Молоді педагоги: чому їх важко знайти і ще важче утримати?

А що як зазирнути у «вчительські бульбашки» різних країн світу та порівняти фактори впливу на мотивацію педагогів з Америки та низки провідних європейських країн? Виявляється, у більшості з них схожі проблеми та виклики: молодь уникає роботи в школах, а якщо і приходить у цю професію, то часто лише на кілька років, віддаючи перевагу більш гнучким кар’єрним варіантам. Також вчителі у світі масово незадоволені низькою заробітною платою. Відлякують педагогів і складнощі інклюзивного викладання, і відсутність глибинних реформ. «З кожним роком стає складніше!» — кажуть вони. Освіторія.Медіа ділиться найцікавішими фактами зі спеціального репортажу про болі світового вчительства від The Economist.

Кожен третій новий учитель залишає професію протягом трьох років

У середній школі на околиці Таллінна, столиці Естонії, учень роз’язує на дошці математичні рівняння. Його вчителька, молода пані, стоїть трохи позаду, підказуючи учневі та заохочуючи його однокласників коментувати написане. У сусідньому класі — урок хімії. Двоє учнів змагаються, хто швидше виведе формули сполук, а їхні однокласники пропонують свої варіанти та конструктивно критикують.

«Які кмітливі діти!» — подумаєте ви. І саме таку кмітливість легко відшукати в естонських класах: підлітки з Естонії вважаються найрозумнішими в Європі. За результатами тесту PISA з математики 15-річні естонські школярі випереджають британських дітей приблизно на рік, американських — на два роки.

Попри всі свої успіхи естонські школи стикаються з глобальним довгостроковим викликом. Понад 50% учителів закладів середньої освіти в Естонії — 50-річного віку і старші, тоді як у середньому по ЄС цей показник становить 38%. Багато з них вийдуть на пенсію в найближчі десять років. І так само, як і менш прославлені шкільні системи, Естонія стикається з труднощами в рекрутингу та мотивації залишатися в школах саме молодих осіб, які мають прийти на зміну старшому поколінню.

Кожен третій новий учитель залишає професію протягом трьох років, а близько половини — протягом п’яти перших років роботи в школі. У 2023 році Національна торгова палата Естонії повідомила, що за десять років країна підготувала… лише 13 учителів фізики, — розповідають у своїй статті-дослідженні журналісти The Economist.

Ніщо так не впливає на успішність дитини, як якість педагогічної підготовки та вміння вчителя взаємодіяти з учнями для досягнення продуктивних результатів. В одному американському дослідженні йдеться про те, що навчальний прогрес у дітей, яких навчають 25% найкращих учителів, удвічі вищий, аніж у тих учнів, яких навчає чверть найменш ефективних учителів. Тим більше причин для занепокоєння, що в багатьох країнах із розвинутою економікою професія вчителя занепадає.

Нещодавнє дослідження, проведене в Європі, показало: 38 із 43 освітніх систем повідомляють про ті чи ті кадрові проблеми. Можливо, вчителі у Греції та Італії не такого поважного віку, як в Естонії, але їхні освітні системи мають інші схожі проблеми.

Кожен третій новий учитель залишає професію протягом трьох років, а близько половини — протягом п’яти перших років роботи в школі.

Потрібна допомога

Більшу частину останнього десятиліття англійський уряд не досягав поставлених цілей щодо набору молоді на курси підготовки вчителів. Так, під час пандемії спостерігався короткотривалий бум заявок. Але згодом тенденція катастрофічно погіршилась. Минулого року кількість осіб, які подали заявки на курси підготовки вчителів, була на 20% меншою, ніж у 2019 році. Педагогічні коледжі випускають удвічі менше вчителів, ніж уряд вважає за потрібне для того, щоб належним чином укомплектовувати середні школи.

За словами Метью Крафта з Університету Брауна (Brown University), престиж професії вчителя в Америці перебуває на найнижчому рівні за останні 50 років. Відсоток батьків, які вказують у соціологічних опитуваннях, що вважають вчительство вдалою кар’єрою для своїх дітей, зменшився удвічі з 2009 року і у 2022 становив лише 37%. Критично скоротилась і частка старшокласників, для яких робота в школі чи університеті є бажаною — так каже тільки один із десяти респондентів.

Інфографіка: The Economist

Ці похмурі настрої впливають на реальний вибір: за період з 2006 по 2020 рік кількість осіб, які отримали ліцензію на викладання в американських державних школах, скоротилася на третину.

Звісно, проблеми з набором молодих учителів та прагненням утримати педагогів у професії не призведуть до «ненавченості» дітей — ще ніхто не залишився через це без освіти. Але ця тривожна тенденція змушує школи вносити корективи, які вельми підступно шкодять навчанню. Близько п’ятої частини класів в Естонії підпорядковані вчителям, які не мають повної педагогічної освіти. «Це вдвічі більше, ніж у 2014 році. Половина з тих, кому зараз менш ніж 30 років, закінчили навчання у 2022 році, тоді як у 2012 році таких педагогів було дві третини. У Німеччині нестача вчителів змушує деякі початкові школи скорочувати час викладання таких предметів, як англійська мова та музика», — каже Рафаела Порш з Університету Отто фон Геріке в Магдебурзі. В Англії школи з кадровими проблемами просять директорів і заступників проводити більше часу в класах, що погіршує якість управління школами.

Американські вчителі приходять у професію з найменш «селективних» університетів. На ці заклади припадає близько 13% всіх американських випускників. Але до пандемії COVID-19 вони давали понад чверть нових педагогів. Для порівняння: елітні університети випускають 20% всіх випускників, але дають лише близько 7% нових викладачів. Розширення пулу абітурієнтів — добрий знак. Дослідження свідчать, що люди, які починають викладати під час рецесії, коли інші галузі звільняють працівників, досягають кращих кар’єрних результатів, ніж ті, хто приходить на роботу в «ситі» часи.

Всі описані вище проблеми б’ють по вразливих місцях шкільної системи. Найрозвинутішим європейським країнам бракує вчителів, які викладають природничі науки, математику, інформатику. А ці дисципліни, своєю чергою, формують саме ті навички, на які уряди розраховують для підтримки конкурентоспроможності своїх економік. Найгостріше проблеми відчуваються в сільських та міських школах, де навчаються багато учнів з неблагополучних сімей. А оскільки в жорстких умовах ринку хороші вчителі можуть обирати найкращі місця роботи — більшість віддає перевагу комфортній роботі в передмісті.

Найрозвинутішим європейським країнам бракує вчителів, які викладають природничі науки, математику, інформатику.

Де ви бачите себе через п’ять років?

Цікаво розібратись, що лежить в основі цих викликів. Основоположне місце — неконкурентоспроможна заробітна плата. За даними OECD, у багатих країнах вчителі заробляють приблизно на 10% менше, ніж у середньому люди з вищою освітою. Цей розрив багато де збільшується. Детальні підрахунки доводять, що вчителі в Англії заробляли на 12% менше у 2022 році, ніж у 2010. В Америці реальна заробітна плата вчителів за аналогічний період знизилася приблизно на 6%. Вони заробляють на 26% менше, ніж інші фахівці з аналогічною освітою, хоча цей розрив дещо скоротиться, якщо врахувати пільги. Такі підрахунки надає аналітичний центр «Інститут економічної політики». 

Але гроші — лише частина проблеми. Опитані в Таллінні вчителі описують професію, яка стає дедалі складнішою і тільки додає викликів. Країна докладає великих зусиль, щоб діти з особливими освітніми потребами навчалися у звичайних класах, але вчителі кажуть, що не мають достатньої підготовки, щоб успішно займатись інклюзивним навчанням. Батьки частіше конфліктують з адміністраціями. А учні охочіше погоджуються на середні оцінки, як зазначив один з учителів. Інший учитель зауважує, що дітям, які зависають у гаджетах на перервах, важко сконцентруватися після повернення в клас.

Не допомагає і лінійність освітньої кар’єри. Брент Меддін з Університету штату Арізона зазначає, що 3000-й день викладання дуже схожий на перший. Тож і наслідки пожинаємо сумні. З першого дня новачків у школі просять виконувати більшість тих самих завдань, що й педагогів-«ветеранів». Багато хто швидко вигорає, опинившись сам на сам зі шквалом завдань і паперової роботи. Тим часом старші кадри, які здатні дати більше і заробити більше, ой як нечасто знаходять можливості для гідного заробітку. І вже всі розуміють, що школа — не те середовище, яке може привабити амбітних, проактивних людей, які мріють про кар’єрні злети й визнання.

Вчителі кажуть, що не мають достатньої підготовки, щоб успішно займатись інклюзивним навчанням.

Менше вчителів, але більші зарплати

Занепокоєння викликає і те, що викладання й надалі втрачатиме привабливість. Нерівність між викладанням та іншими робочими можливостями зростає, що ускладнює проблему. Протягом багатьох років скромна заробітна плата педагогів не відлякувала жінок-кандидаток так, як чоловіків. Проте ситуація змінюється, оскільки фінансова дискримінація та інші перешкоди, що стримують зростання заробітної плати серед жінок, поволі відступають. Шкільним системам, які до цього часу покладалися на «рабську робочу силу» жіноцтва, яке не зважало на недоплати протягом багатьох десятиліть, буде дедалі важче конкурувати на ринку праці.

Пандемія COVID-19 також погіршила ситуацію з викладанням. Вчителі вже давно змирилися з тим, що їхній графік не гнучкий. Але раніше це стосувалося й інших працівників. До прикладу, в Англії у 2018 році тільки близько 16% опитаних сказали соціологам, що працюють переважно з дому. У 2023 році цей показник зріс до 46%, тоді як у вчителів — лише на 1–2%.   

Фундаментальні реформи, імовірно, принесли б багато користі, але їх буде набагато складніше впровадити. Частково через те, що вони йдуть урозріз із десятиліттями сформованими уявленнями про наповнюваність класів і стиль викладання. Кількість учнів у класах у багатих країнах, як правило, так і не зменшилась із плином часу. Америка — яскравий тому приклад: у розрахунку на одного учня у 2020 році в школах працювало майже вдвічі більше дорослих, ніж у 1970-х (і рекрутинг персоналу жваво тривав під час пандемії).

Маргарита Роза, експертка з питань шкільних фінансів з Джорджтаунського університету, розповідає, що заклопотаність питанням розширення штату відволікла реформаторів від сміливого погляду на інші речі, які потребують реформування і можуть принести більший імпакт — наприклад, збільшення тривалості навчального дня або семестрів.

Дилема: збільшення штату може призвести до зниження заробітної плати вчителів. Аналітики OECD виявили, що заробітна плата вчителів, як правило, нижча в країнах з менш наповненими класами. І дійшли висновку, що в багатих країнах світу збільшення розміру класу на одного учня асоціюється зі збільшенням річної зарплати вчителя на 1300 доларів. Багато високоефективних систем вважають вигіднішим розвивати менше вчителів і платити їм більше, ніж утримувати армію «вчителів-посередностей». Візьмімо ще приклад Японії. Ця країна легко випереджає Америку в складанні на вищому рівні міжнародних тестів, навіть незважаючи на те, що в її типовому класі середньої школи навчається в середньому на 10 учнів більше, ніж у Штатах.

Краще разом

Існують ефективніші та креативніші способи використання учительського потенціалу, аніж ті, що панують у сучасних школах. В Аризоні доктор Маддін допомагає школам шукати інші моделі навчання, ніж «один вчитель — один клас». Наприклад, він пропонує доручити команді вчителів у початковій школі відповідати за групи, які навчатимуться протягом року, замість того, щоб кожен з них розрізнено працював з 20–30 дітьми. Іноді ця команда пропонуватиме дітям «традиційні» уроки, іноді об’єднуватиме учнів у групи, які можуть суттєво відрізнятися наповнюваністю залежно від поставленого завдання.

Команди викладачів об’єднували б старше покоління з новенькими, а також з різними освітніми спеціалістами (кожен отримував би зарплату, яка відповідає його ролі). Цікаво, що сформовані за таким принципом освітянські команди будуть схожі на команди професіоналів, які надають допомогу в лікарнях. Ідея полягає в тому, щоб допомогти вчителям почуватися менш ізольованими на роботі й надати їм ширший спектр кар’єрних можливостей. А ще забезпечити кожному учневі доступ до найкращих, топових учителів. Це спрятиме динаміці в класах. І матиме ще глибші сенси в процесі адаптації до нового виклику, що стоїть як перед учителями, так і перед учнями: використовувати штучний інтелект з найбільшою користю для себе.