Серпнева як апофеоз гігантоманії

Автор: Інна Большакова

Якось непомітно в освіті виплекалася пристрасть до кількості. Якщо щось можна порахувати, і його багато, значить - є потрібний результат. 

Прискорюючись, сипляться на голови освітян сторінки програм, курсів, свят, рекомендації, конкурси, олімпіади, вебінари, марафони, події й дії, а ще "мрії" тощо. Стало модним хвалитися кількістю. Щоб вразити всіх навколо цифрами. 

На думку спадають радянські традиції - усього та побільше. А потім розберемося: що то є. 

Здавалося, що перевершити неперевершене неможливо, але ніт. 

3 сцени та 80 спікерів на серпневій цьогоріч - новий успіх. Чесно кажучи, мабуть то вперше така грандіозність. 

А наступна буде - 100 спікерів і повториться "А хто більше?"

80 спікерів - 5 хвилин виступу - приблизно 7 годин 

Серпнева перетворюється на ярмарок - презентацію. Можливо, так і потрібно у світі забрендованих речей. 

Зараз складна ситуація на фронті, дивишся на різнокольорові потуги МОН, думаєш: скільки грошей можна було б зекономити. Не буде серпнева вражаючою. Усі звикли до кількості і "горщик не вари" як не вимовляють, ніхто не чує.

Звісно, скажете ви, кількість має перетворитися на якість. Сумно, що потрібно стільки кількості, щоб мати хоч якусь якість. 

Вражаюче було б, якби не було пафосу. Але радянське минуле та потребу у брендовості не сховаєш - вилізе як віслячі вуха. Та й про вибори потрібно турбуватися. Не знаю, наскільки на сьогодні грандіозні події додадуть виборців. Можливо, все буде навпаки. 

P.S. Це погляд. Можуть бути інші. Але думається, що очільнику б не завадило під час серпневої зустрітися з вчителями просто і поговорити.  І отримати свій досвід, як Єрмак на зустрічі зі студентами. Кількість переглядів була б гарантованою.