Методичні рекомендації щодо формування міжособистісних взаємин в класному колективі

Автор: Наталія Прокопчук, практична психологиня, методистка ресурсного центру підтримки інклюзивної освіти, старша викладачка кафедри психології та інклюзивної освіти РОІППО

«Злих вовків не буває – бувають вовки нещасливі»

Жодна дитина не народжується агресивною.

Агресія формується. Зазвичай вона виникає, як наслідок внутрішнього дисбалансу, невдоволеності життєвою ситуацією, стосунками тощо.

Упродовж останніх років значно зріс рівень агресії в суспільстві – війна та високий рівень стресу далися в знаки. Освітнє середовище не стало винятком: потерпають як учні, так і вчителі.

Педагоги скаржаться на те, що учні часто є некерованими на уроках, відсутня повага до вчителя, часто проявляють агресію один до одного, до дорослих.

Що важливо знати вчителеві про таку поведінку дітей? Насамперед, спробувати ЗРОЗУМІТИ ДИТИНУ та її стан. На думку спадають слова з оповідання італійського священика Бруно Ферреро «Немає злих вовків, є тільки вовки нещасливі. Немає лихих людей…». Агресивна поведінка учня може бути викликана складним психоемоційним станом дитини. Булінг, неприйняття у класі, неуспішність, конфліктні стосунки з батьками, вчителем, несприятлива сімейна ситуація, нещасливе кохання та багато іншого можуть викликати такий стан та важкі емоції.

Крім того, зростання агресії у шкільних колективах є дещо «закономірним» явищем через високу стресовість суспільства. Саме через агресію діти часто скидають напругу, якої забагато довкола.

Також школярі можуть свідомо і підсвідомо провокувати конфлікти. Наприклад, з метою привернення уваги. Для такої мети потрібна публіка, нею стає весь клас. Пам’ятайте: немає глядачів – немає «концерту». Тому, якщо учень демонструє фізичну агресію у класі по відношенню до однолітків (кричить, жбурляє предмети тощо), вчителеві слід негайно подбати про безпеку інших. Для цього потрібно спокійно і впевнено взяти дитину, яка агресує, за руку і перевести до іншої кімнати, аби вона заспокоїлася, та з’ясувати ситуацію.

З’ясувати ситуацію – це не означає чинити розбірки, на кшталт, «поясни мені…, розкажи причини…, навіщо ти це робив? чи чого ти хотів досягнути?...». Нотації та повчання НЕ допоможуть. Сварити і соромити – теж НІ!

Запам’ятайте: ДИТИНА У СТАНІ ПРОВИНИ, СТРАХУ ТА СОРОМУ НЕ ЗДАТНА ДО НАВЧАННЯ! І це вже про фізіологію: у стані стресу префронтальна кора не спрацює, людина не здатна критично осмислювати ситуацію. Тоді «вирує» лімбічна система, емоції в дії, а сигнальні системи постійно дають в мозок імпульс - «небезпека»!

Тому спочатку дитина має заспокоїтися. Дати їх час, щоб угамувати емоції. Просто побути поруч. Запитати про почуття, наприклад: «Як ти почуваєшся?», чи «Я бачу, що ти зараз розлючений…, я теж можу злитися, коли щось прикре відбувається…».

Погодьтеся, що почути такі слова «правопорушнику» буде дуже несподівано. Як ви гадаєте, чи можуть такі слова викликати агресію? Думаю, ні.

І далі, розмова сам на сам, тихий, спокійний і впевнений голос дорослого дозволить дитині розповісти, що трапилося.

✅ Тільки так! БЕЗ ТИСКУ, БЕЗ ПОГРОЗ, БЕЗ ШАНТАЖУ щодо викликання батьків та директора!!!

📌 Якщо ж агресивна поведінка виникає по відношенню до вчителя, що робити?

1. ЗБЕРІГАТИ СПОКІЙ, щоб не сталося. Спокійний, впевнений і дружелюбний голос та рухи вчителя запобігатимуть розгортанню конфлікту.

2. ВГАМУВАТИ ВЛАСНІ ЕМОЦІЇ. У всіх ваших словах і діях повинна бути ПОВАГА до особистості дитини, навіть, якщо цієї поваги наразі немає до вас від дитини. У цій ситуації саме ВИ – ДОРОСЛИЙ. Діти вчаться реагувати від нас.

3. Застосовувати у розмові принципи НЕНАСИЛЬНИЦЬКОГО СПІЛКУВАННЯ. Тому жодних лайливих слів, особистих образ, що принижують дитину, не повинно бути. Тим паче – на загал, коли є свідками інші учні. Адже в такому випадку в дитини не залишиться іншого виходу, як «зберегти обличчя» та захищатися! Людина здатна на багато що, коли загнана в кут! Тим паче, коли це підліток!

Дізнатися більше про ненасильницьке спілкування та про «мову жирафи» і «мову шакала» можна у книгах Маршала Розенберга.

4. Пам’ятати, що у майже КОЖНОЇ ПОВЕДІНКИ Є ПРИЧИНА. Можливо, саме у цій ситуації агресія – це спосіб дитини прокричати про свою проблему.

5. Стати БЕЗПЕЧНИМ ДОРОСЛИМ для дитини, з яким добре, з яким цікаво, якого чекають і від якого немає загрози (а інші характеристики спробуйте додати самі 😊).