Скорочення 12-годинних груп у дитсадках до 11 годин: удар по батьках з низькими доходами

Автор: Сергій Борисенко, заступник голови Харківської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України

У новому законі  "Про дошкільну освіту" передбачено заміну звичних 12-годинних груп у дитсадках на 11-годинні. На перший погляд, скорочення лише на одну годину може здатися незначним, однак для батьків, особливо з невеликими доходами, це може мати серйозні й довгострокові наслідки.

🕐 Що змінюється?

Було: 12-годинні групи, які працювали з 7:00 до 19:00.

Стає: 11-годинні групи, орієнтовно з 8:00 до 19:00 або 7:30 до 18:30.

Це означає, що батьки, які працюють повний робочий день або мають нестабільний графік, будуть змушені раніше залишати роботу чи шукати додатковий догляд за дитиною.

Як це вплине на родини з невеликими доходами?

1. Зменшення доступу до повної зайнятості

Батьки з низьким рівнем доходу частіше зайняті на роботах з жорстким або позмінним графіком, без можливості відпрошуватись раніше. Через скорочення тривалості перебування дитини в садочку, вони можуть:

втратити роботу,

не мати змоги працювати повний день,

бути змушеними переходити на менш оплачувану або тимчасову роботу.

2. Зниження конкурентоспроможності на ринку праці

Наявність дитини, яку не можна залишити в садочку до кінця робочого дня, обмежує можливості для підвищення кваліфікації, зміни місця роботи чи розвитку кар'єри. Це особливо болюче для матерів, які найчастіше беруть на себе основний тягар догляду.

3. Збільшення тіньового ринку "нянь" і неофіційного догляду

Щоб компенсувати "втрачену" годину в дитсадку, багато родин будуть змушені:

Наймати нянь нелегально — без договорів, податків і соціальних гарантій.

Залучати сторонніх людей, не перевірених закладами або державою. Це створює ризики для дітей та знижує контрольованість і безпеку догляду.

Покращення дошкільної освіти? Як би не так.

Скорочення тривалості роботи груп у дитсадках з 12 до 11 годин у новому законі про дошкільну освіту — це не просто технічна зміна. Це системне обмеження прав і можливостей найбільш вразливих категорій батьків. Воно:

Знижує доступ до повної зайнятості.

Погіршує економічну мобільність жінок.

Збільшує тіньову зайнятість у сфері догляду за дітьми.

Такий крок суперечить принципам гендерної рівності, соціальної справедливості та підтримки працюючих родин. Він лише посилить нерівність, і без супутніх компенсаторних механізмів (фінансова допомога, доступ до офіційного догляду, подовжені групи за потребою) — призведе до глибшої соціальної маргіналізації частини українських сімей.