Не просто “відсидіти” навчальний рік: хто відповідає за знання дітей?

Автор: Дмитро Лубінець, омбудсман України

Укриття, дистанційне та змішане навчання стали частиною буденної шкільної реальності українських дітей. І це зрозуміло — безпека передусім.

Але війна не може бути виправданням для втрати якості освіти!

Коли уроки не проводяться, нові теми не пояснюються, а замість повноцінного навчання дитина отримує завдання “опрацювати самостійно” — це не навчання. Це шлях до освітніх втрат, нижчих результатів НМТ, відтоку дітей за кордон.

Перші два тижні навчання в школах припали на період тривалих повітряних тривог. Погляньмо на Київ. Діти, які навчаються дистанційно, фактично залишалися без навчання: заняття перериваються, а замість викладення матеріалу вчителями — самостійне опрацювання. І це попри те, що батьки забезпечили дітям безпечні умови та доступ до інтернету. Вчителі готові і мають досвід для дистанційного формату!

Тобто можливість навчатися і навчати є. Немає належної організації.

Приватні школи продовжують працювати в очному форматі. В державних на травень 2026 року по Україні очно навчалися 68,43% школярів. У Дніпропетровській області лише 19,06%, Миколаївській — 56,18%, Одеській — 55,74%, Полтавській — 56,30%.

Окремо зазначу, що з року в рік держава виділяє мільярди коштів на облаштування укриттів. Програма Уряду на облаштування безпечних умов в школах діє вже понад три роки! В Державному бюджеті України на 2024 рік було передбачено 2,5 млрд грн, в 2025 році — 6,2 млрд грн, на 2026 рік — 6 млрд грн, з яких 5 млрд — на заклади середньої освіти та 1 млрд — на заклади дошкільної освіти.

Якщо все ж таки укриттів ще не вистачає, то є дистанційний формат. Наразі нагальним є питання щодо кількості і тривалості повітряних тривог. Хоча питання не лише в самих повітряних тривогах. Питання в тому, як школа організовує освітній процес у цих умовах.

І тут має бути чітка відповідальність. Насамперед — керівника закладу освіти: організація, якісне викладання матеріалу та належний контроль.

Водночас перебування вчителя у школі без проведення уроку або “просто домашка” — це не якісна освіта! Якщо безпечно проводити заняття в школі неможливо, урок має відбуватися дистанційно — з безпечного робочого місця вчителя.

Тільки так ми подолаємо кризу системи, відновимо і підвищимо базові компетентності, підтримаємо вчителів. За даними PISA-2025, 46% учнів не досягають базового рівня з математики, 45% — із читання, 35% — з природничих наук. При цьому 56,4% дітей мають низькі результати хоча б з одного предмета, а 29,3% — з усіх трьох.

Діяти потрібно невідкладно, бо навчальний рік вже розпочався, а виклики були заздалегідь відомі в умовах війни.

Тому я звернувся до Прем’єр-міністра України Сергія Корецького з проханням впровадити нові підходи організації навчання з урахуванням сучасних фактичних обставин і підготовки до осінньо-зимового періоду!

Зокрема, пропоную:

Забезпечити очне навчання для початкової та старшої школи (10, 11 класи) у безпечних просторах, на облаштування яких з року в рік виділялись мільярди коштів.

Де неможливо навчатись очно, забезпечити дистанційний формат навчання з наданням якісних освітніх послуг.

Забезпечити гнучкий формат навчання з оперативним переходом між очним, дистанційним і змішаним форматами.

Розвивати мережу безпечних навчальних просторів для збільшення кількості дітей, які навчаються в очному форматі, та в подальшому використовувати такі простори як тимчасові екзаменаційні центри для НМТ.

Безпека дітей — безумовний пріоритет. Проте безпека не повинна означати втрату права на якісну освіту.