Самоушкоджувальна поведінка підлітків: що варто знати про це вчителям та батькам

Тема самоушкодження у дітей і підлітків дуже непроста й викликає багато емоцій в оточуючих — від глибокого співчуття, страху і нерозуміння до роздратування, агресії та відрази.

❗Необізнаність оточуючих щодо причин і способів реагування часто посилюють її прояви, погіршуючи емоційний стан молодих людей. Тож пропонуємо базову інформацію, яка буде корисною для педагогів та батьків. А про алгоритми роботи з проявами самоушкоджувальної поведінки зможемо детальніше поговорити під час однієї з тематичних супервізій для психологів спільноти.

🔍 Самоушкоджувальна поведінка (англ. self-harm) – це свідоме заподіяння собі болю і шкоди з метою впоратись із тяжкими переживаннями, хворобливими спогадами, ситуаціями, через які важко контролювати своє життя.

Це форма аутоагресивної поведінки, при якій людина завдає собі шкоду без мети вчинити самогубство. Вона може проявлятися у будь-якому віці, але частіше формується і проявляється саме в підлітковому. За статистикою до 20% підлітків схильні до самоушкодження.

⚠️ Самопошкодження не є хворобою, але вважається симптомом або супутником інших психічних розладів. Наприклад, депресії.

Чому люди спричиняють самопошкодження?

Варто розуміти, що в кожному індивідуальному випадку причина може бути різна, іноді навіть не дуже усвідомлена. Людина може не до кінця розуміти, навіщо заподіює собі шкоду. Тому так важливо не говорити, що це «дурість» або слабкість характеру, і не навішувати ярликів. Часто селфхарм може бути способом:

🔹 проявити емоційний біль через фізичний;

🔹 покарати себе;

🔹 позбутися важких, нестерпних переживань та думок;

🔹 встановити відчуття контролю над собою та своїми діями;

🔹 втекти від травматичних спогадів;

🔹 відчути себе і вийти зі стану зціпеніння та відключення від реальності;

🔹 висловити суїцидальні думки;

🔹 висловити протест, відстояти свою автономію. («це моє тіло, що хочу, те і роблю»);

🔹 належати групі, якщо така поведінка заохочується або навіть романтизується.

📌 Самоушкодження бувають 2 типів: прямі та непрямі.

До проявів прямого самоушкодження належать: порізи, подряпини, розчісування до ран які не загоюються, укуси, опіки, втикання предметів, удари, виривання волосся.

Прояви непрямого самоушкодження: надмірні фізичні навантаження, недоїдання або переїдання (зокрема, навмисне вживання напоїв або їжі, які можуть викликати болісні відчуття), вживання алкоголю та наркотичних речовин, іноді пірсинги та проколи, травмонебезпечні види спорту і захоплення — всі ті дії, які приносять або потенційно можуть завдати шкоди здоров'ю і відчуття болю.

Як формується така поведінка?

Коли нам фізично боляче, організм виробляє ендорфіни та нейромедіатори, які здатні дати відчуття знеболення та заспокоєння. Отже, у людини складається враження, що після болю стає емоційно легше. Селфхарм допомагає людині зняти напругу, але ефект триває недовго і полегшення змінюється відчуттям сорому, страху, провини та відрази до себе. Якщо проблеми, які призвели до такої поведінки не вирішуються, то всі ці емоції запускають повторний цикл. Так формується залежність.

📌 Причинами, які провокують виникнення самоушкоджувальної поведінки, можуть бути поєднання особистісних рис та пережитих життєвих обставин, зокрема:

• емоційна чутливість;

• невисока стійкість до стресу, але здатність переносити фізичний біль;

• емоційне відторгнення в дитинстві;

• пережите насильство;

• булінг;

• низька самооцінка, і, як наслідок, почуття провини і сорому;

• невміння (неможливість) говорити про свої почуття, страх бути незрозумілим;

• неможливість адекватно реагувати на стрес.

💢 Якщо ви помітили у підлітка прямі види самоушкоджувальної поведінки, це не варто залишати без уваги.

Не варто ігнорувати або панікувати! Непродуктивною також є критика та звинувачення типу «В нашому віці також були проблеми, але ми такою дурістю не страждали». Це лише підвищує напругу і однозначно запустить наступний цикл самоушкодження!

Як реагувати?

• Поділіться своїми почуттями. Щиро скажіть, що це вас хвилює, але ви хотіли б допомогти.

• Надайте медичну допомогу, якщо це необхідно – запропонуйте лід, допоможіть обробити рани.

• Вислухайте пояснення, якщо молода людина готова говорити і надайте емоційну підтримку. Це можуть бути підтримувальні фрази типу «я вірю, що ти зможеш впоратися», «я чую, як тобі важко», а також обійми, якщо це доречно і підліток дає згоду на те, щоб його обняли або взяли за руку.

• Запропонуйте звернутися до фахівця з психічного здоров’я: психолога, психотерапевта.

Їх робота з підлітками, що вдаються до самоушкоджувальної поведінки, буде націлена на розуміння людиною своїх емоцій, дослідження думок та почуттів, що запускають самоушкоджувальної поведінку, напрацювання екологічних способів переживати складні почуття, укріплення конструктивної поведінки та впевненості у собі.

Часто, окрім індивідуальної роботи, корисною буде і робота з сімейним оточенням, оскільки нерідко складні стосунки в сім’ї можуть бути джерелом емоційних проблем дитини.