Міністерство освіти і науки України та оплата праці педагогів: між деклараціями і реальністю

Автор: Сергій Борисенко, голова Харківської профспілки освітян

Під час підготовки до другого читання Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» голова Комітету ВРУ з питань освіти, науки та інновацій — Сергій Бабак — під приводом підвищення заробітної плати молодим учителям ініціював фактичну спробу повного переформатування системи оплати праці у школі.

Що пропонувалося

Із публічно озвучених підходів випливало:

✔ скасування системи кваліфікаційних категорій;

✔ ліквідація доплат за перевірку зошитів, завідування кабінетами, класне керівництво тощо;

✔ збереження лише «голої» ставки + надбавки за вислугу років та сертифікацію;

✔ збільшення навчального навантаження з 18 до 22 годин на тиждень.

Формально це давало б підвищення зарплати молодим педагогам.

Фактично ж для досвідчених учителів це означало б:

ту саму заробітну плату,

але вже не за 18, а за 22 години педагогічного навантаження.

Тобто реального підвищення не відбувалося б — змінювався лише обсяг роботи.

Позиція профспілки

Завдяки принциповій позиції Профспілка працівників освіти і науки України ці ініціативи не були реалізовані у запропонованому вигляді. Стало очевидно, що «швидким нахрапом» провести настільки системні зміни не вдасться.

Після цього було заявлено, що до 1 вересня буде розроблена нова модель оплати праці педагогічних працівників.

Чотири моделі — і жодного результату

Невдовзі МОН публічно повідомило про підготовку одразу чотирьох моделей нової системи оплати праці та створення відповідної комісії.

Однак уже після першого засідання:

✔ було звільнено заступника міністра;

✔ робота комісії фактично припинилася;

✔ протягом двох місяців не відбулося жодних засідань і не оприлюднено жодних напрацювань.

Водночас декларувалося, що за 8 місяців планується:

✔ розробити нову систему;

✔ внести зміни до законів;

✔ підготувати та погодити постанови Кабінету Міністрів;

✔ внести зміни до наказів МОН;

✔ пройти процедури погодження та затвердження.

З огляду на реальний нормотворчий процес і календар (з урахуванням періодів відпусток народних депутатів та працівників міністерств) такі строки виглядають щонайменше надмірно оптимістичними.

На сьогоднішньому засіданні комітету ухвалили, що О.Лісовий повинен підготувати законопроект про оплату праці до 20 березня, на мій погляд для чинного МОН це нереальні строки.

Ризики

Наразі можливі два сценарії:

Реформа буде фактично «заморожена».

У серпні спробують у прискореному режимі внести зміни без повноцінного громадського обговорення.

Обидва варіанти не сприяють формуванню збалансованої, прозорої та справедливої системи оплати праці.

Концептуальна проблема

Окреме питання — вибірковість підходу.

Якщо зміни стосуватимуться виключно вчителів, а для інших педагогічних працівників система залишатиметься без змін, це створить додаткові дисбаланси всередині освітньої галузі.

Реформа оплати праці має бути:

✔ системною,

✔ економічно обґрунтованою,

✔ прорахованою з урахуванням бюджету,

✔ погодженою з професійною спільнотою,

✔ і такою, що не нівелює мотивацію досвідчених педагогів.

В іншому разі йдеться не про реформу, а про технічне перерозподілення фонду оплати праці.