Шкільна абсурдія, або реХформована школа. КАЗОЧКА (продовження)

Автор: Фіданян Олена Григорівна, директор Департаменту освіти і науки м. Києва

Частина 1

КАЗОЧКА (продовження)

Шкільна абсурдія, або реХформована школа

...

УРОКИ

Другий урок почався за розкладом. У школі запанувала тиша: діти у класах; світло є; інтернет працює на повну; поліцейська п'є каву у персональній кімнаті, облаштованій залізною шафою, усім канцелярським начинням, та дивиться в екран персонального комп'ютера, перевіряючи, хто у школі ще не позбавлений тисячі... Просто шкільний рай... І тут приходить повідомлення про замінування...

Школа дружньо евакуюється на вулицю. Поліцейська голосно, так, що чують у сусідньому будинку, нагадує усім, що огляд приміщення школи та її території після повідомлення про замінування не входить до її обов'язків. А виходити з приміщення школи вона не буде, бо, по-перше, почався дощ, а по-друге, вона - не учасник освітнього процесу,  й директор їй не указ. Поліцейська у своєму кабінеті чекає на поліцію, яка має оглянути школу й дати добро на повернення дітей у класи. Усі мокнуть під дощем...

Петро Петрович, директор школи, мокнучи разом з учнями та колективом, подумки згадує ті часи, коли можна було зателефонувати в РУО й попросити допомоги, або поради. Та такої інституції вже не існує. Ні, юридично вона є, але там одні вакансії, бо попереднім працівникам набридло ходити на допити та у суди - то ж позвільнялися. А нових бажаючих на «таке щастя» немає.

Через дві години від поліції надходить повідомлення, що інформація про замінування була хибною. Усі, мокрі й розгублені,  повертаються до школи. У адміністрації пухне голова, як нагодувати дітей? Шеф-кухарка репетує, що якщо відключать світло, то холодне ніхто не їстиме. Отже знову не до уроків. Чергові вчителі повертаються на кухню. Потрібно роздавати їжу й мити тарілки. Тарілок за першу чверть поменшало в рази. На жаль, вони б'ються. Купити нові немає кому: половина РУО в судах, або на допитах; половина - звільнилася. Учні у їдальні стоять у дві черги: за помитою тарілкою та за їжею. За рогом школи уже чатує  Держспоживслужба, щоб зробити змиви з тарілок. Це стовідсотковий штраф. 

Директор молить поліцейську не пускати сторонніх. Чергові вчителі кличуть колег на допомогу.  Уроки, які так і не розпочалися, зупинено. Головне, нагодувати. Якось так сталося, що своє головне завдання навчати школа втратила, та, в силу надзвичайних обставин, нагодувати стало її пріоритетним завданням. Директор наставляє колег, якщо Держспоживслужба прорветься, бити тарілки. Ще один штраф його сім'я не витримає...

...У другій половині дня педрада про "освітні втрати" та "вчителі важливі"...

Олена Петрівна - доповідач з першого питання. Вона старанно готувалася попереднього тижня, коли не була черговою по школі й ночувала вдома. Але за першу чверть вона змогла провести лише один повноцінний урок зі своїм 11-тим класом. Заробила стільки штрафних санкцій на підсобних роботах, що вона вже заборгувала державі й боїться, що наступного тижня їй не вистачить грошей на проїзд у метро. Отже, можна поступитися колезі й забрати її чергування, а там - аванс... 

Тільки що сказати про освітні втрати? Та й чи важливо це? Головне, що діти нагодовані...

Далі буде...