«Ніхто не буде звільнений» — Бабак пояснив пропозицію освітнього комітету
Нещодавно Парламентський комітет з питань освіти вніс до проєкту бюджету на наступний рік низку доповнень та пропозицій, які викликали обурення в освітянській спільноті. На думку Профспілки працівників освіти, ці правки значно звужували трудові права вчителів. Зокрема, пропонувалося припинити укладати безстрокові трудові договори з педагогами і натомість укладати договори строком від одного до п’яти років.
Комітет також вирішив внести зміни до низки законів, що стосуються освіти, та збільшити норму педагогічного навантаження вчителів з 18 до 22 навчальних годин на тиждень, що загрожувало скороченням на 22,2% ставок учителів та, як наслідок, звільненням понад 70 тисяч освітян. У зв’язку з цим Профспілка працівників освіти висловила рішучий протест та рекомендувала Комітету відкликати всі пропозиції.
Голова Комітету з питань освіти Сергій Бабак згодом дав детальні роз’яснення щодо вищезгаданих пропозицій. На сьогодні в українських закладах загальної середньої освіти всього є 315 819 ставок учителя, але фактично на них працює 271 891 педагог. Тобто 43 928 — вільні і перекриваються сумісництвом або є вакансіями. Відповідно, це вже існуючий реальний дефіцит, який особливо відчувається у сільських школах і прифронтових громадах.
Бабак акцентує увагу, що при збільшенні тижневого навантаження на вчителя з 18 до 22 годин математично можна буде скоротити 57 422 ставки, але якщо врахувати дефіцит, то реальне «скорочення» становило б лише 13 494 ставки. Крім того, потрібно врахувати трудові договори, запропоновані Комітетом. Адже пропозиція Бабака полягає в тому, щоб їх уклали одразу з усіма освітянами після припинення безстрокових договорів. Тобто на найближчі 1—5 років ніхто не буде звільнений.
"Якщо ми все ж зможемо реалізувати норму Закону про 3 мінімальні зарплати, але зважаючи на перерозподіл навантаження частина педагогів залишиться з поточним — у 18 годин, а не отримає повну ставку у 22 години, то навіть у такому випадку зарплата вчителя буде вищою, ніж зараз", — пише Бабак.
За розрахунками посадовця, при 18-годинному робочому тижні молодий вчитель без жодних надбавок отримуватиме на руки 16 343 грн замість 8 200 грн зараз. Досвідчений вчитель з майже максимальним набором надбавок — 23 370 грн замість 17 258 грн. За умови повної ставки в 22 години зарплата буде 19 975 та 28 564 грн відповідно.
Важливо, що ми говоримо про реальне суттєве збільшення зарплати, а не тимчасову надбавку, яку можна зняти будь-якої миті, — наголосив Бабак.
Коментарі
Ганьба!!!
Із поданих Комітетом з питань освіти пропозицій складається враження, що систему освіти намагаються «рятувати» шляхом дій, які лише посилюють існуючі проблеми. Адже логіка “у нас не вистачає вчителів — давайте збільшимо їм навантаження” виглядає щонайменше парадоксальною. Якщо в умовах кадрового дефіциту підсилити тиск на тих педагогів, які ще залишаються в школах, наслідок очевидний: дефіцит лише зростатиме, а не зменшуватиметься. Ще більш суперечливою виглядає ідея скасувати безстрокові трудові договори та замінити їх короткостроковими на 1–5 років. Фактично це руйнує базові гарантії стабільності, підсилює невпевненість і створює передумови для прихованих звільнень. Пояснення про те, що «ніхто не буде звільнений» протягом строку нового договору, звучить щонайменше наївно, оскільки самі ж автори пропозицій визнають планове скорочення десятків тисяч ставок. Особливо дивує, що скорочення понад 57 тисяч ставок подається як «нормальний процес оптимізації», а той факт, що реальне скорочення буде “лише” 13 тисяч — як позитивна новина. У будь-якій сфері звільнення такого масштабу вважалося б кризою, а в освіті — тим більше. Не менш суперечливим є й пафос довкола «істотного підвищення зарплат». Так, цифри виглядають привабливо, але всі вони базуються на гіпотетичній нормі про «три мінімальні зарплати», яка вже кілька років існує лише на папері. Водночас про реалії педагогічної праці — нічого. Як і про те, що підвищення навантаження без підвищення реальної кількості педагогів автоматично означає збільшення обсягу роботи, стресу, вигорання та відтік кадрів. Виходить парадоксальна ситуація: нині в Україні бракує десятків тисяч учителів. Але замість того, щоб зробити професію привабливою, створити умови для входу молодих фахівців, зменшити бюрократію та забезпечити справді стабільні умови праці, пропонується: підвищити навантаження, послабити трудові гарантії, змінити систему договорів на менш захищену, і при цьому подати це як “покращення” та “підтримку”. Це не реформа. Це — імітація реформи з великою дозою пафосу, яка загрожує тим, що з професії підуть і ті, хто ще залишився. Якщо мета — зберегти школу, то рішення мають бути реальними, а не арифметично красивими на папері. І головне — вони мають спиратися на повагу до вчителя, а не на намагання «оптимізувати» його працю будь-якою ціною...
Додати коментар