Методичне об`єднання вчителів початкових класів: що є робочим обов`язком, а що - ні?

Автор: Ірина Вовчук

З особистих повідомлень мені написали приблизно так: «Наше МО вже нагадує клуб любителів пива. Тільки в клубі хочеш — ходиш, не хочеш — не ходиш. А тут: засідання, виступ, відкрите заняття, методична тема, звіт, конкурс — і все “обов’язково”. Покажіть уже, де це написано».

І справді, навколо методичних об’єднань у школах роками накопичилося стільки «так прийнято», що інколи вже важко відрізнити чинну норму від традиції, старої рекомендації чи локальної вигадки.

Отже, розберемо по поличках, що таке МО сьогодні і що вчитель початкових класів справді зобов’язаний робити.

З особистих повідомлень:

«У нас у школі МО було завжди. Усіх учителів початкових класів автоматично до нього включають, складають план, проводять засідання. А я от задумалась: МО взагалі обов’язково має бути в кожній школі чи ми просто живемо за принципом “так було завжди”?»

1. Чи зобов’язана школа створювати МО і чи існує сьогодні окреме чинне загальнодержавне Положення про шкільне МО?

Ні, чинне законодавство не встановлює обов’язку для кожної школи створювати саме методичне об’єднання вчителів початкових класів.

Законодавство допускає функціонування таких об’єднань, але сама конструкція сформульована як можливість, а не як безумовна вимога: у закладах загальної середньої освіти можуть функціонувати методичні об’єднання.

Тобто «можуть функціонувати» і «зобов’язані бути створені в кожній школі» — це різні речі.

https://zakon.rada.gov.ua/go/2145-19

Окремого чинного загальнодержавного Типового положення про шкільне МО, яке сьогодні встановлювало б для всіх ЗЗСО єдину структуру МО, обов’язковий склад, кількість засідань, перелік документів, виступів, відкритих уроків та інших обов’язків учителя, немає.

Так, можна знайти рекомендації МОН ще 2002 року щодо організації методичної роботи, де детально описувалися методичні об’єднання.

https://zakon.rada.gov.ua/go/v-318290-02

І тут саме той випадок, коли дата документа трохи нагадує «за царя Панька». Але відкидати документ лише через вік теж неправильно. Дивимося з холодною головою: це рекомендації, а не сучасне Типове положення, яке встановлює обов’язкові трудові вимоги для кожного вчителя початкових класів.

Тому посилання на ці рекомендації саме по собі не дає підстав сказати: «МО обов’язково має бути в кожній школі, а все, що там записали, автоматично є обов’язком учителя».

Отже, МО в школі може бути. Школа може організовувати методичну взаємодію педагогів і визначати її форми у своїх локальних документах. Але між «у школі організовано МО» і «держава зобов’язала кожну школу мати саме таке МО за єдиною моделлю» — велика різниця.

І саме з цієї різниці почнемо розбирати все інше: членство, засідання, виступи, папки, звіти й оте сакраментальне «МО вирішило».

З особистих повідомлень:

«У нашій школі всіх учителів початкових класів автоматично вважають членами МО. А чому, власне, мене ніхто не запитав, хочу я бути його членом чи ні? Це взагалі обов’язково за законом? І якщо я вже “член МО”, то звідки автоматично беруться всі ці засідання, виступи, звіти й інші обов’язки?»

2. Чи зобов’язаний кожен учитель початкових класів бути членом МО? Якщо в школі вчителя включили до складу МО, які обов’язки з цього справді виникають?

Прямої загальнодержавної норми, яка б зобов’язувала кожного вчителя початкових класів бути членом саме шкільного МО, чинне законодавство не встановлює.

Тут важливо розділити дві речі: професійну методичну роботу вчителя і членство в конкретному МО.

Методична робота справді є складовою робочого часу педагогічного працівника. Але закон не говорить, що вона обов’язково має здійснюватися лише через членство в МО і лише у форматі «засідання — виступ — звіт».

https://zakon.rada.gov.ua/go/2145-19

Тому спочатку потрібно подивитися, на якій підставі в конкретній школі створене МО, яким локальним документом регулюється його робота і що саме там визначено щодо участі педагогів.

Сам факт того, що вчителя включили до складу МО, ще не означає, що разом із цим автоматично виник необмежений перелік обов’язків: проводити відкриті уроки, готувати виступи, презентації, звіти, вести окремі папки чи виконувати будь-яке доручення лише тому, що «так вирішило МО».

Конкретний перелік і обсяг роботи педагогічного працівника визначаються трудовим договором відповідно до законодавства. Керівник не має права вимагати від педагога виконання роботи, не передбаченої трудовим договором.

https://zakon.rada.gov.ua/go/2145-19

Трудове законодавство також не дозволяє вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

https://zakon.rada.gov.ua/go/322-08

Отже, відповідь не може звучати просто: «Ви член МО — значить, зобов’язані все». Для кожної конкретної вимоги треба окремо дивитися, де вона встановлена, чи належить до трудових обов’язків учителя і чи відповідає чинному законодавству.

Бо «Ви член МО» і «Ви повинні виконувати все, що тут придумали» — це все-таки не одне й те саме.

З особистих повідомлень:

«У нас це взагалі без варіантів: ти член МО — значить, маєш бути на кожному засіданні. Не прийшов — одразу питання, пояснення, невдоволення. Нікого не цікавить, чи ця тема тобі потрібна, чи маєш ти іншу роботу. “Ти ж член МО”. А де, власне, написано, що член МО зобов’язаний бути присутнім на кожному засіданні без винятку?»

3. Чи може адміністрація вимагати обов’язкової присутності вчителя на кожному засіданні МО? Що має значення: трудовий договір, посадова інструкція, локальне положення чи сам факт членства в МО?

Сам факт того, що вчителя в школі вважають членом МО, ще не створює окремої загальнодержавної норми: «зобов’язаний бути на кожному засіданні МО без винятку».

Але тут є важлива деталь. Методична робота справді входить до робочого часу педагогічного працівника. Це прямо встановлено статтею 60 Закону України «Про освіту».

Водночас цей самий Закон говорить: конкретний перелік та обсяг видів роботи педагогічного працівника встановлюються трудовим договором відповідно до законодавства. І керівник не має права вимагати від педагога виконання роботи, не передбаченої трудовим договором.

https://zakon.rada.gov.ua/go/2145-19

Тому відповідь не можна звести ні до «МО — справа добровільна, хочу ходжу, хочу ні», ні до «раз Ви член МО — маєте бути завжди».

Треба дивитися конкретно: як у закладі організована методична робота, що передбачено трудовими документами педагога, правилами внутрішнього трудового розпорядку та локальними документами школи і чи відповідають ці вимоги чинному законодавству.

Трудове законодавство також виходить із того, що роботодавець не може вимагати від працівника роботу, не обумовлену трудовим договором.

https://zakon.rada.gov.ua/go/322-08

І ще один момент, який ми будемо окремо розбирати далі: якщо засідання МО визначене школою як обов’язкова методична робота вчителя, то це вже не «посиденьки після уроків за власним бажанням». Методична робота є складовою його робочого часу.

Тому аргумент «Ви ж член МО» сам по собі ще нічого не пояснює.

Питання має звучати інакше: де саме визначено обов’язок бути присутнім на конкретних засіданнях МО і на якій нормативній та трудовій підставі він встановлений?

Бо «у нас так заведено» — це традиція. А трудовий обов’язок — це вже зовсім інша історія.

З особистих повідомлень:

«У нас МО, здається, живе за власним календарем: чотири засідання на рік — і крапка. Чому саме чотири, хто це встановив і де це написано — ніхто не пояснює. Просто “так має бути”. Може, я щось пропустила: у нас уже є державна норма на кількість засідань МО?»

4. Чи існує встановлена законодавством кількість засідань МО на рік? Звідки взялася практика «раз на чверть» і чи є вона обов’язковою?

Ні, чинної загальнодержавної норми, яка встановлювала б для МО вчителів початкових класів обов’язково чотири засідання на навчальний рік, немає.

Але звідки взялося це знайоме «раз на чверть» — простежити можна.

У рекомендаціях МОН від 03.07.2002 №1/9-318 справді йдеться про організацію роботи методичних об’єднань. Там зазначено, що залежно від кількості навчальних предметів, з яких працюють об’єднання, у закладах освіти їх засідання можуть проводитися щомісяця або щокварталу.

Зверніть увагу на слово «можуть».

Не «повинні проводитися чотири рази на рік».

Не «не менше чотирьох засідань».

І навіть не «обов’язково щокварталу».

https://zakon.rada.gov.ua/go/v-318290-02

І тут знову маємо документ, якому вже понад двадцять років. За царя Панька його, звісно, не писали, але за освітніми мірками — майже археологія.

Тому дивимося на нього з холодною головою.

По-перше, це рекомендації, а не чинне Типове положення про МО, яке встановлює однакові обов’язкові правила для всіх шкіл.

По-друге, навіть у самих цих рекомендаціях немає норми «чотири засідання на рік обов’язково».

По-третє, сучасне законодавство визначає методичну роботу як складову професійної діяльності педагога, але не встановлює державного календаря засідань шкільного МО.

https://zakon.rada.gov.ua/go/2145-19

Тому школа може планувати роботу свого МО і визначати періодичність його засідань у локальних документах. Але це вже організація роботи конкретного закладу, а не загальнодержавна норма «МО має зібратися рівно чотири рази».

Отже, якщо Вам кажуть: «Чотири засідання — бо так вимагає законодавство», — варто попросити показати саме цю норму.

Бо «ми щороку проводимо чотири» і «держава зобов’язала проводити чотири» — це, як з’ясувалося, дві зовсім різні речі.

З особистих повідомлень:

«У нас кожен учитель має свою “методичну тему”. Треба її сформулювати, записати в план, щось по ній робити, а наприкінці року ще й відзвітувати. І все це подається так, ніби без цієї теми вчитель узагалі професійно не розвивається. А де написано, що я зобов’язана мати окрему “методичну тему” і щороку звітувати саме по ній?»

5. Чи зобов’язаний кожен учитель мати «методичну тему», «проблемну тему», план самоосвіти та щороку звітувати про роботу над ними?

Чинне законодавство справді вимагає від педагога професійного розвитку і постійної самоосвіти.

Але це не те саме, що обов’язкова для кожного вчителя схема: «обрати методичну тему → скласти окремий план → працювати над нею певну кількість років → щороку звітувати».

Закон України «Про освіту» визначає професійний розвиток педагога значно ширше: це постійна самоосвіта, участь у програмах підвищення кваліфікації та інші види і форми професійного зростання.

https://zakon.rada.gov.ua/go/2145-19

Сучасна нормативна база взагалі виходить із поняття індивідуальної траєкторії професійного розвитку педагога. Вона ґрунтується на вільному виборі видів, форм, темпу та інших складових професійного розвитку.

https://zakon.rada.gov.ua/go/672-2020-%D0%BF

Професійний стандарт «Вчитель закладу загальної середньої освіти» 2024 року також передбачає професійний розвиток, самооцінювання, рефлексію, взаємодію з професійною спільнотою. Але універсальної вимоги для кожного вчителя обов’язково мати саме «методичну тему» з окремим планом і щорічним звітом він не встановлює.

https://mon.gov.ua/.../pro-zatverdzhennia-profesiinoho...

Звідки ж узялася ця практика?

У старих рекомендаціях щодо організації методичної роботи справді можна знайти роботу над науково-методичною проблемою, самоосвіту та інші традиційні форми методичної діяльності.

https://zakon.rada.gov.ua/go/v-318290-02

Але знову дивимося з холодною головою: це рекомендаційний документ 2002 року, а не сучасна загальнообов’язкова норма, яка встановлює для кожного вчителя початкових класів обов’язок завести «методичну тему» і щороку за неї звітувати.

Школа може організовувати методичну роботу, пропонувати спільну проблему, тему, професійні напрями, планувати діяльність МО. Учитель також цілком може обрати для себе певну тему професійного розвитку, якщо це йому справді потрібно.

Але зовсім інша справа — подавати конкретну форму «методична тема + план + звіт» як пряму державну вимогу для кожного педагога.

Отже, професійно розвиватися і займатися самоосвітою — так, це частина професійної діяльності вчителя.

А от окрема «методична тема», спеціальна папка, план роботи над нею і щорічний звіт саме в такій формі — це вже не універсальна вимога чинного законодавства.

Бо професійний розвиток — це значно більше, ніж роками переписувати одну й ту саму «методичну тему» з плану в план.

З особистих повідомлень:

«У нас керівник МО — це вже майже ще один завуч. Може сказати, хто що готує, кому виступати, хто проводить захід, кому що здати. І все це звучить не як прохання, а як розпорядження. А які в керівника МО взагалі є повноваження? Він справді може роздавати вчителям обов’язкові завдання?»

7. Які повноваження насправді має керівник МО? Чи може він розподіляти між учителями обов’язкові завдання і вимагати їх виконання?

Сам по собі статус керівника МО не робить учителя «ще одним завучем» і не наділяє його автоматично адміністративними повноваженнями щодо інших учителів.

У чинному законодавстві немає окремого загальнодержавного переліку повноважень керівника шкільного МО, за яким він отримує право самостійно видавати вчителям обов’язкові розпорядження, визначати їм додаткові трудові обов’язки або вимагати виконання будь-якого методичного завдання лише тому, що він керівник МО.

Тому перше, що потрібно дивитися в конкретній школі, — яким локальним документом регулюється робота МО і які функції в ньому визначені для його керівника.

Але навіть локальне положення не може перетворити керівника МО на адміністративного керівника з необмеженими повноваженнями.

Закон України «Про освіту» прямо визначає: конкретний перелік та обсяг роботи педагогічного працівника встановлюються трудовим договором відповідно до законодавства. Керівник закладу не має права вимагати від педагога виконання роботи, не передбаченої трудовим договором.

https://zakon.rada.gov.ua/go/2145-19

Трудове законодавство так само виходить із того, що роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

https://zakon.rada.gov.ua/go/322-08

Тобто керівник МО може організовувати роботу самого об’єднання: координувати заплановані заходи, збирати пропозиції, готувати засідання, узгоджувати теми, допомагати в організації професійної взаємодії — у межах тих функцій, які законно визначені в конкретному закладі.

Але зовсім інша ситуація, коли звучить:

«Я керівник МО, тому Ви повинні провести відкритий урок».

«Я вирішила, що Ви готуєте доповідь».

«До п’ятниці здайте мені звіт».

«Ви зобов’язані взяти участь у цьому заході».

Тут уже цілком нормальне запитання вчителя: на якій саме підставі це стало моїм трудовим обов’язком?

І ще один важливий момент: керівник МО сам по собі не отримує повноважень директора чи заступника директора. Якщо певне завдання виходить за межі звичайної координації роботи МО і подається як обов’язкове трудове доручення, потрібно дивитися, хто має право його встановлювати, де воно закріплене і чи відповідає воно чинному законодавству.

Отже, «керівник МО запропонував», «керівник МО координує» і «керівник МО наказав» — це не одне й те саме.

Бо МО — це все-таки професійне об’єднання вчителів, а не ще один поверх шкільної адміністративної вертикалі.

З особистих повідомлень:

«Я керівник МО, і в мене окрема папка: план роботи, протоколи, аналіз за рік, списки, теми, виступи, звіти, ще якісь таблиці. Щороку щось додається, бо “так треба”. А що з цього всього справді обов’язково вести керівнику МО і де взагалі встановлений перелік цієї документації?»

8. Які документи справді має вести керівник МО? Чи існує чинний загальнодержавний перелік: план роботи, протоколи, річний аналіз, списки членів, теми самоосвіти, звіти та інші «обов’язкові папки»?

Чинного загальнодержавного переліку документації керівника шкільного МО, який був би обов’язковим для всіх ЗЗСО України, немає.

Тобто я не знаходжу чинного нормативного акта МОН, де було б написано: керівник МО зобов’язаний вести саме такий фіксований набір документів — план, протоколи, аналіз, списки, теми самоосвіти, звіти, таблиці тощо.

У старих рекомендаціях МОН щодо організації методичної роботи справді описувалося планування роботи методичних об’єднань, проведення засідань, аналіз роботи та інші організаційні форми.

https://zakon.rada.gov.ua/go/v-318290-02

Але це рекомендації 2002 року, а не сучасне Типове положення про МО з обов’язковим переліком документації для кожної школи.

Школа може мати власне положення про МО, планувати його роботу, визначати, як оформлюються засідання та які документи потрібні для організації цієї роботи.

https://zakon.rada.gov.ua/go/463-20

Але локальний порядок конкретної школи і «обов’язкова державна папка керівника МО» — це різні речі.

Тому якщо керівнику МО щороку додають нові таблиці, звіти, довідки, списки, аналітику чи ще одну «папочку на всяк випадок», цілком нормальне запитання: де визначено, що саме цей документ потрібно вести і на якій підставі?

Бо папка, яка росте швидше за саму методичну роботу, — це вже привід перевірити, чи ми ще організовуємо роботу, чи просто обслуговуємо папку.

З особистих повідомлень:

«У нас на МО часто кажуть: “Цього року від нашого об’єднання хтось має взяти участь у конкурсі”, “треба провести предметний тиждень”, “потрібен виступ від початкової школи”. І далі це вже не зовсім пропозиція — починають шукати, кого призначити. А де межа між “ми рекомендуємо” і “ви зобов’язані”?»

9. Чи може МО або адміністрація наполегливо рекомендувати участь у професійному конкурсі, предметному тижні, методичному заході чи іншій професійній активності? Де проходить межа між рекомендацією, мотивацією і трудовим обов’язком?

Рекомендувати, пропонувати, мотивувати, запрошувати — так.

Перетворювати рекомендацію на обов’язкове трудове доручення лише тому, що «так вирішило МО», — уже зовсім інша історія.

Чинне законодавство не встановлює загального правила, за яким кожен учитель початкових класів зобов’язаний щороку брати участь у професійному конкурсі, проводити предметний тиждень, виступати від МО або долучатися до будь-якої іншої професійної активності лише тому, що так заплановано в роботі об’єднання.

Методична робота справді є частиною професійної діяльності вчителя. Але конкретний перелік та обсяг роботи педагогічного працівника визначаються трудовим договором відповідно до законодавства.

https://zakon.rada.gov.ua/go/2145-19

Тому є принципова різниця між:

«Було б добре, якби хтось із колег узяв участь».

«Пропонуємо долучитися».

«Рекомендуємо розглянути можливість».

«Ви зобов’язані».

«Вас уже визначили».

«Відмовитися не можна».

У другому випадку вже цілком логічно запитати: де саме встановлено цей обов’язок, хто має право його покласти і на якій нормативній та трудовій підставі?

Окремо про професійні конкурси ми вже розбирали питання в контексті атестації. Сам по собі факт участі або неучасті у конкурсі не є універсальною обов’язковою умовою успішної атестації.

https://www.facebook.com/share/p/18PAco2Jk8/?mibextid=wwXIfr

Так само участь у предметному тижні, виступі чи методичному заході може бути корисною формою професійної взаємодії, але це ще не означає, що будь-яку таку активність можна автоматично перетворити на обов’язок для конкретного вчителя.

Отже, «рекомендуємо» — це справді рекомендація. А якщо звучить «Ви зобов’язані», тоді вже має бути відповідь на просте запитання: на якій саме підставі?

З особистих повідомлень:

«У нас це працює приблизно так: заучу зручніше, щоб усі вчителі працювали за одним шаблоном. Далі це передається керівнику МО, а потім на засіданні звучить: “МО вирішило — усі працюємо однаково”. І обов’язково контрольний аргумент: “А уявіть собі перевірку — зате в усіх усе однаково”. А рішення МО справді має таку силу, щоб автоматично ставати обов’язковим для всіх учителів?»

10. Чи може МО встановлювати для всіх учителів обов’язкові правила: єдину форму КТП, шаблон конспекту, однакове оформлення певних робіт, обов’язкові заходи чи інші «єдині вимоги»? Яку юридичну силу взагалі мають рішення МО?

Саме по собі рішення МО не є нормативно-правовим актом і не може автоматично створювати для всіх учителів нові трудові обов’язки лише тому, що «так вирішили на засіданні».

МО може бути майданчиком для професійного обговорення, узгодження підходів, обміну досвідом, напрацювання спільних рекомендацій. Але це не означає, що будь-яке рішення МО автоматично набуває сили обов’язкової норми для кожного вчителя.

Тут важливо розділити три речі.

Перше — рекомендація. Колеги можуть домовитися працювати за спільним шаблоном, якщо це справді зручно і не суперечить нормативним вимогам.

Друге — локальна організація роботи школи. Заклад може мати власні локальні документи, але вони мають відповідати законодавству і не можуть підміняти собою державні норми або безмежно розширювати трудові обов’язки вчителя.

Третє — трудовий обов’язок. Якщо певну вимогу подають уже як обов’язкову для конкретного вчителя, тоді потрібно дивитися, на якій нормативній та трудовій підставі вона встановлена.

https://zakon.rada.gov.ua/go/2145-19

https://zakon.rada.gov.ua/go/463-20

Тому формула «МО вирішило — усі повинні» сама по собі нічого не доводить.

Особливо це стосується речей, де чинне законодавство не встановлює єдиної обов’язкової форми для всіх: шаблону КТП, поурочного плану, певного способу оформлення методичних матеріалів тощо.

А аргумент «уявіть собі перевірку — зате в усіх усе однаково» взагалі не є нормативною підставою. Перевіряють не те, наскільки всі документи схожі один на один, а чи відповідає робота вимогам законодавства.

Отже, МО може рекомендувати, узгоджувати, пропонувати спільні підходи. Але «нам так зручніше перевіряти» і «це обов’язок учителя за законом» — дві дуже різні речі.

Бо однаковість заради однаковості — ще не нормативна вимога.

З особистих повідомлень:

«У нас є ще один безвідмовний аргумент: “Це Вам для атестації”. Не виступаєте на МО — погано. Не провели відкритий урок — погано. У конкурсі не брали участі — теж “майте на увазі, Ви ж атестуєтеся”. І от я хочу зрозуміти: МО тепер теж виставляє оцінку на атестації? Чи справді моя “активність у МО” є обов’язковою умовою для категорії або звання?»

11. Чи може участь або неучасть у роботі МО, відкритих уроках, конкурсах, виступах та інших методичних заходах впливати на атестацію вчителя, присвоєння кваліфікаційної категорії чи педагогічного звання?

Не автоматично.

Чинне Положення про атестацію педагогічних працівників не встановлює універсальної вимоги: «для успішної атестації вчитель зобов’язаний активно працювати в МО, виступати на засіданнях, проводити відкриті уроки або брати участь у професійних конкурсах».

https://zakon.rada.gov.ua/go/z1649-22

Тобто сама по собі фраза «це Вам для атестації» ще не робить конкретний захід обов’язковою умовою присвоєння чи підтвердження категорії або педагогічного звання.

Атестаційна комісія оцінює професійну діяльність учителя відповідно до чинного Положення. Вона може враховувати різні матеріали та професійні результати, але не може перетворювати одну конкретну форму активності на універсальний «прохідний квиток», якщо такої вимоги в Положенні немає.

Саме тому:

не виступив на МО — це не автоматична підстава для негативного рішення;

не провів відкритий урок — не означає автоматично «категорію не підтвердять»;

не брав участі у професійному конкурсі — теж не є універсальною підставою для відмови.

Про відкриті уроки під час атестації ми вже окремо розбирали тут:

https://www.facebook.com/share/p/14e4CRNXuMG/?mibextid=wwXIfr

Про професійні конкурси:

https://www.facebook.com/share/p/18PAco2Jk8/?mibextid=wwXIfr

А про те, на чому взагалі може ґрунтуватися оцінювання вчителя під час атестації:

https://www.facebook.com/share/p/1EGtkMauKR/?mibextid=wwXIfr

Окремо варто пам’ятати про педагогічні звання. Чинне Положення передбачає для них певні ознаки високого професійного рівня, зокрема поширення власного педагогічного досвіду. Але слово «зокрема» не означає, що кожен учитель зобов’язаний виконати один і той самий набір форм: відкритий урок, виступ на МО, конкурс і ще щось «для галочки».

https://zakon.rada.gov.ua/go/z1649-22

Отже, методична активність може бути одним із проявів професійної діяльності вчителя. Але «активність у МО» як така не є окремою державною умовою атестації.

Бо фраза «це Вам для атестації» дуже зручна. Тільки зручна фраза — ще не норма Положення.

З особистих повідомлень:

«Ось тут я взагалі перестаю розуміти логіку. На МО треба ходити обов’язково, виступи готувати обов’язково, матеріали робити обов’язково. Тобто це робота? Якщо так — де вона в моєму робочому часі і як вона враховується в оплаті? Бо слово “обов’язково” якось дуже погано поєднується зі словами “ну це ж просто методична робота”.»

12. Якщо участь у МО є обов’язковою роботою вчителя, де ця робота враховується в його робочому часі та як оплачується?

Тут відповідь якраз дуже пряма: методична робота входить до робочого часу вчителя.

Це прямо встановлює стаття 60 Закону України «Про освіту»: робочий час педагогічного працівника включає час виконання навчальної, виховної, методичної, організаційної роботи та іншої педагогічної діяльності, передбаченої трудовим договором.

https://zakon.rada.gov.ua/go/2145-19

Тобто якщо школа визначає конкретну роботу в межах МО як обов’язкову для вчителя — засідання, підготовку матеріалів, виступ чи іншу методичну діяльність — це вже не «щось між уроками у вільний час». Це методична робота, а отже, частина його робочого часу, якщо вона належно передбачена трудовими обов’язками.

І тут є ще одна важлива норма: конкретний перелік та обсяг видів роботи вчителя встановлюються трудовим договором відповідно до законодавства.

https://zakon.rada.gov.ua/go/2145-19

Щодо оплати логіка така сама.

Закон України «Про оплату праці» визначає заробітну плату як винагороду, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Основна заробітна плата — це винагорода за роботу відповідно до встановлених норм праці та посадових обов’язків.

https://zakon.rada.gov.ua/go/108/95-%D0%B2%D1%80

Тому методична робота, яка входить до трудових обов’язків учителя, не є якоюсь окремою «безкоштовною активністю». Вона є частиною його оплачуваної трудової діяльності.

І тут дуже важливо не переплутати поняття: це не означає, що за саме членство в МО або кожне засідання передбачена окрема доплата. Питання окремих доплат ми ще розберемо далі.

Але й схема «це обов’язково, просто робіть у свій вільний час» із поняттям робочого часу вже не дуже дружить.

Отже, якщо певна робота в МО справді є обов’язковою, ставимо три прості запитання: де цей обов’язок визначений, де ця робота враховується в робочому часі вчителя і в якій системі оплати праці вона вже врахована.

Бо слово «методична» не робить роботу безкоштовною.

З особистих повідомлень:

«Засідання МО ставлять після уроків або у “вікно” і кажуть: “Ну а коли ще? Ви ж учитель”. І виходить цікаво: уроків у цей час немає, але піти теж не можна, бо МО “обов’язкове”. То це мій робочий час чи просто дуже зручно називати будь-який вільний проміжок учителя робочим?»

13. Якщо засідання МО проводять після уроків або у «вікно», чи означає це автоматично, що вчитель зобов’язаний бути присутнім? Де тут межа між робочим часом і просто зручним для адміністрації часом?

Сам факт, що уроки вчителя вже закінчилися, ще не означає, що його робочий день автоматично завершився.

І навпаки: сам факт наявності «вікна» або часу після уроків ще не означає, що будь-яку діяльність у цей проміжок можна без пояснень оголосити обов’язковою.

Закон України «Про освіту» прямо визначає, що робочий час вчителя включає не лише уроки, а й методичну, організаційну, виховну та іншу педагогічну роботу, передбачену трудовим договором.

https://zakon.rada.gov.ua/go/2145-19

Тобто засідання МО справді може бути частиною робочого часу вчителя.

Але ключове слово тут не «після уроків» і не «вікно». Ключове — чи є ця конкретна діяльність частиною його трудових обов’язків і як вона організована в закладі.

Саме тому формула «у Вас зараз немає уроку — значить, Ви вільні для будь-якого доручення» неправильна.

Так само неправильна й протилежна крайність: «уроки закінчилися — значить, усе після них уже мій особистий час». Робочий час учителя не дорівнює лише педагогічному навантаженню в розкладі.

https://zakon.rada.gov.ua/go/2145-19

Тут потрібно дивитися на всю організацію робочого часу: трудовий договір, правила внутрішнього трудового розпорядку, визначені обов’язки, розклад та інші локальні документи, які не повинні суперечити законодавству.

https://zakon.rada.gov.ua/go/322-08

Тому питання не в тому, чи МО відбувається о 13:00, 15:00 або під час «вікна».

Питання в іншому: чи є це законно визначеною частиною робочого часу конкретного вчителя, чи просто для зручності школи будь-який проміжок між уроками оголосили «часом, коли Ви все одно тут».

Про робочий час, «вікна», заміни та інші подібні ситуації ми вже окремо розбирали тут:

https://www.facebook.com/share/p/18FNFFb98c/?mibextid=wwXIfr

Отже, «після уроків» не означає автоматично «не робочий час». Але й «у Вас вікно» не означає автоматично «можна призначити будь-що». Для кожної обов’язкової роботи має бути зрозуміла її трудова підстава і місце в робочому часі вчителя.

З особистих повідомлень:

«Добре, методична робота входить у робочий час — це вже зрозуміло. Але тоді ще одне питання: за участь у МО, підготовку виступів, матеріалів, відкритих уроків чи інших методичних заходів є якась окрема доплата? Бо про роботу говорять багато й голосно. А про оплату — якось дуже тихо. Точніше, ніяк. Від слова “зовсім”. А заохочення, як у тому анекдоті: хіба що по плечу поплескають.»

14. Чи передбачена окрема доплата за участь у роботі МО, підготовку виступів, відкритих уроків, методичних матеріалів та іншу методичну роботу?

Окремої загальнодержавної доплати просто «за участь у МО» для вчителя початкових класів чинна система оплати праці не встановлює.

Тобто сам факт членства в МО, участі в його засіданні, підготовки виступу чи методичних матеріалів не утворює автоматично окремої доплати.

Але тут важливо не зробити з цього неправильний висновок: «раз окремої доплати немає — значить, ця робота взагалі не оплачується».

Методична робота входить до робочого часу вчителя. Якщо вона належить до його трудових обов’язків, це частина оплачуваної професійної діяльності, а не безкоштовна робота «після основної роботи».

https://zakon.rada.gov.ua/go/2145-19

Закон України «Про оплату праці» визначає заробітну плату як винагороду за роботу, виконану працівником за трудовим договором, а основну заробітну плату — як винагороду за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці та посадових обов’язків.

https://zakon.rada.gov.ua/go/108/95-%D0%B2%D1%80

Окремі доплати педагогічним працівникам установлюються спеціальними нормативними актами. Зокрема, перелік і межі окремих доплат у державних і комунальних закладах освіти визначає постанова Кабінету Міністрів України №1391. Окремої доплати звичайному вчителю саме «за участь у МО» в цьому переліку немає.

https://zakon.rada.gov.ua/go/1391-2021-%D0%BF

Тому тут маємо просту конструкцію:

методична робота є трудовою роботою — вона входить до робочого часу;

за сам факт участі в МО окрема державна доплата не передбачена;

але відсутність окремої доплати не перетворює обов’язкову методичну роботу на «безкоштовну активність у вільний час».

І саме тому, коли до звичайної методичної роботи починають нескінченно додавати виступи, презентації, звіти, відкриті заходи й усе це пояснювати словами «ну це ж МО», варто повернутися до попереднього питання: що саме входить до трудових обов’язків учителя і де ця робота врахована в його робочому часі.

Про робочий час учителя ми окремо розбирали тут:

https://www.facebook.com/share/p/18FNFFb98c/?mibextid=wwXIfr

Отже, окремої доплати «за МО» немає. Але й чарівної категорії «обов’язкова, проте безкоштовна робота» трудове законодавство не створює.

З особистих повідомлень:

«Я керівник МО. У мене окремо плани, засідання, протоколи, організація роботи, звіти, ще й усіх зібрати, нагадати, проконтролювати, щоб усе відбулося. І це вже явно не просто “бути членом МО”. А я от не розумію: за керівництво МО взагалі передбачена якась окрема оплата чи доплата? Бо іноді можуть кинути 50–100 гривень премії — і це вже, вибачте, курам на сміх. Виходить якесь добровільно-примусове рабство: обов’язків повно, відповідальність є, а з оплатою — тиша.»

15. Чи передбачена окрема оплата або доплата за керівництво МО? Якщо вчителя визначили керівником МО і поклали на нього додаткові організаційні обов’язки, на якій підставі має визначатися оплата цієї роботи?

Окремої загальнодержавної гарантованої доплати саме за керівництво шкільним МО вчителів початкових класів у чинній системі оплати праці ЗЗСО я не знаходжу.

Тобто немає чинної норми, яка б для всіх шкіл України встановлювала: «керівнику МО — обов’язково 10%, 15%, 20%» або інший фіксований відсоток.

І тут особливо легко потрапити в пастку старих документів або норм, які стосувалися зовсім інших закладів освіти. Наприклад, у старих актах можна знайти доплату за керівництво методичними об’єднаннями для окремих категорій закладів чи систем освіти. Але переносити таку норму автоматично на керівника шкільного МО в ЗЗСО не можна.

Для сучасної школи питання оплати потрібно перевіряти за чинною системою оплати праці педагогічних працівників.

https://zakon.rada.gov.ua/go/108/95-%D0%B2%D1%80

https://zakon.rada.gov.ua/go/1298-2002-%D0%BF

https://zakon.rada.gov.ua/go/1391-2021-%D0%BF

https://zakon.rada.gov.ua/go/z1130-05

Що це означає практично?

Якщо вчитель виконує функції керівника МО, сама назва «керівник МО» ще не створює автоматичної державної доплати.

Водночас у закладі можуть існувати преміювання, надбавки, інші форми матеріального заохочення в межах фонду оплати праці та відповідно до чинних нормативних актів, колективного договору, положення про преміювання та інших локальних документів.

Тому 50 чи 100 гривень премії — це не «державна ставка за керівництво МО». Це може бути лише конкретне рішення закладу про преміювання, якщо воно оформлене на відповідній підставі.

І тут виникає значно цікавіше питання.

Якщо на вчителя реально поклали додатковий обсяг організаційної роботи — планувати діяльність МО, готувати засідання, вести протоколи, складати аналіз, координувати роботу колег, збирати матеріали, звітувати — потрібно чітко розуміти, на якій підставі ця робота покладена і як вона врахована в його трудових обов’язках та оплаті праці.

Закон України «Про освіту» відносить методичну й організаційну роботу до робочого часу педагогічного працівника, якщо вона передбачена трудовим договором.

https://zakon.rada.gov.ua/go/2145-19

Тому відповідь тут виходить не дуже романтична.

Автоматичної загальнодержавної доплати «за керівництво МО» для вчителя ЗЗСО немає. Але якщо школа покладає на конкретного вчителя цілий окремий пласт додаткової роботи, цілком закономірно запитати: де визначені ці обов’язки і яким чином школа передбачила їх матеріальне стимулювання в межах чинного законодавства?

Бо «Ви керівник МО, тому це все Ваше» — дуже зручна фраза.

Тільки зручність для школи ще не є системою оплати праці.

З особистих повідомлень:

«Останнім часом усюди говорять уже не тільки про МО, а про “професійні спільноти”. І я от думаю: це просто нова назва для того самого старого МО — із засіданнями, протоколами, виступами й звітами? Чи професійна спільнота — це взагалі інша історія? Бо іноді здається, що вивіску поміняли, а все інше залишили як було.»

16. Що сьогодні означає «професійна спільнота педагогічних працівників» і чим вона відрізняється від традиційного шкільного МО? Чи справді професійна взаємодія обов’язково має виглядати як «засідання — протокол — виступ — звіт»?

Професійна спільнота і традиційне шкільне МО — не тотожні поняття.

Чинна постанова Кабінету Міністрів України №672 визначає професійну спільноту педагогічних працівників широко: це товариство, об’єднання або група педагогів, яких об’єднують спільні професійні інтереси.

https://zakon.rada.gov.ua/go/672-2020-%D0%BF

Тобто сучасна нормативна логіка значно ширша, ніж звична схема «МО раз на чверть».

Професійна спільнота може бути постійною або тимчасовою, формальною чи неформальною за способом взаємодії, об’єднувати педагогів не лише в межах однієї школи, а навколо певної професійної теми, проблеми, предмета, напряму роботи чи спільного інтересу.

І головне — чинне законодавство не встановлює, що професійна взаємодія педагогів обов’язково має відбуватися лише у формі:

засідання;

протокол;

доповідь;

відкритий урок;

звіт.

https://zakon.rada.gov.ua/go/672-2020-%D0%BF

Сучасна модель професійного розвитку взагалі виходить з індивідуальної траєкторії професійного розвитку вчителя та його права обирати види, форми й напрями професійного зростання.

https://zakon.rada.gov.ua/go/800-2019-%D0%BF

Професійний стандарт учителя також передбачає співпрацю з колегами, професійний розвиток, рефлексію, обмін досвідом і участь у професійних спільнотах. Але він не зводить цю діяльність до одного обов’язкового формату шкільного МО.

https://mon.gov.ua/.../pro-zatverdzhennia-profesiinoho...

Тому саме по собі слово «професійна спільнота» не означає, що стару модель МО просто перейменували і тепер усі старі вимоги автоматично залишилися чинними.

МО може бути однією з форм професійної взаємодії вчителів. Але воно не є єдиною можливою формою.

Отже, професійна спільнота сьогодні — це значно ширше поняття, ніж традиційне шкільне МО.

Бо якщо змінилася лише табличка на дверях, а всередині все так само: «засідання, протокол, виступ, звіт» — то це ще не обов’язково новий підхід. Іноді це просто стара шафа з новою наліпкою.

МО може бути корисним простором для професійної взаємодії, обміну досвідом і підтримки колег. Проблеми починаються там, де звична шкільна практика непомітно перетворюється на «обов’язок», а на запитання «де це написано?» відповідь одна: «У нас так завжди було».

Тому в цій темі важливо щоразу розділяти три речі: що прямо передбачає чинне законодавство, що школа може організувати локально, а що є лише традицією, рекомендацією або зручною для когось практикою.

МО не стає окремим «міністерством усередині школи» лише тому, що так звикли працювати. А професійна методична взаємодія вчителя — це значно ширше, ніж засідання, протокол, виступ і черговий звіт.

УВАГА!

Цей матеріал не є офіційним роз’ясненням МОН України. Це мій практичний розбір чинних нормативних документів, заснований на власному професійному досвіді, досвіді колег та практиці роботи в закладах освіти. Моє завдання — розібрати нормативку по поличках, відокремити пряму вимогу законодавства від рекомендацій і усталеної практики та допомогти колегам самим зорієнтуватися в документах. Якщо маєте інше бачення або нормативне підтвердження — буду вдячна за конструктивне обговорення.