Обов'язкова військова підготовка для студентів: чи готова до цього Україна?

Автор: Оксана Онищенко, редакторка відділу освіти та науки ZN.UA

В Україні війна і не гіпотетична, а цілком реальна — щодня, щохвилини, в кожному куточку країни. Росія не залишила нам вибору — або ми готуємося до спротиву всією країною, або втратимо її. Тому базова військова підготовка цивільних — це необхідність, як аптечка, як турнікет, як тривожна валіза. Зараз є чимало громадянських ініціатив — різноманітних курсів і тренінгів, платних і безкоштовних, крім того, в регіонах створюються центри національного спротиву, де навчатимуть цивільних. І йде оновлення базової військової освіти. «Держава починає робити роботу над помилками, ми спізнилися з цими змінами років на десять, якщо не більше», — сказав знайомий військовий.

У школі вже тривають зміни — пілотується новий сучасний курс «Захист Вітчизни». І тепер починається оновлення військової освіти студентів — з першого вересня в університетах і коледжах викладатимуть обов'язковий навчальний курс із базової загальної військової підготовки (БЗВП). Що це і як має бути організовано, прописано у Законі України «Про військовий обов'язок і військову службу», постанові Кабінету міністрів України №734 (від 21 червня 2024 року) і Законі «Про основи національного спротиву».

Курс БЗВП буде обов'язковим для студентів і державних, і приватних університетів, а ті, хто відмовиться його проходити, не отримають диплома. Але ця вимога стосується лише студентів-другокурсників, які навчаються за денною або дуальною формою (поєднання навчання з роботою). Чому саме вони, розповім нижче. За приблизними оцінками, цього навчального року таких буде майже 120 тисяч осіб.

За правилами, студенти, що вивчатимуть БЗВП, обов’язково проходитимуть військово-лікарську комісію (ВЛК) і стануть на облік у територіальному центрі комплектування (ТЦК). По завершенні курсу вони не лише отримають сертифікат про проходження базової загальної військової підготовки, а й складуть присягу та отримають військову спеціальність — стрілець.

Курс складається з двох частин: теоретичної — в університеті та практичної — на полігоні. Теоретична частина обов’язкова для всіх, а практична — лише для хлопців, визнаних придатними до служби. Якщо ж дівчата також хочуть вивчати практичну частину, їм потрібно буде пройти ВЛК і стати на облік у ТЦК.

Нововведення викликає страх у деяких студентів і батьків: чи не означає це фактичної мобілізації? Однак у Міноборони наголошують, що це не мобілізація і мобілізаційний вік залишився незмінним — 25 років. Водночас університетський курс БЗВП має замінити мобілізацію.

Заступник міністра освіти Михайло Винницький так пояснює завдання нового курсу: «Ми не говоримо про мілітаризацію на сьогоднішній момент. Ми говоримо про те, щоб люди не боялися базових речей, які називаються «уніформа», «рушниця», «полігон». Бо на сьогодні є дуже багато людей, які насправді цього бояться. Ми ще далеко до мілітаризації. Ми ще дуже далекі від Норвегії, Ізраїлю тощо. Це може бути в наших мріях, але на сьогоднішній момент ми маємо просто зняти страх. Оце є мета цих курсів».

Як це працюватиме

Над створенням курсу з БЗВП працювали спільно Міноборони (нормативна база, логістика, ресурси), Міносвіти (освітня складова курсу та його інтеграція в навчальний процес) і Генштаб (створення типової навчальної програми). За словами заступника директора департаменту військової освіти і науки МОУ Максима Кас’яненка, підготовка такої програми для держави є новою, в ній враховано досвід Ізраїлю та Норвегії.

Курс складається з 300 навчальних годин (по 45 хвилин), з них 90 — теоретичних і 210 — практичних. Третину теоретичних занять студенти мають опанувати самостійно. Програмою також передбачено контрольні роботи, а наприкінці теоретичної частини — залік.

Як видно з типової навчальної програми, оприлюдненої МОН, найбільший акцент буде зроблено на вивченні основ вогневої підготовки (поводження зі стрілецькою зброєю, ручними гранатами) — 30 годин із загальних запланованих 90.

Одним із пріоритетів буде також тактична підготовка (це про дії солдата в бою, в наступі) — 18 годин, трохи менше на домедичну допомогу — 8 занять.

Практичні заняття, включно з виїздами на полігон чи до навчальних центрів, проходитимуть на канікулах. Планується, що вони відбуватимуться у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, навчальних частинах, центрах ЗСУ та правоохоронних органів спеціального призначення, а також у центрах підготовки населення до національного спротиву.

Які є ризики

На жаль, з ініціативи уряду не було публічних обговорень цієї ідеї, де зібралися б усі, хто має до неї стосунок: представники університетів, військові, законодавці, міністерства. Не було дискусії, яка дала б змогу оцінити нововведення системно, а також побачити перешкоди та ризики для його ефективного впровадження. Але Київська школа економіки (KSE), яка вже має певний досвід в організації військового вишколу, організувала таку дискусію «БЗВП в університетах: виклики й можливості».

На думку учасників обговорення, яку висловлювали й студенти, найбільший ризик полягає в тому, базова військова підготовка насправді буде формальністю. Для того, аби нововведення реально запрацювало, потрібно вкласти в нього кошти і знайти людей, які зможуть його реалізовувати.

«Поки на ці два питання (де взяти кошти й людей. — О.О.) не буде відповіді, все це має велику загрозу перетворитися на імітацію, — каже капітан 12-ї бригади НГУ «Азов» Ігор Якубовський. — Імітацію, коли, як і військова кафедра свого часу, навчальний заклад домовлятиметься з навчальним центром, що ті заплющують на все очі і ставлять оцінку «все добре». А якщо це ще буде закінчуватися військовою присягою, це буде катастрофа».

Для викладання теоретичної частини університетам потрібні викладачі, а для практичної — інструктори в навчальних військових частинах і на полігонах. Причому це мають бути люди, які мають досвід ведення сучасної війни. Пошук і тих, і тих для університетів є проблемою. Університетська зарплата у 10 тис. грн навряд чи спричинить наплив класних фахівців із числа викладачів і ветеранів. Натомість ректор Київської школи економіки Тимофій Брік розповів, що навіть на конкурентну зарплату в 2 тис. дол. університету було складно знайти фахівця з високою кваліфікацією та досвідом, який міг би координувати військову підготовку студентів. «Я вважаю, що тут є реальна криза кадрів, — підкреслив він. — Що робити? Відповідь така, що (університетам. — О.О.) треба просто робити все. Якщо ви можете трошки це аутсорсити, якщо можна працювати з власне військовими частинами, треба працювати з ними. Якщо можна найняти ветеранів, будемо наймати. І у нас немає вибору. Будемо вирощувати своїх фахівців, але це шлях на роки наперед».

Максим Кас’яненко також розповів, що держава теж робить певні кроки, хоча їх і недостатньо: «Військові виші й так перевантажені: їхні викладачі займаються підготовкою курсантів, але паралельно їх залучають до організації курсів для майбутніх викладачів БЗВП. Навчання вже пройшли близько 500 осіб, однак цього явно недостатньо для покриття потреб».

Не менша проблема і з залученням інструкторів з військових частин і центрів підготовки — вони вже зараз завантажені підготовкою військових. Як розповів керівник аналітичного відділу фонду «Повернись живим» Антон Муравейник, зараз на одного інструктора припадають 70 людей замість 10.

Командир батальйону 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади Ярослав Секрет пояснює: «На даний момент ця програма на балансі військових частин практично неможлива. Можливо, це буде більш дієво на базі навчальних центрів, але потрібно буде додатково створювати якісь навчальні батальйони або навчальні роти з сухопутними та десантно-штурмовими військами, інструкторами». Він підкреслив, що співпраця з навчальними центрами може стати виходом із ситуації, але спочатку треба створити систему такої співпраці.

Що з фінансуванням

Щоб зрозуміти, наскільки серйозною є ця проблема, достатньо подивитися на вимоги до обладнання для університетських аудиторій, де проходитимуть теоретичні заняття. Вони прописані фахівцями Генштабу в програмі курсу БЗВП. Це не лише комп'ютер, екран і проєктор, а й інтерактивні дошки, мультимедійний і лазерний тир, зразки приладів, зброї та боєприпасів.

І якщо державних коштів, виділених на цей курс, не вистачить (а їх, найшвидше, не вистачить, чому — читайте нижче), університетам доведеться брати їх зі своїх спецфондів або домовлятися з іншими ЗВО.

А що вкладає в цей курс держава? За даними, які народна депутатка Інна Совсун отримала від Міноборони, підготовка одного студента з БЗВП коштуватиме близько 82 тисяч гривень. «Міністерство освіти сказало, що у них є на цю програму 62 мільйони, — розповідає Інна Совсун.— Шляхом нескладних математичних дій ми можемо порахувати, що цих коштів вистачить на підготовку 756 студентів. Разом з тим у мене є відповідь Міністерства фінансів, яке підтвердило цифру 62 мільйони і сказало, що це гроші на підготовку 67 тисяч студентів. Невідомо, чому саме на 67 тисяч студентів, коли їх очікується близько 100 тисяч, ну але то вже інше питання. Отже, на одного студента реально виділяється 920 гривень замість 82 тисяч гривень. Знаючи досвід KSE з військового вишколу, я вам скажу, що 920 гривень для підготовки не вистачить і близько, навіть якщо припустити, що ці гроші — лише частина суми, а після нового року до них додадуть ще з нового бюджету».

Михайло Винницький у відповідь пояснив, що сума у 62 мільйони гривень планується «не на весь курс, не на всіх студентів, а тільки на половину і тільки на теоретичну частину». «Гроші потрібні, шановні народні депутати і депутатки. У ваших руках бюджет», — додав він.

Однак навіть якщо оптимістично уявити собі, що кошти на БЗВП в державі знайдуться, то кадрова проблема (брак викладачів і інструкторів) залишиться. Тому варто добре подумати, запускати курс базової військової підготовки в університетах уже цього навчального року і по всій країні чи масштабувати його поступово як експеримент в певних регіонах.

Чого навчатимуть студентів

Вище я вже розповідала про те, як бачать зміст навчання Генштаб і МОН та на які дисципліни буде виділено найбільше годин теоретичної підготовки. Однак експерти називають дещо інші пріоритети — не вогнева підготовка має бути основною.

На думку Ярослава Секрета, студенти мають передусім знати шість дисциплін: «Найголовніше — це тактична підготовка. На другому місці — вогнева підготовка, на третьому — тактична медицина та інженерна підготовка, на четвертому — топографічна підготовка і на п'ятому — підготовка зі зв'язку». Щодо тактичної медицини серед учасників панельної дискусії точилися суперечки — чи не є саме вона найголовнішою навчальною дисципліною.

Очевидно, що пріоритет вогневої підготовки у програмі БЗВП пов'язаний із тим, що студенти отримують військову спеціальність «стрілець». Однак експерти заперечують: чи доцільно всіх студентів вчити однаково, чому не готувати їх за різними військовими спеціальностями, наприклад, пов'язаними з обслуговуванням техніки, меддопомогою чи оперуванням БПЛА.

Дуже сумнівним з точки зору ефективності виглядає чіткий поділ курсу БЗВП на практичну та теоретичну частини. Це означає, до прикладу, що студенти спочатку дізнаються теорію про застосування різних типів зброї чи тактику або орієнтування на місцевості, а через пів року поїдуть на полігон робити це на практиці. Що вони згадають, що засвоять?

Також важливе запитання: наскільки актуальними будуть знання, отримані студентами на другому курсі університету, через сім років, коли вони досягнуть 25-річчя та прийдуть до війська? Адже технології та досвід війни стрімко змінюються. Та й узагалі, що із вивченого вони згадають через сім років? Тому варто подумати про регулярні щорічні короткі курси повторення та оновлення інформації.

Тимофій Брік зауважив, що викладання БЗВП є занадто зарегульованим. Університетам потрібно дати більше свободи та гнучкості у прийнятті рішень про те, на якому курсі та як викладати базову військову підготовку, за якою військовою спеціальністю, чи по-різному для хлопців і дівчат, з якою військовою частиною і на якому полігоні проходити тренування.

Важливим є також питання, чи дійсно базова військова підготовка має бути обов'язковою. Михайло Винницький вважає, що ні. «Примусити 120 приблизно тисяч студентів другого курсу проходити в обов'язковому порядку такий курс, який зараз передбачений, не варіант, — каже заступник міністра.— ...Що ми будемо робити з такою реальністю, коли велика кількість людей (я говорю про тисячі ), захочуть відкупитися від БЗВП: «Я не хочу — не можу з різних причин, а давай, шановний пане інструкторе, запишеш мене, і ось тобі 100 баксів». І це буде загальнонаціональна проблема... Ми просто створюємо корупціогенну пастку».

Михайло Винницький також розповів, що на сьогодні є зареєстрований законопроєкт, який узагалі скасовує БЗВП як обов'язкову частину навчального процесу, натомість передбачає курс «Основи національного спротиву». Заступник міністра освіти не повідомив деталей, однак сказав, що не сумнівається в тому, що тривалість теоретичної частини в новому курсі не зміниться, «але все решта має суттєво змінитися і буде змінено до найближчого часу». Чи настане цей час до першого вересня, наразі невідомо.

Як зробити базову військову підготовку студентів дійсно ефективною

Очевидно, що, окрім розв'язання проблем, описаних вище, потрібні системні менеджерські рішення щодо базової військової підготовки. Вона має бути вмонтована в загальний механізм військової підготовки країни, адже молодь студентського віку — це великий мобілізаційний резерв тих, хто завтра може стати на захист України. Тому важливе запитання: а де мають проходити таку ж обов'язкову базову військову підготовку молоді люди 18+, які ще не досягли мобілізаційного віку і не є студентами?

Також треба чітко визначитися, для чого ми запроваджуємо БЗВП. Якщо для захисту країни, якщо це частина її мілітаризації, тоді підготовка має бути обов'язковою для всіх, а її мета — не зняття страху, а саме захист. «У нас немає іншого варіанта, крім спільного знаменника для всієї молоді — умовного БЗВП чи складання військової присяги», — каже членкиня парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Соломія Бобровська. Якщо у зв’язку з цим збільшуються корупційні ризики, про які слушно зауважив Михайло Винницький, потрібно шукати запобіжники.

Якщо захист держави та базова підготовка молоді є пріоритетом, то чому за кілька місяців до старту такого важливого курсу існує стільки невирішених проблем? Адже постанову Кабміну, що описує, як має запроваджуватися БЗВП, було ухвалено ще 2024 року. «Я дуже добре пам'ятаю, коли минулу зиму і весну ми сиділи цілими ночами з МОУ і Генштабом у тому числі, — розповідає Соломія Бобровська, — І нас переконували: давайте ми почнемо цей експеримент, давайте ми зробимо цю БЗВП. Якраз було півтора року для того, щоб це запрацювало. Я не знаю, чи це питання до Кабміну загалом, чи це до МОН, чи до будь-яких інших органів, неважливо. Але це спільний наш провал, буквально те, що ми за півтора року не змогли налагодити та поставити це на рейки».

На думку Інни Совсун, важливо звернути увагу на комунікацію з суспільством. Це потрібно, щоб зняти напругу, пов'язану з мобілізацією. «Особливо комунікація потрібна в умовах, коли ми кажемо студентам: «Зараз треба буде готуватися до отримання спеціальності стрільця, але ми колись поміняємо закон, може, до першого вересня, може, після, а ви якось там розбирайтеся, тримайтеся, ми щось придумаємо походу». Це так не працює, коли йдеться про сотні тисяч людей», — пояснює народна депутатка.

З чим пов'язано ухвалення нового закону, анонсованого заступником міністра освіти, та ще й у розпал підготовки до реалізації попереднього, наразі невідомо. Як невідомі і його новації. Не кажучи вже про те, що не завадило б їхнє широке публічне обговорення із залученням усіх зацікавлених сторін та експертів. Тому що помилки дуже дорого коштуватимуть країні.

Чи не стане новий закон заручником популізму, чи не повторить історія його запровадження історію з бронюванням від мобілізації, яка суттєво зменшила кількість тих, хто захищає країну? Чи не розділить він знову молодь на тих, хто живе в країні капучино на кокосовому молоці, і тих, хто готовий боронити свій дім?