«Вектор» професійного розвитку чи новий інструмент контролю?

Автор: Оксана Непота

Останнім часом у вчительських чатах і на нарадах усе частіше звучить фраза: «Курси потрібно проходити на платформі Вектор».

Учора я вперше реєструвалася на цій платформі. Процес верифікації зайняв більше години. Так, більше години на підтвердження моєї особи як вчителя!

 Державну платформу Вектор подають як сучасний інструмент професійного розвитку вчителя.

Ідея, на перший погляд, правильна. Але вчителі — люди з досвідом. Ми вже бачили не одну «реформу», яка красиво виглядала в презентаціях і зовсім інакше — в реальному житті.

Що нам обіцяють:

✔ усі курси в одному місці;

✔ особистий кабінет учителя з сертифікатами;

✔ можливість отримувати кошти на підвищення кваліфікації;

✔ прозору систему професійного розвитку.

Звучить сучасно. Але є питання.

По-перше.

Платформа тільки впроваджується, а вчителям уже фактично кажуть: проходьте курси саме тут. Коли система ще не відпрацьована — це виглядає щонайменше дивно.

По-друге.

Не всі якісні освітні курси там представлені. Виходить парадокс: сильні курси існують, але якщо їх немає у системі — вони стають «невидимими».

По-третє.

Є ризик, що замість спрощення ми отримаємо черговий рівень бюрократії: реєстрації, підтвердження, погодження, звіти.

По-четверте.

Поступово формується цифровий профіль учителя, де фіксується весь його професійний розвиток. І тут виникає логічне питання: це справді про розвиток чи вже про контроль?

І ще один важливий момент, про який чомусь говорять тихо.

Законодавство України не зобов’язує проходити курси лише на «Векторі».

Учитель має право підвищувати кваліфікацію у будь-якого суб’єкта, що надає освітні послуги. Тому курси на платформах

Prometheus,

EdEra,

Всеосвіта,

На Урок

— є законними, якщо є сертифікат із зазначенням програми і кількості годин.

А рішення про зарахування підвищення кваліфікації, як і раніше, ухвалює педагогічна рада закладу освіти.

Тому питання не в самій платформі.

Питання в іншому.

Освіта не повинна перетворюватися на систему, де вчителю поступово залишають все менше права вибору.

Бо сильна освіта починається не з платформ і не з електронних кабінетів.

Вона починається з довіри до вчителя і поваги до його професії.