Нове явище: різке зростання кількості освітніх петицій

Автор: Сергій Захарін, державний секретар Міністерства освіти і науки України (2021 – 2023), доктор економічних наук, професор.

Протягом останніх чотирнадцяти місяців (починаючи з березня 2024 року) до уряду надійшло 4 освітні петиції. Йдеться про петиції, у яких ставляться актуальні питання формування та реалізації освітньої політики, які набрали необхідну кількість голосів і були розглянуті прем’єр-міністром України. Інформація про це своєчасно оприлюднюється у засобах масової інформації та на спеціалізованих сайтах.

Давайте згадаємо, що саме в освітній політиці хвилює громадян, які зверталися із петиціями?

Але для початку – невеличка правова довідка.

Поняття «електронна петиція» в правовому полі України з’явилося у 2015 році, коли Закон України «Про звернення громадян» був доповнений статтею 23 із значком «1», що регламентує порядок подання та розгляду електронних петицій. У цій статті є такі норми:

• громадяни можуть звернутися до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування з електронними петиціями через офіційний веб-сайт органу, якому вона адресована, або веб-сайт громадського об’єднання, яке здійснює збір підписів на підтримку електронної петиції (частина перша);

• електронна петиція, адресована відповідно Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, розглядається у порядку, встановленому цією статтею, за умови збору на її підтримку не менш як 25000 підписів громадян протягом не більше трьох місяців з дня оприлюднення петиції (частина одинадцята);

• розгляд електронної петиції здійснюється невідкладно, але не пізніше десяти робочих днів з дня оприлюднення інформації про початок її розгляду (частина п’ятнадцята);

• у відповіді на електронну петицію повідомляється про результати розгляду порушених у ній питань із відповідним обґрунтуванням (частина дев’ятнадцята);

• у разі визнання за доцільне викладені в електронній петиції пропозиції можуть реалізовуватися органом, якому вона адресована, шляхом прийняття з питань, віднесених до його компетенції, відповідного рішення. Президентом України, Кабінетом Міністрів України, народними депутатами України за результатами розгляду електронної петиції можуть розроблятися та вноситися в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України законопроекти, спрямовані на вирішення порушених у петиції питань (частина двадцять перша).

Отже, з процитованих правових приписів можна зробити такі висновки:

• розглядаються не всі подані петиції, а лише ті, які відповідають певним вимогам (найголовніша: протягом трьох місяців з моменту оприлюднення петиція має бути підтримана 25 тисячами голосами);

• якщо петиція набрала 25 тисяч голосів – це гарантія того, що вона буде розглянута саме тим органом, якому вона адресована, але водночас це не гарантія того, що клопотання, викладене у петиції, буде обов’язково підтримане або задоволене;

• якщо клопотання, яке міститься у петиції, не підтримане – відповідний орган, що розглядав клопотання, має навести відповідне обґрунтування свого рішення.

Цікава деталь. Як вбачається з сайту «Електронні петиції» на порталі Кабінету Міністрів, протягом 2020, 2021, 2022 та 2023 років до уряду не надходило петицій на освітні теми, які набрали необхідну кількість голосів (25000).

Оскільки протягом 2020–2023 років до уряду не надходило освітніх петицій, які набрали необхідну кількість голосів, ми можемо зробити обґрунтоване припущення, що освітня політика в цей період в нашій країні була зрозумілою і логічною, і ця політика не викликала у громадян бажання подавати петиції.

Саме ця формальна обставина дала нам підставу зробити висновок, що освітні петиції – це відносно нове явище суспільного життя. Кількість освітніх петицій, що набрали 25 тисяч голосів, різко зросла на початку минулого року.

Петиція «Про захист суб'єктності університетів в процесі оптимізації мережі закладів вищої освіти» була оприлюднена 06 березня 2024 р. Вона набрала 25069 голосів.

Авторка петиції Наталія Степаненко вказала на стурбованість планами Міністерства освіти і науки України щодо оптимізації мережі закладів вищої освіти, зокрема про реорганізацію Поліського національного університету – шляхом його приєднання до Житомирського державного університету імені Івана Франка. «Вважаємо рішення об’єднання Поліського національного університету та Житомирського державного університету імені Івана Франка поспішним, недостатньо виваженим і таким, що нагально потребує ретельного опрацювання», – вказувала авторка.

У відповіді наголошено, що «відповідно до статті 31 Закону України «Про вищу освіту» рішення про утворення, реорганізацію чи ліквідацію закладу вищої освіти державної форми власності приймається Кабінетом Міністрів України. Рішення щодо реорганізації Поліського національного університету Урядом не приймалося. <…> Ураховуючи, що з 14 березня 2024 р. розпочалася реєстрація на національний мультипредметний тест (основна сесія якого відбудеться з 14 травня по 25 червня 2024 р.), Міністерством прийнято рішення у цей час не здійснювати реорганізацію закладів вищої освіти. Водночас впродовж наступних місяців Міністерство продовжить консультації із стейкхолдерами з метою розроблення ефективної стратегії розвитку як окремих об’єднаних університетів, так і мережі закладів вищої освіти в цілому». Повний текст відповіді – тут.

Петиція «Щодо права на освіту дітей ВПО та скасування наказу МОН України від 13.06.2024 № 850 «Про затвердження Порядку та умов здобуття загальної середньої освіти в комунальних закладах загальної середньої освіти в умовах воєнного стану в Україні» була оприлюднена 08 липня 2024 року. Вона набрала 27196 голосів.

Автор петиції Сергій Борисенко вказував, що наказ Міністерства освіти і науки України № 850, «яким затверджено Порядок та умови здобуття загальної середньої освіти в комунальних закладах загальної середньої освіти в умовах воєнного стану в Україні, містить численні порушення Конституції України та Законів України, <…> запроваджує нерівні, дискримінаційні умови для отримання освіти та антиконституційні обмеження прав дітей на освіту».

У відповіді зазначено, що «…МОН звернулося до Мін’юсту із проханням повернути наказ для доопрацювання – тобто, без державної реєстрації. МОН утворює робочу групу з метою вироблення єдиних підходів до забезпечення доступу до здобуття якісної освіти кожною дитиною <…> Опрацьовуються пропозиції, що надійшли від обласних військових адміністрацій, Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України», професійних спілок працівників освіти і науки, закладів освіти тощо». Також МОН поінформувало, що наказ буде ґрунтовно доопрацьований із урахуванням зауважень і пропозицій, наданих заінтересованими сторонами. Повний текст відповіді – тут.

Петиція «Скасування наказу МОН «Про затвердження рекомендацій щодо оцінювання результатів навчання» від 02.08.2024 №1093 була оприлюднена 23 грудня 2024 року і набрала 25091 голосів.

Автор петиції Василь Петращук просив скасувати наказ МОН України від 02.08.2024 року № 1093 «Про затвердження рекомендацій щодо оцінювання результатів навчання», яким затверджено рекомендації щодо оцінювання результатів навчання здобувачів освіти відповідно до Державного стандарту базової середньої освіти (5–9 класи, НУШ). «Дані рекомендації, – вказано у зверненні, – зовсім не сприяють покращенню якості освітнього процесу, а тільки створюють додаткове бюрократичне навантаження для вчителів. Рекомендуємо переглянути підхід до оцінювання результатів навчання в загальній середній освіті і напрацьовувати прості та ефективні методи оцінювання».

Ключові тези відповіді: «МОН зазначає, що впродовж 2023/24 навчального року підходи до оцінювання результатів навчання та критерії оцінювання, запропоновані в рекомендаціях щодо оцінювання результатів навчання, проходили апробацію на базі 145 закладів освіти, які є учасниками всеукраїнського інноваційного освітнього проекту «Розроблення і впровадження навчально-методичного забезпечення для закладів загальної середньої освіти в умовах реалізації Державного стандарту базової середньої освіти». Під час проведення апробації вчителі відзначали, що запропоновані процедури і критерії оцінювання створюють передумови для індивідуалізації навчання та надають змогу якісно спланувати індивідуальну роботу з учнями; зауважень від педагогів щодо додаткового бюрократичного навантаження у зв’язку із запровадженням нових підходів до оцінювання знань не надходило. МОН інформує, що опрацьовує питання спрощення процедури оцінювання результатів навчання, оновлення інструкції ведення класного журналу, зокрема передбачається надати додаткові роз’яснення педагогічним працівникам закладів загальної середньої освіти щодо оцінювання знань учнів 5–9 класів», – зазначено у відповіді. Повний текст відповіді – тут.

Петиція «Про прийняття КМУ рішення щодо перерозподілу коштів та створення бюджетної програми «Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення доплат працівникам ЗДО, ЗПО та інших установ освіти, які утримуються з відповідного місцевого бюджету» була оприлюднена 25 січня 2025 року. Вона набрала 25026 голосів.

Авторка петиції Оксана Єременко вказує, що з 01 січня 2025 року вступила в дію постанова Кабінету Міністрів України від 08.11.2024 року № 1286 «Деякі питання оплати праці педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 року №1515) щодо встановлення педагогічним працівникам закладів загальної середньої освіти державної і комунальної форми власності щомісячної доплати за роботу в несприятливих умовах праці з 1 січня 2025 року – у розмірі 1300 гривень, а з 1 вересня 2025 року та до кінця календарного року, в якому припинено або скасовано воєнний стан – у розмірі 2600 гривень. «Поза межами бюджетної програми опинились вихователі закладів дошкільної освіти (ставки заробітної плати яких становлять від 6400 грн до 8500 грн) та всі інші працівники дошкілля...», – констатовано у зверненні. У петиції запропоновано Уряду ухвалити рішення щодо перерозподілу коштів та створення бюджетної програми «Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення доплат працівникам дошкільної освіти та педагогічним працівникам позашкільної, професійної та інших установ освіти, які утримуються з відповідного місцевого бюджету», і фактично розповсюдити доплати «за особливі умови роботи всім працівникам, які в умовах воєнного стану виконують свої професійні обов’язки, оберігаючи та навчаючи дітей».

У відповідь на цю петицію було вказано, що «на сьогодні органи місцевого самоврядування можуть приймати рішення про встановлення такої доплати за рахунок коштів місцевого бюджету педагогічним працівникам інших закладів та установ освіти, які утримуються з відповідного місцевого бюджету, зокрема закладів дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти». Відповідно до статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» організацію матеріально-технічного та фінансового забезпечення закладів освіти, які належать територіальним громадам або передані їм, віднесено до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів відповідних рад. <… > Одночасно повідомляємо, що підвищення рівня оплати праці педагогічних та інших працівників закладів та установ освіти залишається одним з пріоритетних завдань Уряду. На сьогодні МОН опрацьовується питання реформування системи оплати праці педагогічних працівників закладів освіти шляхом збільшення питомої ваги посадового окладу (тарифної ставки) у загальній сумі заробітної плати. Зазначене питання вирішується з урахуванням фінансових можливостей бюджетів усіх рівнів в умовах воєнного стану та економічної ситуації в країні». Повний текст відповіді – тут.

Отже, можемо підсумувати, що клопотання, які містилися у двох освітніх петиціях, були фактично задоволені, а автори двох інших петицій отримали ґрунтовні роз’яснення та запевнення, що їхні пропозиції обов’язково будуть враховані в подальших рішеннях.

Ми, прості освітяни, щиро сподіваємося, що міністр і його оточення справді врахують пропозиції авторів петицій під час формування освітньої політики. Також було б непогано, аби до контролю цього питання долучився і профільний парламентський комітет.

На сайті уряду розміщено ще біля двох десятків освітніх петицій, у яких викладаються актуальні питання формування та реалізації державної освітньої політики, але збір голосів на їхню підтримку ще триває. Зокрема:

• «Про перегляд заробітної плати для шкільних бібліотекарів», початок збору підписів – 30 січня 2025 року;

• «Підвищення заробітної плати спеціальним педагогам та вихователям закладів дошкільної освіти», початок збору підписів – 06 лютого 2025 року;

• «Надання педагогічного стажу асистенту вчителя», початок збору підписів – 17 лютого 2025 року;

• «Про право на дистанційну освіту», початок збору підписів – 10 квітня 2025 року;

• «Недопущення створення Української державної морської академії шляхом об'єднання Національного університету «Одеська морська академія» та Одеського національного морського університету (ОНМУ)», початок збору підписів – 16 квітня 2025 року.

Різке зростання кількості освітніх петицій протягом 2024 та 2025 років може свідчити про те, що громадяни України, не дивлячись на захмарну кількість «освітніх візій», «освітніх бачень», «освітніх дизайнувань», «освітніх презентацій» і «освітніх гасел», все-таки не розуміють зміст сучасної освітньої політики. Ця політика, не виключено, реалізується без належного інформаційного супроводження, і не передбачає застосування ефективних моделей інформування освітньої громадськості про логіку так званих «освітніх реформ».

Можливо, деякі громадяни намагалися донести свої позиції до профільного міністерства, але не змогли ефективно цього зробити, і були змушені писати петиції до уряду.

Ми, прості освітяни, все ще сподіваємося, що так звана «освітня команда», не дивлячись на бурхливу роботу щодо дизайнування чогось, все-таки колись повернеться до нас обличчям…

P.S. У цій статті відображено лише позицію автора. Висновки та фактичні твердження, наведені у цій статті, не відображають позиції державних органів, установ, організацій.