"Мемчики зближують": вчитель історії про сучасну освіту, кордони зумерів та війни за студентів

Налагоджує комунікацію з учнями через меми і Тік-ток — так про свою роботу в школі розповідає вчитель історії з Одеси Владислав Водько. Окрім ставки в школі, науковець викладає в університеті та навчає дітей давнім мовам. Що чекає на вищу освіту в Україні, про проблеми шкільної освіти та "стрьомних вчителів" — розповів Суспільному.

Владислав Водько вже 10 років викладає в школі. Він розповів, що перший інтерес до суспільних наук з'явився під час Помаранчевої революції, коли йому було 11 років. За словами науковця, ця подія спровокувала безліч питань.

"Я жив в місті, де було приблизно 50 на 50 і мені було страшенно цікаво, чому одні за Януковича, інші за Ющенка, чому вони ненавидять один одного", — згадує Владислав.

Його інтерес підкріпився читанням книжок, зокрема міфології давньої Греції. Сильне враження на юнака справив контраст суспільних настроїв та дискусії, яких було багато в той період.

Університетський досвід: від ультранаціоналістів до марксистів

Історичний факультет 2010-2014 років Владислав описує як конгломерат абсолютних протиріч, що було дуже корисно для формування світогляду майбутнього гуманітарія. Серед його викладачів були представники діаметрально протилежних поглядів.

"З одного боку ти бачиш ультранаціоналіста Олександра Євгеновича Музичка, я думаю, дуже відомого в Одесі, який викладав в нас історію України, це доволі класно і насправді дуже конструктивно. З іншого боку, там російський монархіст Олександр Васильєв, який викладав в нас археологію і який після 2014 року поїхав до окупованих територій. Був там Юрій Володимирович Шахін, який був таким ідейним марксистом", — розповів вчитель.

Сам Владислав за цей час пройшов значну світоглядну еволюцію, особливо під впливом подій 2013-2014 років. Він вважає, що нормальній людині не має бути соромно за еволюцію поглядів, якщо вона відбувається через відкриття нових знань та граней світу.

"Я взагалі вважаю, що люди, які думають, що вони не мають протиріч — вони обманюють, насправді. Вони просто не рефлексують ті речі, які в них мають суперечність. І просто найважливіше, що, я сподіваюся, виховав в собі за ці роки, це певний гуманізм, певний гуманістичний світогляд і певні цінності", — ділиться викладач.

Баланс між особистими поглядами та шкільною програмою

На запитання про те, як вчитель історії знаходить баланс між своїми поглядами та тим, що доносить до учнів, Владислав відповідає: важливо дотримуватися міністерської програми, особливо в умовах війни. Він також наголошує на важливості обережності з чутливими темами.

"У нас багато дітей, зокрема в одеських школах, які є вимушеними переселенцями, які тікали від війни, які бачили смерті, які бачили там умовно-російські танки на власні очі, десь хтось евакуювався з батьками вже з окупації й так далі. І ми, в першу чергу, обережні до таких дітей", — пояснює вчитель.

Він намагається знати контексти, спілкуватися з класними керівниками та бути обережним у висловлюваннях, використовуючи принцип "не нашкодь", як у медицині.

Комунікація з учнями через соціальні мережі

Владислав веде телеграм-канал "Внутрішнє дике поле", де ділиться думками про роботу та життя. За його словами, школярі читають переважно короткі пости, а старші – довгі. Він вважає це нормальною формою комунікації з учнями.

"Я там пишу не тільки про проблеми, мемчики різні пишу про своїх школярів. І мені здається, що це теж певною мірою передає атмосферу. Крім того, це читають мої студенти, майбутні вчителі історії, і я думаю, що це важливо, як певний спосіб перейти через бар'єри, які виникають між ними і школою", — розповідає Владислав.

Особливості покоління Z та їхні кордони

Говорячи про сучасних учнів, Владислав відзначає, що у XXI столітті в країнах з демографічною кризою, як Україна, зростає цінність людського життя. Дітей стає менше, а уваги до них більше, тому вони виростають з розумінням своєї значущості як особистості.

"Вони пізніше дорослішають, але вони більш уважні до власної особистості. Наприклад, вони не підуть на якусь тусовку з людьми, яких вони погано знають, як це було нормально, наприклад, 20 років тому серед старшого покоління. Вони не поїдуть кудись в середовище, де їм буде трішки некомфортно або токсично", — характеризує сучасних підлітків Владислав.

Він також зазначає, що сучасні молоді люди більш вимогливі до умов праці та не готові працювати понаднормово, що він вважає правильним.

Робота зі складними класами

Особливу увагу Владислав приділяє роботі зі складними класами, які часто залишають найяскравіші спогади.

"Коли учні доводять вчителя до межі, вони бачать: "А ось ми тепер знаємо, який ти. Раз ти це витримаєш, значить ти свій". Або якщо "Ти ось це говориш в такому емоційно надірваному стані, значить ми тебе розкусили і пізнали певною мірою твою сутність", — аналізує Владислав.

Він пропонує знаходити спільні інтереси з непростими учнями, наприклад, граючи з ними в настільний теніс на перерві. Це допомагає подолати бар'єр і показати, що вчитель теж людина.

Фінансові проблеми в освіті та боротьба за студентів

Викладач відверто розповів про фінансові труднощі у сфері освіти. Його зарплата в університеті становить 9400 гривень за ставку, яка передбачає 600 аудиторних годин на рік, плюс наукову, організаційну та методичну роботу. У школі він отримує ще 4500 гривень за пів ставки.

"Українські університети дуже активно зараз скорочують, їх об'єднують, і в середині університетів, між університетами відбувається доволі жорстока боротьба за студентів, ті, які залишаються в Україні. Дуже багато школярів, моїх випускників їдуть одразу за кордон, зі зрозумілих причин, і тому це стає додатковим тягарем на університет", — описав ситуацію Владислав.

Він також звернув увагу на проблему дефіциту вчителів в Україні:

"Взагалі зараз в колі не вистачає кадрів. У нас по всій країні пишуть оголошення, що дефіцит вчителів і особливо дефіцит людей, які готові бути більш комфортними. Як виглядає робота вчителя? По-перше, це робота набагато більша, ніж на одній ставці. Звичайний український вчитель працює на півтори й майже часто дві ставки з додатковими заняттями".

Поради батькам

Владислав радить батькам насамперед налагоджувати комунікацію зі своїми дітьми та обговорювати з ними навчальний процес. Це допоможе вчасно виявляти потенційні проблеми та ефективно їх вирішувати.

"О, дякую за запитання про батьків, воно дуже важливе. Батьки насправді цього бояться час від часу. По-перше, я бажаю всім батькам спілкуватися зі своїми дітьми. Це дуже важливо, коли є між батьками й дітьми комунікація. Якщо є комунікація, проблем не буде", — переконаний вчитель.

Кращі фільми про освіту

Наприкінці інтерв'ю Владислав поділився своїм списком улюблених фільмів про школу та освіту. Серед них "Товариство мертвих поетів", "Вчитель на заміну", "Вілл Хантінг", "Хористи", "Little Woman" та радянський фільм "Республіка Шкід".

Особливу увагу він звертає на стрічку "Хористи", яка розповідає про післявоєнну Францію і те, як вчитель мотивував дітей, які втратили через війну батьків і сенс життя — досвід, який стає все більш актуальним для України.