Ознаки та причини суїцидальної поведінки дитини

Що робити батькам та педагогам у разі їх виявлення

Війна, погіршення психологічного стану та інші зумовлені війною проблеми, на які ще накладаються вікові особливості поведінки дитини, впливають на її життя, емоційний стан та вчинки. Для дитини будь-якого віку важливо відчувати, що вона не залишається сама наодинці зі своїми думками чи проблемами, що її розуміють і підтримують. 

Надзвичайно важливо, щоб насамперед батьки, а також і педагоги, в оточенні яких дитина під час освітнього процесу проводить багато часу, проявляли уважність до стану дитини та вміли розпізнати небезпечні психологічні сигнали в поведінці й настроях дитини, які можуть свідчити про виникнення й поглиблення суїцидальних думок, намірів і без належного реагування призвести до трагічних наслідків – скоєння суїциду. Це важливо, щоб батьки та педагоги могли своєчасно й правильно надати дитині первинну допомогу і спрямувати її до відповідних фахівців, не загострюючи ситуацію.

Психологи наголошують, що можливість зупинити суїцид дитини є до останньої хвилини! А чим раніше виявити суїцидальні думки та наміри в дитини й чим раніше почати надавати їй відповідну допомогу, тим простіше дитині допомогти й тим швидше її можна вивести з цього стану, щоб дитина не дійшла до стадії скоєння. 

Ми проаналізували різні офіційні наукові джерела й у цій публікації узагальнюємо і звертаємо увагу батьків та педагогів:

• які психологічні маркери свідчать про суїцидальні думки та наміри дитини 

• що може посилити суїцидальні думки та наміри дитини:

– проблеми в сім’ї;

– проблеми у закладі освіти;

– підлітковий вік;

– психологічні проблеми

• поступове посилення суїцидальної схильності 

• що можуть зробити батьки, педагоги, щоб запобігти дитячому суїциду при виявленні відповідних психологічних маркерів:

– вибудовувати з дитиною довірливі стосунки;

– спостерігати за емоційним станом дитини;

– зберігати з дитиною контакт, запроваджувати традицію регулярних розмов про почуття, переживання, стосунки, новий досвід;

– звертатися до психологів та лікарів, навіть якщо є лише підозри на суїцидальні думки

• на які гарячі лінії можна звернутися по допомогу. 

ПСИХОЛОГІЧНІ МАРКЕРИ, СУКУПНІСТЬ ЯКИХ МОЖЕ СВІДЧИТИ ПРО СУЇЦИДАЛЬНІ ДУМКИ ТА НАМІРИ ДИТИНИ

У Методичних рекомендаціях Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України “Поственція суїциду (буліциду): робота з колективом закладу освіти” (далі – методичні рекомендації) психологи визначають такі психологічні маркери, сукупність яких в окремої дитини чи групи дітей може свідчити про зародження суїцидальної тенденції (тобто наростання суїцидальної схильності):

• знижений емоційний фон, різкі перепади настрою від ейфорії до відчаю; 

• надмірна самокритика;

• почуття провини, яке проявляється у вибаченнях та активних спробах примиритися з тими, з ким дитина раніше мала суперечки;

• розмови про смерть, захоплення тематичною музикою, одягом із символами смерті (черепи, могили, надгробні плити тощо);

• тематика смерті може проявлятися у творах, спонтанних малюнках або як чорний гумор;

• дарування особистих речей, які раніше були значущими та дорогими для дитини; 

• цікавість до родичів або людей, з якими було втрачено зв’язок, і примирливі розмови;

• самоушкоджувальна поведінка (шрамування, часті травмування, ознаки порізів на зап’ястках тощо). 

Міністерство охорони здоров’я України на офіційному сайті визначає також такі ознаки суїцидальної поведінки: 

• поява тривожності, дратівливості, прояви конфліктної поведінки, злоби;

• удавана веселість;

• жарти над власними емоціями;

• відстороненість, уникнення контактів з родиною та друзями;

• поява ризикової поведінки; 

• зміни сну, брак енергії;

• відмова від їжі або переїдання;

• негативні репліки про себе;

• репліки про неможливість виходу зі складної ситуації;

• труднощі у подоланні щоденних проблем;

• втрата інтересу до власної зовнішності;

• погрози заподіяти собі шкоду або вбити себе;

• підготовка або надсилання прощальних повідомлень;

• розроблення планів покінчити зі своїм життям;

• завершення поточних справ. 

ЯКІ ПРИЧИНИ Й ЧИННИКИ МОЖУТЬ ПОСИЛИТИ СУЇЦИДАЛЬНІ ДУМКИ ТА НАМІРИ ДИТИНИ

Щоб краще розуміти дитину та її стан батьки, педагоги мають бути ознайомлені з причинами й чинниками, що можуть викликати в дитини суїцидальні думки та наміри й призвести до суїциду без надання відповідної допомоги. Ці причини можуть бути різними. 

Умовно їх можна поділити на такі групи:

• проблеми в сім’ї (смерть одного або обох батьків, розлучення батьків тощо);

• проблеми, пов’язані з кризою становлення ідентичності підлітка;

• проблеми з навчанням;

• проблеми медичні (розлади психічного здоров’я: біполярний або тривожно-депресивний розлади особистості тощо). 

У методичних рекомендаціях Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України наголошується, що найбільш негативно впливає на самопочуття дитини те, що вона сприймає як нестерпне, і її неможливість на це вплинути, наприклад, скандали між батьками, які дитина всіма силами прагне припинити, але не може нічого змінити – це одна з головних причин дитячих самогубств.

Серед інших причин:

• загострене проходження підліткової кризи; 

• неприйняття вікових фізіологічних змін, незадоволеність своєю зовнішністю; 

• хімічні залежності, які призводять до абстинентного синдрому або суїцидальних роздумів та дій у стані сп’яніння, неусвідомлення небезпеки в зміненому стані свідомості; 

• самотність, відчуття самотності; 

• депресія;

• низька самооцінка;

• розчарування в любовних стосунках; 

• демонстративні маніпуляції та шантаж значущих дорослих задля отримання послаблень або особливих привілеїв; 

• шантаж з боку зловмисників, погрози завдати шкоди рідним або друзям дитини;

• неприйняття колективом однолітків (учнівським колективом), рольові конфлікти;

• булінг та кібербулінг;

• участь у небезпечних іграх, “групах смерті”, які навіюють суїцидальні думки.

Суїцидальні думки, пов’язані з навчанням

Психологи зазначають, що на суїцидальну поведінку дитини в соціальному середовищі закладу освіти можуть впливати суто шкільні проблеми:

• завищені вимоги батьків до навчальних досягнень дітей, нездорові амбіції батьків щодо виховання в дітях перфекціонізму та неприпустимості помилок у навчальній діяльності, оцінювання особистості дитини лише за її навчальними досягненнями;

• штучне стимулювання високої конкуренції, вимушене змагання за академічні рейтинги, особливо в спеціалізованих школах для обдарованих або закладах освіти інтернатного типу, де дитина проживає далеко від родини;

• дегуманізація освітнього процесу, нестабільність його організаційних форм для конкретної дитини (вимушений частий перехід з однієї школи до іншої), надмірне когнітивне та емоційно-вольове перевантаження школярів складними навчальними програмами, які можуть стати причиною психологічних і психічних порушень;

• у випадку гіпертрофованого “синдрому відмінника” – неочікувано погані оцінки на значущих іспитах тощо.

Психологи наголошують, що в міру дорослішання суїцид втрачає ознаки імпульсивної дії та набуває рис спланованої акції, яка стає наслідком довготривалої зовнішньої або внутрішньої конфліктної ситуації. Звертаємо увагу, що встановлювати причини суїцидальної поведінки дитини має фахівець.

ПОСТУПОВЕ ПОСИЛЕННЯ СУЇЦИДАЛЬНОЇ СХИЛЬНОСТІ – СУЇЦИДАЛЬНА ТЕНДЕНЦІЯ

Для того, щоб врятувати дитину від можливого суїциду, перервавши її суїцидальні думки та наміри, батькам, педагогам дуже важливо своєчасно розпізнати в поведінці дитини перші ознаки, що можуть свідчити про суїцидальні думки, наміри, та якнайшвидше надати їй допомогу і підтримку. Адже, як зазначається у методичних рекомендаціях, суїцидальна схильність наростає поступово (це називається суїцидальною тенденцією) і проходить стадії від непомітного самій дитині зниження радості від життя (частина людей зупиняються на цій стадії, тому що їхня психіка долає перешкоди й не допускає суїцидальних думок) і перших думок про суїцид до формування наміру, планування і здійснення спроби самогубства. 

Чим довше триває суїцидальна тенденція, тим складніше допомогти дитині. Психологи наголошують, що до останньої хвилини є можливість зупинити суїцид дитини, навіть у звуженому стані свідомості, коли будь-що може підштовхнути її до здійснення наміру суїциду, навіть табличка “Виходу немає” на дверях. 

ЯК ДІЯТИ БАТЬКАМ ТА ПЕДАГОГАМ, ЩОБ ЗАПОБІГТИ ДИТЯЧОМУ СУЇЦИДУ ПРИ ВИЯВЛЕННІ ВІДПОВІДНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ МАРКЕРІВ

Уважність батьків і педагогів до стану дитини та важливість діалогу з дитиною

Першим кроком для батьків та педагогів у превенції суїцидальної поведінки, суїцидальних намірів та скоєння суїциду має бути спостережливість щодо дитини. Адже батьки та педагоги – це ті найближчі дорослі, які мають знати характер дитини, її настрої, можливості, вподобання, тому можуть побачити зміни в поведінці дитини та її настроях, помітити ознаки зниження радості від життя. У методичних рекомендаціях психологи наголошують, що пригнічений стан дитини, що триває понад два тижні, може свідчити про те, що дитині потрібна допомога. Психологи наголошують, у такій ситуації батькам та педагогам важливо:

• вибудовувати з дитиною довірливі стосунки;

• спостерігати за емоційним станом дитини;

• зберігати з дитиною контакт, запроваджувати традицію регулярних розмов про почуття, переживання, стосунки, новий досвід;

• звернутися до шкільного або іншого психолога або (якщо ви батьки), повідомити батьків та психолога про ваші спостереження та побоювання (якщо ви педагог).

Чим раніше дитині буде надано допомогу, тим менша ймовірність поглиблення суїцидальної тенденції. Для руйнування суїцидальної тенденції дорослі можуть навчити дитину: 

• розв’язувати життєві проблеми та самостійно звертатися по допомогу;

• регулювати власні емоційні стани, допомагати собі позбавлятися від найбільш небезпечних емоцій (переживання нікчемності та безнадії). 

Якщо дитина страждає від депресії – це також може призвести до суїцидальних намірів. Тому важливо своєчасно лікувати депресію. Слід розуміти, що чим глибша суїцидальна схильність дитини, тим більш фаховою має бути соціально-психологічна допомога. Щоб виключити медичні причини суїцидальних думок та намірів з дитиною має працювати фахівець з відповідною кваліфікацією (клінічний психолог або лікар-психіатр).

У методичних рекомендаціях фахівці наголошують, що в умовах закладу освіти головним завданням педагогів і психологів є:

• виявлення зовнішніх проявів суїцидальної поведінки та настроїв дитини;

• робота з батьками або опікунами дитини;

• первинна консультація дитини;

• перенаправлення на зовнішню консультацію. 

Вони звертають увагу, що важливе інформування педагогів та батьків про зовнішні маркери булінгу, кібербулінгу, суїцидальної поведінки, що є важливою складовою раннього профілактичного втручання, яке дозволяє вчасно виявляти вразливих дітей та надавати їм соціально-психологічну допомогу. 

Як спілкуватися з дитиною, якщо батьки помітили небезпечні ознаки

Національна соціальна сервісна служба України визначає такі кроки у спілкуванні з дитиною, щоб допомогти їй у разі виявлення тривожних змін у поведінці та настроях:

1.  намагатися зрозуміти емоційний стан дитини, в розмові проявляти розуміння і підтримку;

2. з’ясувати, що непокоїть дитину без вживання слова “проблема”;

3. запропонувати можливість відвідати психолога або скористатися лініями довіри;

4. говорити відверто про свої власні почуття та досвід, підсилюючи це позитивними установками й показуючи, що це тимчасовий складний період;

5. підтримувати та показувати, що ви завжди поруч, але пропонувати допомогу щиро, дружньо та не нав’язливо;

6. сприймати дитину без критики та порівняння з іншими, використовувати приклади, але уникати образ, замість фраз “ти погано себе поводиш” виражати любов і повагу фразами “я тебе розумію”, “я тебе дуже люблю, але твої поведінка, вчинки, дії мене засмучують”;

7. поважати думку дитини, виражати впевненість, що завжди будете на її боці та готові разом долати труднощі.

Звертаємо увагу, що пропонувати дитині звернутися до психолога слід дуже обережно, щоб не образити, не злякати та не відштовхнути. Міністерство охорони здоров’я України пояснює, як коректно запропонувати близькій людині, зокрема – дитині, звернутися до психолога. 

Центр громадського здоров’я МОЗ України наводить наступний алгоритм спілкування з дитиною в разі виявлення в неї суїцидальних думок або бажання поговорити на тему суїциду:

• обрати вдалий час та обставини для розмови: тихе і відокремлене місце, де ніхто не відволікатиме;

• бути чесними, використовувати зрозумілу і просту мову, яка відповідає віку дитини. Акцентувати, що суїцидальні думки – це не рідкість, але спростувати уявлення дитини про самогубство;

• заохочувати дитину ділитися своїми думками та почуттями. Слухати уважно, не перебивати та не осуджувати. Дати зрозуміти дитині, що це нормально — почуватися наляканою, сумною чи розгубленою;

• дати дитині зрозуміти, що вона може поговорити з вами про що завгодно і що ви завжди готові її підтримати, що вона не самотня, що вам не байдуже і ви можете й хочете їй допомогти;

• заохочувати дитину звертатися по допомогу, якщо вона помітить ці ознаки у себе чи в інших. Дитина має розуміти, що може обговорити ці теми з дорослими, яким вона довіряє, наприклад, із батьками, вчителями;

• поділитися з дитиною телефонами довіри або служби психічного здоров’я, до яких вона може звернутися по підтримку;

• моніторити ситуацію та регулярно спілкуватися з дитиною, щоб дізнатися, як вона почувається, і пропонувати їй постійну підтримку. Заохочувати дитину продовжувати говорити про свої проблеми, почуття;

• звернутися до фахівця з психічного здоров’я, якщо ви стурбовані, що дитина може собі зашкодити. 

КОНТАКТИ ЛІНІЙ БЕЗОПЛАТНОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

Можна звернутися до психолога закладу освіти та/або психолога інклюзивно-ресурсного центру (ІРЦ). 

Міністерство охорони здоров’я України зазначає наступні номери “гарячих ліній” для отримання відповідної допомоги:

• 103 – якщо є пряма загроза життю та здоров’ю

• 7333 – національна цілодобова “гаряча лінія” Lifeline Ukraine психологічної підтримки з попередження суїцидів; 

• 0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного) або 116 111 (з мобільного) –  національна гаряча лінія для дітей та молоді “Ла Страда – Україна”;

• 0–800–501–701 – Всеукраїнський телефон довіри;

• (044) 456-17-02, (044) 456-17-25 – лінії Київського міського центру психолого-психіатричної допомоги при станах душевної кризи;

• 0-800-211-444 – лінія емоційної підтримки Міжнародної організації з міграції.

Більше номерів – за посиланням.