Шкільний мовний закон має декларативний характер, – експертне управління ВР

Положенням законопроєкту щодо мовного середовища у школах притаманний декларативний характер та відсутність конкретних і належних механізмів їх реалізації.

Про це йдеться у висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради на проєкт закону щодо забезпечення створення українськомовного освітнього середовища в закладах освіти.

У висновку наголошується, на відсутності правового механізму реалізації окремих пропонованих норм законопроєкту.

Зокрема, у проекті встановлені обов’язки різних учасників освітнього процесу, включаючи засновника закладу освіти або уповноваженого ним органу (особи), керівника закладу освіти і відповідних працівників, а також батьків здобувачів освіти. Також встановлюється, що заклади освіти зобов’язані створювати для здобувачів освіти українськомовне освітнє середовище (абз. 3 ч. 2 ст. 7 Закону – в редакції проєкту).

«Наведеним положенням притаманний певною мірою декларативний характер та відсутність конкретних і належних механізмів їх реалізації. Це стосується як вище згаданого зобов’язання закладів освіти «створювати для здобувачів освіти українськомовне освітнє середовище», так і обов’язків засновника закладу освіти або уповноваженого ним органу (особи), який «забезпечує створення та підтримання у закладі освіти українськомовного освітнього середовища, здійснює контроль за його створенням і підтриманням керівником закладу освіти (абз. 9 ч. 2 ст. 25 Закону – в редакції проєкту)», – йдеться у науково-експертному висновку.

На думку фахівців Головного науково-експертного управління ВР, наведене стосується також нових обов’язків керівника закладу освіти (абз. 9 ч. 3 ст. 26 Закону – в редакції проєкту) і педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників (абз. 11 ч. 2 ст. 54 Закону – в редакції проєкту).

Також, згідно з проєктом, батьки здобувачів освіти зобов’язані «залучатися до створення та підтримання в закладі освіти українськомовного освітнього середовища» (абз. 10 ч. 3 ст. 55 Закону – в редакції проєкту).

В той же час, у проєкті не деталізовано, в який спосіб має виконуватись даний припис, що свідчить про незавершеність механізму правового регулювання. 

«Відсутність чітко визначених правових механізмів реалізації наведених приписів, а також можливість суб’єктивного підходу при їх застосуванні внаслідок юридичної невизначеності, на нашу думку, не сприятиме досягненню мети проекту», – йдеться висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради.