Знання і компетентності

Автор: Інна Большакова, методист

Тут недавно впала в око фраза "Ми вчимо не знанням, а компетентностям" 

Це наче сказати "Я не їм салат з помідорів, тільки з томатів". 

Не можна формувати / розвивати компетентності без знань. Знання - частина компетентності. Одна з найважливіших. 

Якщо розглядати структуру компетентності (скоріш за все є різні ідеї щодо цього), яка сформувалася ще за радянських часів в пітерській лабораторії й розповсюдилася по всьому союзу, то структура компетентності мала такий вигляд:

1. Знання 

2. Уміння, навички

3. Уміння застосовувати знання, уміння, навички в новій нетиповій ситуації (творчій наприклад, але не тільки)

4. Ставлення

Якщо розглядати західний підхід Спенсера, то

1. Знання

2. Уміння, навички

3. Ставлення

4. Цінності 

Тобто знання, уміння і навички є пріоритетом й у компетентісному навчанні. Отже, фраза "Ми не вчимо знанням, а вчимо компетентностям" мяко кажучи, некоректна. 

Не тільки знанням, а й умінням і навичкам вчили завжди, правда, з різних перспектив. Але є очевидним, що без знань нікуди. Правда, потрібно розуміти: які знання, у якому обсязі, коли й яким чином діти опановуватимуть. І, звісно, не обмежуватися тільки знаннями - це й є компетентісний підхід (соррі, спрощено) Уміння і навички теж формуються на основі знань, тільки ці знання процедурні. 

І ще: ми не вчимо компетентностям. Ми можемо пропонувати дітям навчальний досвід, щоб формувати компетентності. Але то таке - дрібниці.