Впізнавати своє. Як стандартизовані тести спрощують історичну пам’ять

У питаннях НМТ з історії України серед тем є завдання на візуальне впізнання. Візуально впізнати треба діячів політики, науки та культури, а також пам’ятки архітектури та мистецтва. Це частина виховання візуальної культури. Але насправді учні почасту впізнають власне самі світлини.

Я чула історію про одну жінку, яка готувалась до дуже складного професійного тесту для отримання відповідного сертифікату. Текст був дійсно складний і мало кому вдавалося пройти його з першого разу, але цій жінці це вдалось. Коли здивовані сокурсники з повагою спитали її, як вона це зробила, вона щиро відповіла: я просто приблизно запам’ятала візуальне розташування “хрестиків” із правильними відповідями під кожним завданням. Чесно кажучи, вражаюча здібність, щоправда, я не впевнена, що вона допоможе тій жінці в майбутньому справді добре працювати за цією спеціальністю.

Ця історія згадалась мені, коли я переглядала частину питань до НМТ з історії України, а саме розділ “Завдання на візуальне впізнання”. Одразу хочу сказати, що сформований цей розділ добре, а місцями просто дуже добре. Прізвища Леся Курбаса, Василя Стуса та Сергія Параджанова в списку обраних постатей діячів культури, освіти та науки змушує щиро промовити подумки “Дякую!” і “Здобули!”, бо авторка пам’ятає часи, коли ці прізвища були під забороною – або, що ще гірше, під суцільним забуттям.

Звісно, серед постатей хотілося б трохи більше ХХ сторіччя, власне, як і в розділах “Світська архітектура. Містобудування” або “Скульптура. Пам’ятники”. Так, там тішать око будівля страхового товариства “Дністер” та Полтавського земства, але наступні 100 років представлені лише харківським Держпромом та київською Верховною Радою. Ну так, ми ще достеменно не визначились, що робити із радянським модернізмом, розумію. Вочевидь з цієї ж причини так сутужно зі скульптурою, хоча Батьківщину-мати, попри її первісний радянський символізм, вже точно можна додавати до патріотичної української скульптури, за останні роки цю пам’ятку було переосмислено.

В розділі “Художні роботи (Образотворче мистецтво)” – велика подяка за твори Олександра Мурашка, Григорія Нарбута, Федора Кричевського, Катерини Білокур і Марії Примаченко. Херсонес, Пектораль, Генуезька фортеця – о так, адже Крим це, безперечно, Україна. Але де ж “Чорний квадрат” Малевича? Також виникає питання, чому ікони винесено в окремий розділ – хіба це не образотворче мистецтво?

Втім, зрозуміло, що список із часом буде змінюватись і вдосконалюватись, власне, як і програми. Ми зараз всією країною переживаємо процес самоусвідомлення і набуття нової національної ідентичності, і в цілому шкільна програма і, відповідно, завдання НМТ змістовно за цим процесом встигають. Чого, на жаль, не можна сказати про їхню форму.

В силу специфіки найбільші проблеми тут в розділах про архітектуру і скульптуру. Переважно чорно-білі поганої якості світлини зображають пам’ятку завжди в одному і тому самому “канонічному” для тестів ракурсі (зазвичай це просто та фотка, яка є в підручнику). Звісно, це не дає необхідного уявлення про пам’ятку, а просто потребує запам’ятовування саме цієї комбінації ліній та чорних і білих плям на маленькому квадратику фото. Особливо безжальні ці світлини для тих дітей, що не живуть в столиці або, скажімо, у Львові та не мали змоги подорожувати, аби побачити пам’ятки наживо. При цьому самі запитання, треба віддати належне, створені нелінійно і розраховані на справжнє розуміння. Тож треба дійсно добре уявляти собі пам’ятку, про яку йдеться – ну або механічно запам’ятати варіант відповіді і сподіватись, що в цьому році випаде подібний до минулорічних.

При цьому вправа на візуальне впізнання – одна з найдавніших вправ з тих, що люди вигадали для соціальної ідентифікації і формування кола “своїх”. Перше, найдавніше, що треба було “візуально впізнавати” – це герби правителів або міст, а також обличчя правителів на монетах. Динарій кесаря або тризуб Володимира – класичні “завдання на візуальне впізнання” свого часу. Згодом до символів і облич додались важливі візуальні пам’ятки – і це “згодом” триває і досі, адже недарма на сучасних грошових банкнотах разом із політичними діячами, вченими та видатними митцями зображені знакові національні скульптури та будівлі. Коли при створенні Євросоюзу від портретів “видатних людей” вирішили відмовитись, щоб не надавати пріоритету жодній країні, на банкнотах залишились лише архітектурні пам’ятки, а саме мости і портали вікон знакових європейських споруд, як символи єднання і відкритості (ех, були часи).

Імперії завжди добре знали важливість маркування простору своїми візуальними образами: всюдисущі пам’ятники Леніну і “пантеон” громадських і культурних діячів, який повинна була знати кожна людина в СРСР, тому підтвердження.

Але звільнення від цієї матриці, змістовна і візуальна деколонізація передбачає не просто знищення імперського пантеону, але й створення власного, питомо свого, такого, що дійсно відбиває історію і культуру країни.

Звісно, глибокі знання за цими темами потрібні лише фахівцям. Але знати і впізнавати в обличчя ключових діячів української історії, політики, культури і науки, а також розрізняти і розуміти унікальні особливості важливих пам’яток архітектури і мистецтва – це важливий елемент формування національної ідентичності, що допомагає людям усвідомити свою приналежність до певної нації, її історії та досягнень.

Молодь, що складає НМТ, принаймні має розуміти, як саме пов’язані храм святої Софії в розділі “Архітектура” та славетна Богоматір Оранта в розділі “Мистецтво”, або знати, що всередині дерев’яної церкви Зішестя Святого Духа в селі Потелич (об’єкт ЮНЕСКО, розділ “Архітектура”, одна фотка ззовні) – знаходяться унікальні настінні розписи дивної краси (жодного фото в жодному розділі).

Мозаїка Богоматір Оранта знаходиться на південно-східному фасаді Софії Київської, приблизно там, де давньоруська кладка відкрита від шару більш пізньої штукатурки Джерело Wikipedia. Автор: Rbrechko

Ось так виглядає Церква Зішестя Святого Духа в селі Потелич Львівської області

Церква Зішестя Святого Духа в селі Потелич – вид ззовні. Джерело Wikipedia. Автор: Андрій Банний

Церква Зішестя Святого Духа в селі Потелич – розписи в інтер’єрі. Джерело https://cutt.ly/le8ok0NX

Але чи впізнає учасник тестування цю чи іншу споруду, якщо в тестах ЗНО/НМТ вона буде представлена зображенням ось такої якості?

Учні готуються до тестів, зокрема, і за допомогою таких ілюстрацій. Варіанти картинок-відповідей до підготовчого тесту ЗНО з зошитів для підготовки. Треба визначити, на якому фото зображено давньоруську пам’ятку архітектури.

Є ще один бік підготовки зображень: ракурс, з якого зроблено фото. Коли пам’ятка подається тільки в одному ракурсі, головне можна не побачити — як-от гетьманську булаву Богдана Хмельницького, яку він тримає в правиці.

Один з чотирьох варіантів відповіді до завдання “Укажіть мистецьку пам’ятку, що увічнює провідника Національно-визвольної війни українського народу середини ХVІІ ст”. Коли пам’ятка подається тільки в одному ракурсі, головне можна не побачити — як-от гетьманську булаву Богдана Хмельницького, яку він тримає в правиці. Джерело: УЦОЯО. НМТ 2025, історія України. Демонстраційний варіант.

Тут хочеться нагадати, що програма ЗНО вимагає від учнів не тільки “візуально розпізнавати”, але й, що набагато важливіше, “характеризувати” визначені історично-культурні пам’ятки. Суть завдання не просто впізнавати пам’ятки на заздалегідь узгоджених картинках, але й розуміти, що саме ти бачиш – завдання не просте.

Перший крок на цьому шляху простий і зрозумілий: НМТ тепер проходять в електронному вигляді.

Ніщо не заважає зараз додати до кожного об’єкту “візуального впізнання” в комп’ютерних завданнях НМТ не одну, а кілька картинок гарної якості з різних ракурсів.

Звісно, це має сенс, якщо будуть якісно покращені ілюстрації в підручниках, які, судячи з їхнього вигляду та якості, залишилися нам у спадок із початку нульових.

Загалом же такі насправді складні питання, як розуміння того, як виглядає пам’ятка в цілому, її функція, контекст та історично-художнє значення, вимагають принаймні якогось окремого стислого конспекту-пояснення, причому бажано в сучасній динамічній формі, звичній для молоді.

Власне, майбутнє освіти залежить від здатності молодого покоління вийти за рамки механічного впізнавання. Учні мають розуміти історію, а не лише бачити знайомі картинки. Лише так ми зможемо зберегти і передати справжнє знання наступним поколінням.

Джерело головного фото:  https://cutt.ly/oe8ogNkA

Зоя Звиняцьківська, мистецтвознавиця, співзасновниця ГО “Смарт освіта”