Шість симптомів хвороби НМТ. Лікувати чи чекати ускладень?

Автор: Ігор Лікарчук, доктор педагогічних наук, професор

Цим дописом я завершую серію публікацій про цьогорічний Національний мультипредметний тест (НМТ). 

Емоції майже вляглися. Роботу і посади ніхто не втратив. Про судовий захист чиїхось честі та гідності поки що не чути. Результати вже оголошені або оголошуються. Отже, настав час спробувати поговорити не про скандали, а про систему.

Думаю, що маю на це право. Як людина, котра разом із багатьма іншими, створювала систему зовнішнього оцінювання. У якій НМТ є лише однією із можливих моделей цього оцінювання. 

На мою думку, нинішня модель зовнішнього екзамену – хворіє. Спроба кілька років тому запустити цифровий потяг по рейках, прокладених ще для паперової епохи ЗНО, призвело до того, що суспільство чи не вперше за багато років почало висловлювати серйозні претензії до системи зовнішнього оцінювання. Навіть ті, кого складно назвати ворогами цієї системи. 

Є шість симптомів цієї хвороби НМТ. І я їх спробую сформулювати. Як і те, що потрібно зробити, щоб їх вилікувати. Не приховати чи замаскувати, а вилікувати. Вилікувати для того, щоб питання про відміну зовнішнього оцінювання чи то у формі НМТ, чи то у формі ЗНО, чи в якійсь іншій – навіть не поставало. 

Симптом перший. 

Фетишизація результатів НМТ. 

Прояви симптому.  

Результати НМТ сьогодні набули абсолютно універсального значення. Їх перетворили на культ, на фетиш. Держава й суспільство намагаються одним лінійним інструментом виміряти дві абсолютно різні речі: конкурсний бал для вступу до університету та загальну якість шкільної освіти.

Термометром кардіограму чи глюкозу в крові не визначають. Те саме і з НМТ. 

Колись зовнішнє оцінювання створювалося для того, щоб допомогти університетам відібрати найкращих абітурієнтів.

Але  на НМТ навішали стільки функцій, що воно почало нагадувати швейцарський ніж. Ним і ріжуть, і відкривають консерви, і закручують гвинти, і чистять картоплю, і ще Бог знає що роблять.

За результатами НМТ визначають якість освіти, оцінюють школи, порівнюють області, нагороджують грантами, судять про успішність реформ, пишаються кількістю 200-бальників і навіть роблять висновки про майбутнє держави.

Коли результат НМТ починає виконувати стільки функцій, система неминуче починає працювати на красиву цифру. Адже виникає потреба збільшувати кількість високих балів; демонструвати зростання успішності; звітувати про успіхи; створювати рейтинги. 

А це вже починає впливати на сам тест. Тобто не тест визначає результат. А бажаний результат починає визначати тест.

Як вилікувати цей симптом?

По-перше. Необхідно законодавчо заборонити використання результатів НМТ  для оцінки роботи шкіл, учителів чи освітніх систем цілих регіонів. Ці результати мають використовуватися виключно для вступної кампанії до закладів вищої освіти. 

По-друге. Повернути у школи державну підсумкову атестацію (ДПА) на етапі закінчення базової та повної середньої освіти. Про форми цієї атестації можна й потрібно дискутувати, але, на мою думку,  повернення до класичних шкільних іспитів, буде абсолютно нормальним варіантом. Принаймі, буде хоч якась оцінка всіх, а не лише тих, хто захотів складати НМТ. 

По-третє. Саме університети мають визначати, які знання й компетентності необхідні для навчання на конкретних спеціальностях. А від цього і будувати зміст НМТ. 

Симптом другий. 

Тупик тимчасових пунктів тестування

Прояви симптому. 

Модель тимчасових пунктів тестування, створена для паперового ЗНО, виявилася непридатною для цифрового екзамену.

У паперовому форматі головним завданням було забезпечити охорону тестових матеріалів, їх доставку, дотримання процедури та дотримання протоколів проведення тестування.

У цифровому форматі головним стає інше: стабільна техніка, бездоганна робота програмного забезпечення, якісний інтернет, професійна технічна підтримка та безперервність процесу тестування.

Сьогодні пункти НМТ  це фактично лотерея для абітурієнта. Одному повезе, а іншому – ні. У першому випадку техніка працюватиме без проблем, як і доступ до мережі. У іншому - техніка змонтована методом «випадкового вибору» з того, що було в закладі освіти. А якість того, що в деяких закладах є, аж ніяк не можна назвати оптимальною для цифрового іспиту. 

Тимчасово залучені вчителі-інструктори часто не мають належної технічної підготовки, щоб оперативно допомогти під час зависання  програми,  появи проблем з мережею, залипання «мишки».  Зрештою, ніхто  не несе жодної юридичної чи фінансової відповідальності за технічний зрив іспиту. Як і розміщення пункту тестування у закладі, де немає  укриття обладнаного належним чином .

Якби банк втратив результати платежів клієнта через несправність комп'ютера, це мало б цілком конкретні юридичні наслідки. Якщо ж через технічні проблеми руйнується результат вступного іспиту, відповідальних знайти майже неможливо. Ой, помиляюся. Винуватими і безвідповідальними у НМТ роблять абітурієнтів. 

Як вилікувати цей симптом?

По-перше. Відмовитися від тимчасових пунктів тестування. Створити мережу постійно діючих екзаменаційних центрів у регіонах. Вони мають бути обладнані сертифікованою технікою, яка перебуватиме на балансі Регіональних центрів оцінювання якості освіти (РЦОЯО) і обслуговуватиметься їхнім штатним персоналом.

Наголошу. Створення постійних екзаменаційних центрів - це не технічна деталь. Це зміна всієї філософії зовнішнього оцінювання.

По-друге. Зважаючи на те, що таких центрів буде не більше 30-40, надати абітурієнтам можливості складати зовнішній іспит тричі протягом року (наприклад, один раз за рахунок бюджету, наступні - за власні кошти). Який із трьох отриманих результатів подавати до приймальної комісії - має вирішувати сам абітурієнт. Це світова практика (на кшталт TOEFL чи IELTS), яка суттєво зменшує психологічний тиск і робить результат значно менш залежним від випадковостей одного конкретного дня.

Давайте скажемо відверто. Якщо ми визнали, що НМТ - це цифровий екзамен, то маємо нарешті створити для нього відповідну цифрову інфраструктуру.

Усе інше - лише спроба латати стару модель, яка поступово вичерпала свій ресурс.

Симптом третій. 

Суспільство не знає, хто оцінює якість тих, хто оцінює дітей. 

Прояви симптому.

У будь-якій сфері, де ухвалюються важливі рішення, існує система контролю якості. Ліки проходять клінічні випробування. Літаки проходять сертифікацію. Харчові продукти перевіряються лабораторіями. Підручники – рецензуються. 

А хто контролює якість тестів, від яких залежить доля сотень тисяч молодих людей? 

Чесно кажучи, я не знаю відповіді на це запитання. І не впевнений, що її знає суспільство.

А це вже саме по собі проблема. Якщо система контролю якості існує, суспільство має знати, як вона працює. Якщо ж її немає - це проблема ще більша.

Як лікувати?

По-перше. Має бути створена поза межами УЦОЯО система наукової та педагогічної експертизи тестових завдань. У цифровому суспільстві забезпечити конфіденційність та ефективність функціонування такої системи – не надто складно. Було б бажання. 

По-друге. Після завершення тестування на електронну скриньку абітурієнта надсилати повний текст тесту, з усіма відповідями на кожне завдання та тестовими балами. Учасник має право знати не лише свій результат, а й те, як саме цей результат був отриманий. Ця інформація не може бути утаємниченою. 

По-друге. Серед ключових завдань УЦОЯО, як державної структури, має бути організація після кожного циклу НМТ публічного обговорення та професійної дискусії щодо  змісту тестових завдань та інформування суспільства про результати їхньої психометричної експертизи.  

Будь-яка система оцінювання починає втрачати довіру в той момент, коли відмовляється відповідати на запитання про якість власних інструментів

Симптом четвертий. 

Втрата наукових засад визначення результатів НМТ

Прояви симптому.  Процедура визначення порогового балу «склав/не склав», як і технологія переведення тестових балів у рейтингову шкалу 100–200, стала сферою адміністративних рішень чиновників, а не результатом відкритих наукових процедур психометричного аналізу.

Як лікувати.

По-перше. Повернути до системи НМТ наукові засади визначення порогового балу.

По-друге. Рішення про переведення тестових балів у рейтингову шкалу 100–200 мають спиратися на відкриті психометричні моделі, професійну експертизу та зрозумілі суспільству аргументи, а не залишатися виключно сферою адміністративних рішень чиновників. 

У системі зовнішнього оцінювання останнє слово повинно належати не чиновнику, а науці. А вона і сьогоднішнє НМТ, на мою думку,  – як дві паралельні прямі… 

Дуже хочу почути докази протилежного. 

Симптом п’ятий.

Незалежність інституції стала фікцією.

Прояви симптому. 

На перших етапах створення УЦОЯО був задум бачити його абсолютно незалежною інституцією. Не вдалося. Навіть у незалежній державі. 

Однак тривалий час існував певний баланс. Де-юре УЦОЯО перебував у сфері управління Міністерства освіти і науки. Але де-факто він залишався самостійним гравцем на освітньому полі. Жоден Міністр у ті часи не розповідав, що МОН змінив пороговий бал зовнішнього екзамену чи коментував рівень складності тестів. 

Саме ця неформальна незалежність забезпечувала довіру до зовнішнього оцінювання.

Зміна цієї моделі розпочалася років за чотири  появи НМТ. Але останніми роками процес, на мою думку, завершився. Сьогодні де-юре і де-факто майже збіглися. Незалежність інституції стала фікцією .

УЦОЯО дедалі менше виглядає як незалежний інститут оцінювання і дедалі більше - як ще один департамент Міністерства освіти і науки. Разом із цим різко зменшилася його інституційна суб'єктність та здатність виступати незалежним арбітром між школою, університетом і вступником.

Як лікувати?

По суті, рецепт один.

Повернути УЦОЯО інституційну та професійну незалежність. Нехай навіть на засадах де-юре і де-факто. 

Симптом шостий.

Відмова від презумпції довіри до учасника тестування

Прояви симптому.

За останні роки система зовнішнього оцінювання поступово почала виходити з презумпції недовіри до учасника. Абітурієнта дедалі частіше сприймають не як людину, якій потрібно допомогти чесно пройти випробування, а як потенційного порушника правил.

До цього додаються: чотири предмети упродовж короткого терміну проведення тестування; технічні збої; відсутність реальних механізмів захисту прав учасника; складність і обмеженість апеляційних процедур; формальний характер багатьох рішень. 

Система дедалі частіше бачить процедуру, але перестає бачити людину.

Як лікувати?

По-перше. Повернутися до принципу: сумнів трактується на користь учасника.

По-друге. Створити механізми апеляції, які б давали можливість абітурієнту спробувати довести власну правоту або у дискусії погодитися з інституцією оцінювання. 

По-третє.  Будувати процедури навколо інтересів людини, а не навколо зручності системи.

Таким є моє бачення основних симптомів хвороби, яка здолала НМТ. 

Зрозуміло, що дехто запитає чому не згадую кілька предметів упродовж одного дня, психологічний стрес і тому подібне.

Відповім, що проблема не в цьому. Психологічний стрес був і під час ЗНО. Біля деяких пунктів тестування місцева влада та батьки навіть організовували чергування машин «швидкої допомоги». 

А от щодо кількох предметів упродовж одного дня та визначення із них «обов’язкових» - це не унікальний «винахід» НМТ. Подібна практика існує в інших системах зовнішніх іспитів. Скажімо, у Південній Кореї їхній CSAT (Suneung) - це не один тест, а комплекс іспитів із 5-6 предметних блоків, які складаються впродовж одного дня.

Але тут є важлива відмінність від українського НМТ.

У Кореї ці блоки рознесені в часі, між ними є перерви, обідня пауза, чітко регламентований режим роботи. Це радше серія окремих іспитів в один день, а не безперервний марафон, як під час НМТ.

Різницю, сподіваюся, бачите? 

До речі, саме тому корейський іспит часто критикують за надмірне психологічне навантаження. Проте там мало хто ставить під сумнів необхідність серйозної психометричної підготовки завдань, їхнього попереднього випробування та статистичного аналізу після проведення тестування. Для корейців це не менш важлива частина системи, ніж сам день іспиту. Це одна з причин, чому результати CSAT користуються високою довірою в суспільстві.

Я також дуже хочу, щоб результати НМТ користувалися дуже високою довірою в суспільстві. І щоб намірів навіть думати про відмову від нього не виникало ні в кого: починаючи від Президента і закінчуючи учнем, який не був «ангелом» у школі. 

Але для цього НМТ потрібно лікувати. Симптоми можуть стати хронічними. А там – і до біди недалеко. 

Цвинтар освітянських реформ в Україні не пустує. Я страшенно не хочу, щоб запровадження зовнішнього оцінювання стало іще його одним об’єктом. Не хочу, щоб колись екскурсоводи цього цвинтаря показували відвідувачам ще одну могилу - систему зовнішнього оцінювання, яку свого часу суспільство вважало однією з найуспішніших реформ незалежної України. 

Тому, власне, і з'явився цей допис.

Світлина згенерована АІ