З радянських часів залишилася проста формула: є нові стіни — є успіх

Автор: Ігор Лікарчук, доктор педагогічних наук, професор

От спостерігаю за всіма оцими подіями у контексті підготовки до нового навчального року і роблю висновок: у сучасній освітянській  управлінській культурі з радянських часів залишилася проста формула:

є нові стіни — є успіх. Тепер ці стіни називаються по сучасному: освітній простір. Що всередині цього освітнього простору — питання другорядне.

Прикро, але наразі стає першочерговим, щоб у закладах освіти блищали стіни, блимали інтерактивні дошки, милували, насамперед око начальства,  свіжопофарбовані стіни, зонувалися освітні простори тощо. Про блиск в очах учителів із їхньою зарплатою та про блиск жаги до знань в очах учнів - сьогодні говорити не модно. В освіті запанувала  мода на показуху. 

І чомусь ніхто не поспішає кричати, що настав час зняти лак показухи. Бо блискучі освітні простори  без якісного  навчання — це як люстра в темній кімнаті: світла не дає, але добре видно, коли ми розплющуємо очі, що начебто воно має бути.

Цього не розуміють в МОН. І зрозуміло чому. Реальна освіта далеко. А от чому цього не розуміють справді досвідчені і сучасні керівники закладів освіти - не знаю.