Поділ класів: для чого це потрібно дітям? (+ петиція)

Автор: Володимир Онацький

Коли у початковій школі 24 учні одночасно працюють з ножицями, а в старшій — 27 сідають за швейні машинки чи верстати, то це вже не про «економію ресурсів». Це про небезпеку.

А тепер згадайте фізкультуру. У залі по два класи різного віку, понад 60 дітей. Так, два  учителя, але кілька м’ячів, кілька снарядів… І щороку тисячі дітей отримують травми саме на уроках фізкультури. Бо навіть найкращі педагоги фізично не встигають вберегти всіх.

Що пропонує МОН

Міністерство освіти і науки України винесло на громадське обговорення пропозиції:

у початковій школі — ділити класи на групи при вивченні мов від 23 учнів, а не з 28;

у ліцеях — встановити мінімальну кількість у профільних групах, тобто в 10-11 класах (8 учнів).

Це добре. Бо стара норма заблокувала будь-який поділ у початкових класах: 24 учні - це максимум у класі, але для поділу групи треба було 28. Тепер цей «глухий кут» розблоковують.

Але чому у проєкті немає жодного слова про інформатику, лабораторні, трудове навчання чи фізкультуру?

Світова практика

Мови. У Франції мовні групи по 12–15 учнів, у Німеччині — до 20, у Польщі - класи діляться від 24 учнів. Там розуміють: щоб дитина навчилася говорити, вона мусить мати можливість говорити.

Лабораторні предмети: фізика, хімія, біологія. У Британії - не більше 20 учнів, у Канаді - принцип «1 учень = 1 робоче місце». У Франції практикують поділ на 2–3 підгрупи. У нас же діти часто ділять один мікроскоп, у кращому випадку,  на трьох.

Інформатика. У Фінляндії та Естонії — норма «1 учень = 1 комп’ютер». У США діє програма «1 to 1 computing». У нас же буває: 15 учнів і 9 комп’ютерів. І «персональний» комп’ютер перестає бути персональним.

Трудове навчання/ технології. У Німеччині чи Канаді - групи по 12–16 у майстернях. У Фінляндії - те саме правило. В Україні ж - 27 учнів у майстерні, і вчитель фізично не може контролювати процес.

Фізкультура. У більшості країн незалежно від віку дітей  20–25 учнів на одного вчителя, а далі або поділ, або другий педагог. У нас - один вчитель на клас учнів у залі, а це може бути і більше 30 учнів.

Інклюзія. Скандинавія — другий педагог у класі з дітьми з ООП. У Німеччині — класи до 18–20. У Канаді — асистент і менші групи. В Україні ж асистент учителя є, але поділ класу від цього не залежить.ʼ Українські реалії

Ми йдемо у світовому тренді лише частково:

✔ у мовах поділ існує, але поріг занадто високий;

✔ інформатика формально має норму від 16 учнів, але фактично все залежить від кількості комп’ютерів;

✔ про лабораторні, трудове й фізкультуру — тиша.

У результаті ми маємо небезпечні й неякісні умови:

✔ ножиці у всіх  першокласників одночасно;

✔ переповнені майстерні;

✔ по двоє за одним комп’ютером;

✔ травми на спорті.

Що робити далі:

1. Знизити пороги для мов: поділ від 23 учнів для всіх класів в не лише в початкових.

2. Закріпити принцип «один учень = одне робоче місце» для інформатики, технологій і лабораторних.

3. Обмежити кількість дітей у групі на фізкультурі: один учитель - максимум 24 учні для всіх класів.

4. При інклюзії зменшувати наповнюваність або вводити другого педагога.

5. І головне - виділити фінансування, тобто субвенцію, інакше все це залишиться лише на папері.

Висновок

Отже, поділ класів — це не бюрократія і не «забаганка». Це питання якості навчання, безпеки і права кожної дитини бути почутою.МОН зробило маленький крок. Але нам потрібен не крок, а реальний рух у світових тенденціях. Бо від цього залежить не лише успіх у навчанні, а й здоров’я та життя дітей.

Я зареєстрував Петицію до Кабміну.

Петиція – це зріз громадської думки і сигнал владі, що проблему поділу класів на групи неможливо ігнорувати.

Підтримка кожного – це доказ актуальності питання.

👉 Підписати петицію

https://petition.kmu.gov.ua/petitions/8697 

Підпиши зараз.

Розповсюдь у групах.

Зроби репост на своїй сторінці.

Не відкладайте на потім. Пам’ятаймо: під лежачий камінь вода не тече.