Останній тиждень: якщо оцінки виставлені – у чому сенс уроків?

Автор: Леся Сич, учитель зарубіжної літератури, методист у Всеукраїнській школі онлайн

Знаєте, яку фразу почують вчителі найчастіше за останні тижні навчання?

Один! Два! Три! Та-дамммм!

– А давайте просто посидимо! Ну, будь ласка! Ми вже не можемо вчитися!

У кінці навчального року діти й учителі перетворюються на єдине духовне ціле й відверто не розуміють освітніх постулатів.

Для чого виставляти оцінки за тиждень до завершення навчального року?

Для можливості проведення апеляцій? Але їх не пишуть. Якщо пишуть, то одиниці, а темп навчання зруйновано для всіх. Але це ж дитиноцентризм – ми даємо можливість!

Якщо оцінки виставлені – у чому сенс уроків?

Як втиснути всі теми, щоб вони завершились за тиждень до кінця, і написати підсумкові?

До речі, на останні підсумкові роботи діти масово не приходять, бо: «Ставте підсумкову за поточними». І в чому вони не праві, якщо таке прописано в Положенні про оцінювання?

Що ж робити?

Учителі, щоб не зійти з розуму й якось розворушити дітей, починають креативити. І цим несвідомо чи свідомо доводять до сказу батьків, бо: прийди у вишиванці, зроби проєкт, принеси улюблену книжку – паперову, роздрукуй плакат, завтра день зеленого кольору, потім день 90-х, кольоровий пікнік, піжамна вечірка...

Але знайдуться особливі педагоги! Вони не піддаються на такі «провокації» – проводять уроки до останнього, бо вони «справжні вчителі»!

Але найбільше «креативить» МОН…

Бо через «освітні втрати» треба навчатися до 5 або 12 червня. Ну ви ж сиділи вдома взимку – вчіться, бо ми надаємо якісні послуги... ой, створюємо видимість, що надаємо.

Будьте обережні, бо навіть якщо ви заплануєте перегляд якогось повчального фільму чи мультфільму на прохання дітей, знайдуться представники адміністрації, які несподівано завітають на урок, бо: «А що це у вас тут таке? Ми ще вчимося».

Але «найцікавіше» поводяться блюдолизи МОН серед учителів. Вони теж уже ні фізично, ні морально не можуть працювати. Теж підхалтурюють, але роблять це майстерно, щоб не було до чого вчепитися й завжди можна було сказати: «А я уроки проводила». Але головне – вони підспівують МОН: мовляв, за кордоном навчання взагалі до кінця червня, та й канікули у нас найдовші – у жодній країні такого нема.

За останні 10 років цінність навчання в Україні дуже впала. І видимість надання освітніх послуг не рятує, а поглиблює цю прірву. У більшості випадків навіть батькам байдуже на оцінки – аби пережили цю війну, а життя всього навчить.

І не забувайте: у деяких школах після останнього дзвінка почнеться літній табір. Учителі й діти між собою називають його літнім «концтабором», бо і перших, і других «запихають» туди без їхньої згоди. Але це тема іншого допису.

Найсмішніше й найсумніше одночасно те, що всі все розуміють: діти, вчителі, батьки, навіть МОН. Оцінки виставлені. Мотивації нема. Діти виснажені. Учителі теж. Батьки в шоці...

Але система ще кілька тижнів робить вигляд, що відбувається повноцінне навчання. І саме це найбільше дратує.

У мене завжди було враження, що останні тижні навчання не найлегші, а найважчі. Не раз казала дітям:

– Потерпіть мене ще всього лиш два уроки.

– Чому два?

– Бо стільки уроків у нас залишилося!

– Ви ж завжди починали рік із змісту підручника. Дивіться, ми пройшли всі теми, вивчили всі твори – давайте ми просто тихенько посидимо, а ви будете журнали підганяти...

Діти розуміють вчителів краще, ніж МОН.

Р. S. Мабуть, назбирається в коментарях багато експердикинь та експердикес і великих критиканів, але театр абсурду під назвою «Вчимося до останнього» мотивував вилити ці думки у фб. А вам вирішувати: читати чи прогорнути, погоджуватися чи критикувати.

P. P. S. Все думала, яке фото підібрати до цього тексту. На фото бузок сорту "Сенсація". Так от, в освіті України сенсації не буде, бо багато речей для видимості, багато профанації і навіть найвдаліші ідеї перетворються на абсурд через їхнє "професійне" втілення.

Але через 4 дні літо. Життя триває!