Інтернаціонал освіти виступає на захист прав учителів на Конференції МОП

Із 2 до 13 червня 2025 року делегація Інтернаціоналу освіти взяла участь у 113-й сесії Міжнародної конференції праці, що проходила в Женеві (Швейцарія) під егідою ООН. У складі делегації були 50 учителів і фахівців у сфері освіти з 26 країн світу.

Ця щорічна конференція є глобальним майданчиком, де зустрічаються представники урядів, профспілок і роботодавців для обговорення пріоритетних питань у сфері праці, ухвалення нових міжнародних норм і контролю за їх дотриманням. Цього року представники 33 організацій-членів Інтернаціоналу освіти працювали в різних комітетах конференції, відстоюючи трудові права освітян.

Як і щороку, Комітет з питань застосування стандартів (CAS) розглянув виконання трудових стандартів та конкретні випадки порушення прав профспілок. Серед 25 країн, обраних для розгляду комітетом цього року, є Афганістан, Білорусь, Еквадор та М'янма. Більше країн буде виділено, як тільки соціальні партнери узгодять список, однак урядам Аргентини, Сальвадору, Есватіні, Гаїті, Ірану, Нової Зеландії та Філіппін вже було рекомендовано підготуватися до можливого слухання в Комітеті з питань застосування стандартів МОП.

Важливою подією для сектору освіти стала презентація звіту Комітету експертів МОП-ЮНЕСКО щодо рекомендацій стосовно професії вчителя.

Інтернаціонал освіти разом із членськими організаціями долучився до обговорень на Міжнародній конференції праці, щоб домогтися ухвалення Комітетом чітких і сильних рекомендацій. Їхня мета – закликати уряди вживати конкретних заходів для захисту трудових прав працівників освіти.

3 червня під час засідання Комітету з питань застосування стандартів президент Інтернаціоналу освіти Мугвена Малулеке виступив із відповіддю на звіт Спільного комітету експертів МОП – ЮНЕСКО з питань застосування рекомендацій щодо педагогічних працівників (CEART).

Як речник Групи працівників освіти, Мугвена Малулеке підтримав пропозицію переглянути Рекомендації 1966 та 1997 років і наголосив, що перегляд повинен ґрунтуватися на висновках Групи високого рівня ООН з питань педагогічної професії.

«Звіт CEART чітко підтверджує те, що ми завжди знали: вчителі є основою якісної освіти. Надійні, шановані, добре підтримувані і справедливо оплачувані педагогічні кадри є необхідною умовою для забезпечення рівної, високоякісної освіти для всіх. Проте педагогічний персонал залишається хронічно недооціненим, перевантаженим роботою і недооплачуваним. Зараз, як ніколи раніше, ми повинні терміново інвестувати в педагогічну професію і захищати права вчителів», – підкреслив Мугвена Малулеке.

Фактори, що сприяють глобальному дефіциту вчителів

У звіті CEART наголошується, що у світі не вистачає 44 мільйони вчителів для шкіл і ще 6 мільйонів — для дитячих садків. Такий великий брак освітян ставить під загрозу не лише якість навчання, а й загальний розвиток суспільства.

Високопоставлена група, скликана Генеральним секретарем ООН у 2024 році, правильно визначила причини дефіциту: 

• неконкурентоспроможні зарплати; 

• погані умови праці;

• порушення трудових прав;

• зменшення професійної автономії;

• обмежені можливості для зростання і розвитку.

Президент Інтернаціоналу освіти повідомив, що профспілки у всьому світі визнають низьку заробітну плату як найважливіший фактор, що спричиняє нестачу вчителів, підкреслюючи, що «скорочення бюджету призводить до неконкурентоспроможних зарплат та погіршення умов праці, що в кінцевому підсумку шкодить якості державної освіти». 

Як підкреслюється у звіті Спільного комітету, з часом професія вчителя стала розглядатися як робота останньої інстанції через низку факторів, зокрема низькі зарплати, що підриває престиж та привабливість професії вчителя.

До нестачі вчителів також призводять інші проблеми: поширення нестабільних контрактів, які не гарантують довготривалої роботи; обмеження професійної свободи навіть у демократичних країнах; а також зростання проблем із психічним здоров’ям, стресом і перевантаженням через поганий баланс між роботою та особистим життям.

Виступаючи від імені Північної групи працівників освіти, Ліз Хельгесен підтримала ці висновки, зазначивши, що рівень найму в Норвегії є найнижчим за всю історію. Вона наголосила на зростаючому насильству та домаганнях, з якими стикаються вчителі, на необхідності захисту автономії вчителів як демократичної необхідності, а також на гендерному аспекті цих викликів, оскільки жінки переважають у секторах дошкільної та початкової освіти, де оплата праці та статус є найнижчими.

Нагальна потреба у підтримці вчителів у кризових та надзвичайних ситуаціях

У звіті Спільного комітету міститься попередження про труднощі, з якими стикаються вчителі в умовах кризи та надзвичайних ситуацій, з акцентом на ризики для безпеки та захисту. Задоволення їхніх фізичних, емоційних та психосоціальних потреб, а також забезпечення справедливої та передбачуваної компенсації є надзвичайно важливими для підтримки працівників, які забезпечують доступ до освіти для деяких з найбільш вразливих дітей у світі.

«Ми підтримуємо заклик Спільного комітету переглянути Рекомендації 1966 та 1997 років, включивши до них висновки Групи високого рівня ООН, які наголошують на необхідності цільової підтримки вчителів у надзвичайних ситуаціях, включаючи збільшення фінансування та надійні системи оплати праці для забезпечення своєчасної та адекватної винагороди», – сказав Малулеке.

Вплив цифрових технологій та штучного інтелекту на викладання та навчання

Впровадження нових цифрових технологій та штучного інтелекту в освіту ставить перед вчителями значні виклики. Деякі вчителі ризикують бути заміненими штучним інтелектом, а інші відчувають негативний вплив на своє робоче життя через посилений нагляд, збільшення навантаження або неможливість відключитися від роботи.

Президент Інтернаціоналу освіти підтримав заклик Спільного комітету переглянути Рекомендації 1966 та 1997 років, щоб зосередитися на повазі до автономії вчителів, їхнього педагогічного вибору та чутливості при розробці та впровадженні технологій у класах. Вчителі повинні бути «в центрі технологічних інновацій та їх впровадження, визнаючи, що соціальний діалог є необхідним при виборі, впровадженні та нагляді за технологіями», – сказав Малулеке.

Придушення трудових прав та відсутність соціального діалогу з представниками професії

Малулеке наголосив, що більшість проблем у сфері освіти можна було б вирішити ефективніше через соціальний діалог між урядами та профспілками освітян. Проте приблизно 20% профспілок повідомляють, що такого діалогу або зовсім немає, або він дуже слабкий – особливо щодо питань зарплати, робочого часу та гарантій зайнятості.

Профспілки з різних країн також застерігають: уряди активно просувають приватизацію освіти, що обмежує доступ до неї для дітей із вразливих груп. При цьому працівники приватного сектору освіти часто залишаються без захисту своїх прав, оскільки законодавство не дає їм можливості вести переговори або укладати колективні угоди.

У Новій Зеландії уряд просуває приватизацію освіти через створення чартерних шкіл, які фінансуються з бюджету, але не підпадають під дію колективних угод. Освітяни там позбавляються трудових гарантій, що, як вважають профспілки, ускладнить утримання вчителів.

У Латинській Америці профспілки стикаються з переслідуванням з боку урядів, обмеженням права на страйк і ведення переговорів. В Аргентині, наприклад, новий урядовий указ оголосив освіту «необхідною послугою», щоб обмежити право вчителів на страйк.

Президент Інтернаціоналу освіти Мугвена Малулеке підкреслив: освітяни не можуть захищати право на освіту, якщо порушуються їхні власні права. Єдиний шлях до гідної праці — це активний соціальний діалог і колективні переговори.

Заклик до Високопоставленої групи ООН надати висновки для перегляду Рекомендацій щодо педагогічних працівників

Президент Інтернаціоналу освіти підтримав пропозицію CEART щодо перегляду Рекомендацій 1966 та 1997 років з метою включення до них політик, запропонованих Групою високого рівня ООН з питань педагогічної професії.

Переглянуті Рекомендації повинні:

• боротися з нерівністю серед працівників, чітко сформулювати міжсекторальний підхід до дискримінації та підкреслити важливість інклюзивного, безпечного та недискримінаційного робочого середовища для всіх вчителів;

• визнавати виклики, які ставить кліматична криза та цифрова трансформація перед умовами праці, професійною автономією та діяльністю вчителів;

• визнавати важливу роль та права вчителів дошкільної освіти.

«Група працівників готова підтримати процес перегляду та забезпечити, щоб голос вчителів був почутий, поважався та враховувався урядами та роботодавцями. Мінливий світ праці, а також глобальні вимоги соціальної справедливості можуть бути задоволені лише системами освіти, які працюють завдяки добре підготовленим, добре оплачуваним та добре підтримуваним вчителям та працівникам освіти», – підсумував Малулеке.