Усна взаємодія в оновленому Держстандарті: що повинна вміти дитина?
Джерело: Освіторія
Що таке усна взаємодія? Розвиток мовлення? Якщо дитина щебече на уроці, цього досить? Якщо може переказати текст або розповісти напам’ять вірша? Які критерії оцінювання групи результатів 1 (ГР1)? В оновленому Держстандарті початкової освіти з мовно-літературної галузі усній взаємодії присвячено найбільше уваги, але у багатьох учителів усе ще чимало питань стосовно обов’язкових результатів навчання. Що непокоїть батьків стосовно усної взаємодії? Які типові питання мають вчителі та на що їм спиратися і як оцінювати усну взаємодію? Розбираємо докладно в матеріалі.
Що непокоїть батьків стосовно усної взаємодії
Усна взаємодія — важливе вміння, яке потрібно розвивати вже з першого року в школі. Але акцент на цьому з’явився не так давно: він прописаний в оновленому Держстандарті початкової освіти. Тепер цих результатів очікують від учнів початкової школи так само, як від старших школярів. Можна сказати, що стандарт логічно узгоджено з держстандартами базової середньої освіти (2020) та профільної середньої освіти (2024). Прищеплювати вміння слід з малого та поступово нарощувати.
Здавалося б, у документі є все, щоб працювати: орієнтири для оцінювання, які подані прозоро, деталізовано, конкретно (ідеться про обов’язкові результати навчання). Але обговорення в батьківських та вчительських групах у соцмережах показують, що не все просто. І не лише в початковій школі. Частина вчителів переконана: ця група результатів демонструє результат розвитку мовлення, на яке раніше виділяли певні уроки. Тож вимірюють (проводять рівневе оцінювання) відповідно: чи багатий запас слів та як учень уміє переказувати тексти.
Інші вчителі, особливо в базовій школі, віддають перевагу підсумковим оцінювальним роботам. ГР1 перевіряють за допомогою закритих питань до почутого тексту, питань стосовно фактажу. Учні мовчки пишуть й отримують свої бали, але ж чи це усна взаємодія? Окремі педагоги зізнаються, що не мають часу зачитувати текст. Відповідно його подають у самій підсумковій роботі. Тобто дітям залишається прочитати й знайти відповіді (а це вже ГР2).
Є й ті, хто орієнтується на око: учень активний на уроці, балакучий, ставить чимало запитань (доречних або ні), охоче дискутує з однокласниками. Отже, навичка усної взаємодії — на високому рівні. Утім, виникають суперечки з батьками. Скажімо, вони наполягають, що їхня дитина загалом успішно навчається й раніше оцінка з української мови була вищою. А тепер усе псує ця «усна взаємодія». А син чи донька просто інтроверти, тихоголосі, сором’язливі від природи. Не люблять галасу під час дискусій, не можуть привернути до себе увагу, чекають, коли їх запитають. Що ж тепер, до кінця навчання їм «світить» зниження балів з мови за усну взаємодію?
Типові питання педагогів стосовно усної взаємодії
У педагогів теж є привід для дискусій. Як знайти час для досягнення всіх очікуваних результатів? Скажімо, у попередньому варіанті Держстандарту початкової освіти очікувалося, що дитина після 2-го класу лише розпізнає ключові фрази в повідомленні та пояснює, чим інформація зацікавила. Нині ж учень має визначати тему повідомлення, розрізняти факти й судження. А ось годин не додалося.
Виникають питання і з вивченням віршів напам’ять. На початку цього навчального року з’явилися методичні рекомендації Міністерства освіти і науки щодо викладання різних предметів. Зокрема, є поради з української мови та літератури. МОН повідомив, що віднині вивчення текстів напам’ять не є обов’язковою формою роботи. Проте в шкільній програмі з української літератури прописано вивчення напам’ять цілої низки творів. Щоб якось обійти ці різночитання, школи на педрадах ухвалюють рішення вважати вірші напам’ять одним з видів робіт для ГР1. А подекуди взагалі вважають, що вся перевірка навички усної взаємодії складається з читання віршів напам’ять. Адже оцінок за цю діяльність буде чимало, тож навіщо пропонувати інші формати?
На що не можна спиратися під час оцінювання
Почнімо розбиратися. Розвиток мовлення стосується збагачення словникового запасу, вміння правильно будувати речення і тексти, послідовно висловлювати думки. Усна взаємодія — значно ширше поняття. Це про такі навички 21-го століття, як соціальна включеність, співпраця, комунікація (до того ж вміння не просто спілкуватися, а робити це ефективно), критичне мислення, системне мислення, емоційний інтелект.
Навичка — це те, що здатна розвинути кожна людина, незалежно від характеру і темпераменту. Якщо та сама інтроверсія чи екстраверсія можуть впливати на інтенсивність спілкування дитини, кожен учень здатен навчитися аргументувати свою думку, чути позиції інших, в усній інформації виділяти головне і другорядне. Тобто вчителю важливо дотримуватися орієнтирів оцінювання, а не піддаватися емоціям та поверхневому враженню від учнів, які багато говорять та завжди налаштовані на спілкування. Що діти говорять та наскільки ефективно спілкуються — ось що має бути критерієм.
Звісно, для розвитку навички та оцінювання потрібна усна, а не письмова діяльність.
Орієнтовні види робіт для усної взаємодії:
• Аудіювання: слухання та розуміння усного мовлення — як живої мови, так і запису.
• Діалог: дискусія, спілкування від імені персонажів, інтерв’ю.
• Усний твір: доповідь (підготовлена вдома), спікерський виступ (без попередньої підготовки).
• Усний переказ.
Чи потрібне аудіювання для рідної мови?
Аудіювання — термін, яким зазвичай описують діяльність на уроках іноземних мов, адже вважається, що йдеться про навичку, яка потребує зусиль, тобто людина має перекладати рідною мовою. А ось мова, якою вона розмовляє змалечку, вже досить засвоєна, ще до шкільних років. Проте сучасний світ потребує нового рівня спілкування. Просто розпізнавати слова мови й отримувати повноцінну інформацію з усного мовлення — різні речі. Тому учнів слід навчати аудіювання українською мовою. Якщо ж родина школяра була чи є російськомовною, діти не спілкуються рідною мовою в побуті або почали робити це нещодавно, аудіювання — те, із чого варто починати заглиблення в українську.
Що взагалі має робити учень з усною інформацією? Сприймати, виокремлювати важливе, аналізувати та інтерпретувати, оцінювати, перетворювати на інші види повідомлень. А також висловлювати та відстоювати погляди, використовуючи вербальні та невербальні засоби.
Щоб показати, як розвивається навичка, порівняємо вимоги до обов’язкових результатів навчання різних років, які закріплені в державних стандартах. Не будемо повторювати ті результати, які дитина вже мала опанувати на попередньому рівні. Деякі формулювання спрощені. Результати поєднані довкола чотирьох ключових груп питань усної взаємодії, які наскрізно проходять через усі вимоги.
Чи добре вміє учень слухати? Як виокремлює важливе?
1 АДАПТАЦІЙНО-ІГРОВИЙ ЦИКЛ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ
(1–2-Й КЛАСИ).
Учень слухає із цікавістю невеличкі навчальні та розважальні тексти, переважно те, що відповідає його потребам та інтересам. Свої вподобання вміє пояснити. Дитина доречно реагує, перепитує, знаходить те, що не зрозуміло. Знаходить знайоме з власного досвіду, підтверджує або спростовує почуте прикладами із життя. Учень розрізняє репліки в діалогах.
2 ОСНОВНИЙ ЦИКЛ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ
(3–4-Й КЛАСИ).
Тепер уже учень не просто слухає, що захоче, а з довільною увагою, зосереджено. Обговорює в групі. Знаходить необхідну інформацію не лише в повідомленні, а й під час обговорення в репліках однокласників. Поєднує інформацію з кількох джерел. Інформацію сприймає критично (може виявити те, що не відповідає дійсності) і уточнює незрозуміле.
3 АДАПТАЦІЙНИЙ ЦИКЛ БАЗОВОЇ ОСВІТИ
(5–6-Й КЛАСИ).
Школяр здатен слухати художні твори, а також тексти не лише на знайому, а й на нескладну нову тему. Самостійно добирає відповідно до поставленого завдання інформацію з одного чи кількох джерел. Вичерпно відповідає на питання, переказує, визначає ключові слова. Розуміє невербальні знаки, які доповнюють читання.
4 БАЗОВЕ ПРЕДМЕТНЕ НАВЧАННЯ
(7–9-Й КЛАСИ).
Підліток знаходить інформацію відповідно до самостійно визначених цілей з різних джерел, зокрема, і на нову тематику. Переказує з акцентом на важливих деталях. Ідеться не лише про фактаж, а й про знайдені важливі для розуміння літературного твору художні деталі. Обговорює естетичні, стильові, жанрові, ідейно-тематичні особливості тексту, зв’язок з епохою та творчістю автора.
5 ОСНОВНИЙ РІВЕНЬ ПРОФІЛЬНОЇ ОСВІТИ
(10–12-Й КЛАСИ).
У цьому віці старшокласник вже має слухати майстерно. Тобто тексти можуть бути різні за обсягом, складністю, тематикою. Слухача не зупиняють комунікативні перешкоди, шуми. Він виокремлює інформацію з різних джерел, зокрема неструктурованого мовлення. Учень вміє здобувати інформацію: застосовує різні прийоми для забезпечення комунікації в різних ситуаціях, дотримуючись норм культури спілкування. Критичне мислення вже досить розвинене, аби виявити фейки, приховані (маніпулятивні та інші) наміри співрозмовника, на основі чого приймає рішення щодо подальшої комунікації. Для виявлення таких намірів він розпізнає невідповідність між вербально та невербально вираженим змістом повідомлення.
6 ПОГЛИБЛЕНИЙ РІВЕНЬ ПРОФІЛЬНОЇ ОСВІТИ
(10–12-Й КЛАСИ).
Гуманітарна спеціалізація потребує від учня вільно застосовувати прийоми активного слухання, аналізувати вплив комунікативних перешкод на перебіг і результат спілкування. Він визначає різні аспекти (змістові, формальні, функціональні) повідомлення, враховуючи індивідуальні особливості учасників комунікації, культурно-історичний контекст. В арсеналі старшокласника різні стратегії пошуку інформації, які він обирає, орієнтуючись на особливості повідомлення (стиль, жанр, структура тощо).
Як учень може передати почуту інформацію?
1 АДАПТАЦІЙНО-ІГРОВИЙ ЦИКЛ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ
(1–2-Й КЛАСИ).
Дитина переказує події, про які дізналася з тексту, з опорою на малюнки, запитання (хто? що? де? коли? який? тощо), простий план, схему. Вона може прочитати текст за ролями. Також спробувати візуалізувати інформацію: замалювати або за допомогою вчителя зробити таблицю, схему.
2 ОСНОВНИЙ ЦИКЛ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ
(3–4-Й КЛАСИ).
Учень може перефразувати текст, змінити оповідача, дофантазувати персонажа або події. Вибірково переказує: події, описи героїв або аргументи в міркуванні. Разом з учителем створює простий план, асоціативну карту.
3 АДАПТАЦІЙНИЙ ЦИКЛ БАЗОВОЇ ОСВІТИ
(5–6-Й КЛАСИ).
Учень уже вміє самостійно створювати таблиці, схеми, асоціативні карти, малюнки, комікси до тексту.
4 БАЗОВЕ ПРЕДМЕТНЕ НАВЧАННЯ
(7–9-Й КЛАСИ).
Підліток переказує текст по-різному, відповідно до мети і ситуації спілкування. Візуалізує так, щоб краще передати почуте (сам обирає формат).
5 ОСНОВНИЙ РІВЕНЬ ПРОФІЛЬНОЇ ОСВІТИ
(10–12-Й КЛАСИ).
Старшокласник переказує, зважаючи на умови спілкування, запити та особливості цільової аудиторії і відповідно до самостійно визначеної мети. Використовує доцільний спосіб фіксування, дотримуючись достовірності та засад академічної доброчесності.
6 ПОГЛИБЛЕНИЙ РІВЕНЬ ПРОФІЛЬНОЇ ОСВІТИ
(10–12-Й КЛАСИ).
Нюанс у тому, що учень аргументовано використовує та поєднує різні способи фіксування почутого.
Як аналізує, інтерпретує, оцінює?
1 АДАПТАЦІЙНО-ІГРОВИЙ ЦИКЛ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ
(1–2-Й КЛАСИ).
Дитина визначає тему тексту, здатна вигадати до нього заголовок. Відрізняє судження від факту в почутому повідомленні за наявності слів-маркерів (думати, вважати тощо). Розпізнає і пояснює образні вислови.
2 ОСНОВНИЙ ЦИКЛ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ
(3–4-Й КЛАСИ).
Школяр визначає головну думку, ідею, зміст, форму. Розпізнає за суттєвими ознаками різні типи текстів (розповідь, опис, міркування). За допомогою вчителя розрізняє, як впливає форма на передачу змісту, як впливають елементи медіатексту (колір, звук).
3 АДАПТАЦІЙНИЙ ЦИКЛ БАЗОВОЇ ОСВІТИ
(5–6-Й КЛАСИ).
Підліток визначає мету повідомлення, основне та другорядне, мікротеми. Пояснює, чому обрана певна форма, як елементи тексту впливають на читача. Під час обговорення літературного твору визначає, що заважало або сприяло спілкуванню героїв. Обґрунтовує достовірність, повноту інформації, у разі потреби звертається до інших джерел. Під час відстоювання позиції знаходить цитати з тексту.
4 БАЗОВЕ ПРЕДМЕТНЕ НАВЧАННЯ
(7–9-Й КЛАСИ).
Підліток визначає коло проблем, які згадані в творі. Він вирізняє авторські інтерпретації, прогнозує, як зміна форми впливає на зміст повідомлення, а зміна змісту впливає на форму. Визначає достовірність, новизну, несуперечливість інформації. Розрізняє окремі елементи маніпуляції та пропаганди. Коментує підтекст.
5 ОСНОВНИЙ РІВЕНЬ ПРОФІЛЬНОЇ ОСВІТИ
(10–12-Й КЛАСИ).
Старшокласник визначає прямі та приховані наміри автора, відстежуючи їх можливі зміни в процесі комунікації, прийнятні способи впливу на співрозмовника для порозуміння. Розрізняє відмінності в інтерпретації різними суб’єктами тих самих явищ, поява яких зумовлена суб’єктивними факторами, історико-культурним або іншим контекстом. Визначає ступінь повноти, неупередженості почутої інформації. Враховує схожість чи відмінність з позиціями інших власної позиції, а також переваги.
6 ПОГЛИБЛЕНИЙ РІВЕНЬ ПРОФІЛЬНОЇ ОСВІТИ
(10–12-Й КЛАСИ).
Старшокласник виявляє особливості змісту та форми тексту, важливі для підтримання ефективної комунікації, пропонує способи і прийоми їх покращення. Пов’язує отримані висновки з більш широким контекстом (зокрема історико-культурним). Дотримується інформаційної гігієни, виявляє та розрізняє в усному повідомленні різні види маніпуляції, неправдиву інформацію і пропаганду. Пояснює причини виникнення розбіжностей в інтерпретації фактів, явищ, подій, зокрема підтверджує це результатами аналізу мовленнєвих засобів, що забезпечують формування відповідного підтексту. Обґрунтовує сильні та слабкі сторони позицій учасників усної комунікації, пропонує доцільні способи покращення взаємодії.
Чи вміє висловлювати та відстоювати власні погляди?
1 АДАПТАЦІЙНО-ІГРОВИЙ ЦИКЛ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ
(1–2-Й КЛАСИ).
Дитина вживає знайому лексику. Її висловлювання ще прості, утім, вона зв’язно та послідовно висловлює думку. Слова підкріплені доречними жестами та мімікою.
2 ОСНОВНИЙ ЦИКЛ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ
(3–4-Й КЛАСИ).
Учень згадує аргументи, що наведені в тексті, на доказ певної ідеї, а також аргументує власну думку прикладами із життя. Під час обговорення він враховує позиції однокласників. За допомогою опорних засобів (простий план, опорні слова, подана частина тексту, таблиця) може усно висловлюватися (створити усний твір) відповідно до мети завдання (опис, міркування). Вміє вживати у своїй розповіді образні вислови та фразеологізми. Використовує звертання, вказівки на час, місце подій, пояснення умови, мети, слова, які відтворюють послідовність (спочатку — потім — врешті-решт).
3 АДАПТАЦІЙНИЙ ЦИКЛ БАЗОВОЇ ОСВІТИ
(5–6-Й КЛАСИ).
Підліток наводить доречні цитати з тексту, хоча б кілька аргументів і прикладів на підтвердження власної позиції (причому не лише із життєвого, а й із читацького досвіду та наукових знань). Використовує типові мовленнєві конструкції. Має більш різноманітну, ніж у початковій школі, лексику, застосовує у власній мові засоби художньої виразності. Добирає доречно науковий, художній чи розмовний стиль мовлення.
4 БАЗОВЕ ПРЕДМЕТНЕ НАВЧАННЯ
(7–9-Й КЛАСИ).
Презентує в доцільній жанровій формі власні погляди, наводить доречні приклади із суспільно-історичного досвіду та з інших (окрім того, що обговорюється) літературних творів. Підліток визнає право на існування іншої думки, демонструє готовність до зміни власної позиції за умови отримання достатньої аргументації.
5 ОСНОВНИЙ РІВЕНЬ ПРОФІЛЬНОЇ ОСВІТИ
(10–12-Й КЛАСИ).
Старшокласник виявляє гнучкість і стійкість в обстоюванні власної позиції з урахуванням різних думок, аргументів.
6 ПОГЛИБЛЕНИЙ РІВЕНЬ ПРОФІЛЬНОЇ ОСВІТИ
(10–12-Й КЛАСИ).
Учень оцінює переваги та ризики використання вербальних засобів, зокрема засобів художньої виразності, та невербальних засобів у різних ситуаціях.
На якому рівні в учня усна взаємодія
Якщо сильно спростити, початковий рівень — коли навичка залишилася на рівні вимог попереднього циклу. Наприклад, учень 4-го класу має переважно навички адптаційно-ігрового циклу. Слухає лише те, що зацікавило, але не може зосередитися на запропонованому навчальному аудіо. Не здатен переказати текст без опори, скласти план. Йому ще треба багато працювати над усною взаємодією.
Середній рівень — учень досягає хоча б половини очікуваних результатів. Або більше, але лише з підтримкою вчителя. Наприклад, учениця 4-го класу уважно слухає, зв’язно та послідовно переказує текст. Проте головну думку, ідею, тип тексту розпізнає лише за підказками вчителя. Не навчилася висловлюватися на запропоновану тему навіть з опорними матеріалами.
Достатній рівень — навички школяра відповідають очікуваним результатам, з певними помилками або невеличкими прогалинами. Четвертокласник аргументує власну думку стосовно почутого, здатен перефразувати текст, змінити його під час переказу за завданням, складає план тощо. Але дещо плутається під час визначення головної думки та ідеї тексту.
Високий рівень — дитина демонструє очікувані результати, можливо, навіть дещо випереджає їх, особливо в плані самостійності. Наприклад, учень 4-го класу знаходить чимало аргументів на підтвердження своєї думки, використовує історичні факти та приклади з інших літературних творів. Здатен самостійно зробити таблицю чи асоціативну карту до тексту.
Коментарі
Додати коментар