Автор: Ігор Лікарчук, доктор педагогічних наук, професор
Новина дня: для вчителів створили «чудову платформу» з готовими роботами, еталонними відповідями, схемами оцінювання, таблицями результатів і повним архівом для завантаження.
Зручно?
Так.
Небезпечно?
Ще й як.
Бо це вже не допомога.
Це — привчання до несамостійності.
Учителю більше не треба:
— думати над змістом контрольної,
— формувати критерії,
— брати на себе відповідальність за оцінювання.
Треба просто: зайти, скачати, роздрукувати, провести, відзвітувати.
Дежавю?
Так.
За радянських часів від Львова до Чукотки були одні посібники, одна «правильна» думка, один «зразковий» урок.
Тепер це називається не «радянщина», а «цифровізація» і «компетентнісний підхід».
А тепер головне, неприємне.
Учителя:
— або вже вважають неспроможним,
— або привчають до плагіату як норми,
— або просто освоюють грантові гроші під гучні гасла.
І всі три варіанти — правильні одночасно.
Нам роками розповідають про:
— академічну доброчесність,
— авторство,
— унікальність,
— творчість.
А на практиці впроваджують:
- масове копіювання,
- шаблони для всіх,
- «еталонні відповіді»,
- уніфіковану правильність.
Це не європейська модель.
Це цифрова версія радянської методички.
У нормальних країнах:
— є банки ідей,
— є приклади завдань,
— є рекомендації.
Але немає: обов’язкових «еталонних робіт для всіх», централізованих схем мислення, підміни професійної свободи шаблоном.
Там держава дає рамку.
У нас — дає готовий продукт і каже: «Користуйся».
І в цьому найстрашніше.
Бо учитель, якому постійно підставляють милиці,
рано чи пізно розучається ходити сам.
А система, яка боїться вчителя без милиць, насправді боїться вільного, мислячого вчителя.
Чи розуміють це ті вчителі, які вже зараз почнуть користуватися цим «сервісом» із плагіату? Сподіваюся, що більшість розуміє. Але сподіваюся без надії. Знайдеться шалена маса вчителів, які ще й поширюватимуть це повідомлення в мережі. Щоби й інші, крім них, скористалися «милицями. Якщо інваліди - то всі?
Коментарі
Додати коментар