потрібно пам’ятати, що увага пов’язана з іншими особливостями розвитку дитячого організму, такі як посидючість та здатність утримувати й запам’ятовувати інформацію чи інструкцію.

Під час концентрації уваги дитини на завданні залучені й функція рівноваги (балансу), і пропріоцептивна функція, яка дозволяє розуміти, що відбувається з тілом, і відчуття часу. У дітей молодшого шкільного віку з цим можуть виникати труднощі, а значить можливі проблеми й з увагою та з концентрацією.

Отже, для успішної роботи психолога над розвитком властивостей уваги потрібно розпочинати працювати з тілом: навчити дитину керувати та відчувати своє тіло. Адже коли дитина намагається сидіти спокійно, це може забирати всю її концентрацію та енергію. Коли діти погано володіють тілом, це ускладнює їхню навичку тримати рівновагу.

Для стимулювання уваги важливо долучати рух. Коли моторна кора активується, вона збуджує зону уваги, що поряд з нею, тому рух дає можливість концентруватися на тому, що відбувається поряд.

Для того, щоб прокачувати увагу через тіло, психолог може використовувати вправи, які поєднують у собі рухову та інтелектуальну діяльність. Наприклад, гра, яка відома з дитинства, «Я знаю…». Умови цієї гри достатньо прості. Дитина, відбиваючи м’яч від підлоги, має назвати певну кількість предметів, заданих інструкцією. До прикладу, «Я знаю 5 домашніх тварин: собака, кіт, вівця, корова, кінь». В цю гру можна грати як одному, так і декільком гравцям.

Тепер поговоримо детально про властивості уваги, бо порушення кожної з них по-своєму позначається на успішності дитини.

1) Обсяг уваги. Визначається тією кількістю об'єктів, яку можна охопити увагою в обмежений відрізок часу. При невеликому обсязі уваги дитина не вміє концентруватися одночасно на декількох предметах і утримувати їх у пам'яті.

2) Концентрація уваги. Увага характеризується зосередженістю на конкретному об'єкті психічної діяльності, має певну інтенсивність, а отже, певний ступінь концентрації. Концентрація уваги є основою розумової активності. Вона допомагає нам зосередитися на певній діяльності, ігноруючи чинники та подразники, які не є частиною цієї діяльності.

3) Стійкість уваги. Виявляється у тривалості її зосередженості на об'єкті. Вона характеризується часом, протягом якого діяльність дитини зберігає свою цілеспрямованість, а тому є необхідною внутрішньою умовою виконання завдання до кінця. Стійкість уваги посилюється, коли зміст діяльності викликає зацікавленість. Стійкість уваги є й умовою, і наслідком цілеспрямованої діяльності.

Якщо дитина швидко відволікається на сторонні справи, не може довго зосереджувати увагу, то варто працювати над розвитком концентрації та стійкості уваги.

4) Вибірковість уваги. Ця властивість вкрай важлива, щоб вміти зосередити увагу на процесі. І при цьому не звертати уваги на другорядні стимули. Проблеми з вибірковістю уваги заважають доводити почате до кінця.

5) Розподіл уваги полягає в тому, що дитина може одночасно утримувати в зоні уваги кілька об'єктів, виконувати два, а то й три види діяльності.

6) Переключення уваги – полягає в довільному перенесенні її спрямованості з одного об'єкта на інший. Переключаючи увагу, дитина свідомо переходить з одного об'єкта на інший, від одного завдання до іншого, ставлячи перед собою мету зайнятися чимось новим або перепочити. Здатність переключати увагу важлива тоді, коли треба швидко реагувати на зміни середовища.

Якщо дитина важко переносить увагу з одного об'єкта на інший, перемикається занадто повільно, то потрібно працювати над гнучкістю уваги.

Щоб детально вивчити та корегувати проблеми уваги, психологу потрібно провести діагностику вище описаних властивостей уваги.

Для цього можна використовувати запропонований діагностичний інструментарій, доступ до якого можна знайти у першому коментарі до цього допису.

Методики вивчення особливостей уваги:

• Визначення точності уваги за методикою К. Іванова-Смоленського «Коректурна проба»

• Методика «Червоно-чорна таблиця» (автор Ф. Горбов)

• Оцінка уваги (методика Мюнстенберга)

• Методика визначення рівня уваги й самоконтролю (автори П. Гальперін, С. Кабиліцька)

• Методика дослідження концентрації уваги (тест Торндайка).

• Методика «Таблиці Шульте»

• Методика «Коректурні спроби» (автори Б. Бурдо, В. Анфімов) (дослідження ступеня концентрації уваги та стійкості уваги)

• Таблиці Крепеліна (визначення стійкості довільної уваги, дослідження переключення уваги)

Після проведеної діагностики й визначення мішеней корекції психолог вибудовує подальшу стратегію роботи з дитиною чи групою дітей, використовуючи вправи, які будуть безпосередньо впливати на розвиток конкретного параметра уваги.

Вправа “Коректор”

Мета: розвиток вибірковості й концентрації уваги, здатності до переключення.

Обладнання: невеликі за обсягом тексти (залежать від віку та працездатності дитини).

Інструкція до проведення: психолог визначає час, скільки дитина буде працювати над завданням (2-5 хв), або до повного завершення перевірки дитиною обраного тексту. Потім дорослий і дитина домовляються, яка буква буде “неправильною”. Психолог фіксує час, а дитина починає перевіряти текст і закреслювати обрану букву. Коли дитина перевірить весь текст, або вийде відведений час, дорослий перевіряє текст сам.

Ускладнене завдання: коли дитина вже без зусиль та помилок починає виконувати це завдання, то його можна ускладнити, запропонувавши “коректору” знаходити не одну літеру, а три, виділяючи їх різними способами: наприклад букву “К” викреслювати, букву “С” підкреслювати, а “у” - обводити.

Вправа “Заборонені цифри”

Мета: формування довільної уваги та розподілу уваги.

Обладнання: м'яч

Інструкція до проведення: психолог обирає відповідно віку та сформованих навичок дітей до скількох вони будуть рахувати під час виконання вправи. Далі дає інструкцію: “Зараз ми будемо разом рахувати послідовно до 50 та перекидати один одному м'яч з кожним новим числом. Але у нас будуть заборонені цифри, які не можна називати вслух (наприклад 2, 5,8). Коли буде підходити черга цих цифр чи чисел, в яких є ці цифри, то м'яч потрібно кидати мовчки й продовжувати рахунок про себе”

Виграє той, хто ні разу не помилився.

Вправа “Дивись, не переплутай”

Мета: розвиток стійкості та обсягу довільної уваги.

Інструкція до проведення: гра складається із двох частин.

У першій частині психолог вимовляє інструкції до дії й сам їх виконує, а дитина виконує разом із ним (наприклад, по команді “Під стіл!” дорослий ховає руки під стіл і дитина повторює це також. По команді “Стукай!” потрібно постукати по столу, а на команду “На стіл!” психолог кладе руки на стіл і дитина це робить за ним.

У другій частині гри, коли дитина звикає повторювати рухи дорослого, то психолог починає заплутувати дитину: він говорить одну команду, а дію виконує іншу (наприклад говорить “Під стіл!” і при цьому стукає по столу). Завдання дитини — робити те, що психолог говорить, а не те що він робить.