40 віршів про українську мову

Добірка віршів про українську мову, які буде легко вивчити дітям 

1. НУ, ЯК ЦЕ ПРАВИЛЬНО СКАЗАТИ?

Які слова вживати нам?

Відкрити що? Що відчиняти?

Як дати лад усім словам?

Що треба просто розгортати?

Що відкупорить, відімкнуть?

Коли слова які вживати?

І як дитині це збагнуть?

Все просто, в нас багата мова,

Для всього є свої слова.

Уважно прислуха́йсь до слова

І зрозумієш ці дива.

Розплющуєш, прокинувшися, очі

І відкриваєш дивний світ.

І душу відкривай охоче

Ти для добра з маленьких літ.

Вікно до сонця відчиняєш,

Для друзів двері відчиняй.

Замок у дверях відмикаєш.

Ти добре це запам’ятай!

Що закупорене тісненько,

Відкупорити треба нам.

Запам’ятай і це гарненько

І раду всім даси словам.

А книжку треба розгортати

Й перегортати сторінки.

Щоб у житті все добре знати,

Бо ж світ цікавий і дзвінкий.

Надія Красоткіна

2. НАЙДЗВІНКІШЕ СЛОВО

Наче з поля чи з лугівки,

У розповні літа

Чую голос перепілки

З чебреців чи жита.

То говорить поле хлібне,

Луг, трава щовкова…

Найдзвінкіше слово рідне,

Найрідніша мова

М. Сингаївський

3. ПРОЛЕТІЛИ РОКИ, НІБИ ЛЕЛЕКИ

Від того озеречка, від моєї ріки,

І кохання далеко, і юність далеко,

А вони все у небо летять з-під руки.

Білокрилі мої, ви лелеки чи, може,

Мені суджені, мабуть, іще з пелюшок

Мого серця вкраїнського дикії рожі,

Що засіяли стільки життя сторінок?

Прийняла я дарунок від нені — то мова,

Тому скарбу ніколи не скласти ціни,

Моє серце вона осява барвінково,

Будьте вдячні матусі, і дочки, й сини!

Будьте вдячні народу, бережіть теє слово.

Що гранилось віками у битвах, в трудах,

Воно визріло вже і співа колосково —

Синя птиця народу — на буйних вітрах.

Любов Забашта

4. ОЙ, ЯКА ЧУДОВА,

Світла і багата

Українська мова,

Мова мами й тата!

Мова мами й тата, діда і бабусі.

Знаю її добре, ще краще навчуся.

Марійка Підгірянка

5. РІДНА МОВА

Спитай себе, дитино, хто ти є,

І в серці обізветься рідна мова;

І в голосі яснім ім’я твоє

Просяє, наче зірка світанкова.

З родинного гнізда, немов пташа,

Ти полетиш, де світу далечизна,

Та в рідній мові буде вся душа

І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

У просторах, яким немає меж,

Не згубишся, як на вітрах полова.

Моря перелетиш і не впадеш,

Допоки буде в серці рідна мова.

Дмитро Павличко

6. СОЛОВЕЙ МОВЧИТЬ НА ДУБІ

У годину вечорову –

Зачудовано і любо

Слуха нашу рідну мову.

І коли б він став шукати

Слів до пісні чарівної,

То набрав би їх багато

З мови нашої живої.

Григорій Вієру

7. РІДНА МОВА

Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

Як ту мову нам забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила.

У тій мові нам співали,

Нам казки казали,

У тій мові нам минувшість

Нашу відкривали.

От тому плекайте, діти,

Рідну свою мову,

Вчіться складно говорити

Своїм рідним словом.

С. Воробкевич

8. РІДНА МОВА

Як то гарно, любі діти,

У вікно вам виглядати!

В ньому все: тополі, квіти,

Сонце й поле біля хати.

На оте вікно ранкове,

Що голівки ваші гріє,

Схожа наша рідна мова –

Цілий чвіт вона відкриє!

Бережіть її малята,

Бо вона – віконце миле,

Що колись до нього мати

Піднесла вас, посадила…

В. Терен

9. РІДНА МОВА

По-своєму кожна

Пташина співає,

По-своєму кожен

Народ розмовляє.

У мене й народу  мого

Українська є мова чудова,

Своя, материнська.

По світу її,

Як святиню, нестиму

Допоки живу,

В чистоті берегтиму,

З Любов’ю сердечною,

Вірністю сина.

Ця мова для мене,

Як мати, єдина.

С. Жупанин

10. ХТО ЯК ГОВОРИТЬ

Все, що живе на світі,

Уміє розмовляти.

Уміють говорити зайці і зайченята,

По-своєму говорять і риби серед моря,

І у садочку пташка, і у траві комашка...

Говорять навіть квіти з блискучими зірками...

— А як говорять діти?

— Так, як навчила мама!

— Прийми ж, матусю,

Слово подяки від дитини

За нашу рідну мову,

За мову України.

Л. Полтава

11. ЯК ПАРОСТЬ ВИНОГРАДНОЇ ЛОЗИ

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур'ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

Прислухайтесь, як океан співає –

Народ говорить. І любов, і гнів

У тому гомоні морськім. Немає

Мудріших, ніж народ, учителів;

У нього кожне слово – це перлина,

Це праця, це натхнення, це людина.

Не бійтесь заглядати у словник:

Це пишний яр, а не сумне провалля;

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля,

Не майте гніву до моїх порад

І не лінуйтесь доглядать свій сад.

Максим Рильський

12. БУДУ Я НАВЧАТИСЬ МОВИ ЗОЛОТОЇ

У трави-веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого, що постане річкою,

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

Буду я навчатись мови-блискавиці

В клекоті гарячім кованої криці,

В корневищі пружному ниви колоскової

В леготі шовковому пісні колискової.

Щоб людському щастю

дбанок свій надбати;

Щоб раділа з мене

Україна-мати…

Андрій Малишко

13. НЕ ГОВОРИ: В НАС МОВА СОЛОВ'ЇНА

Бо мова вище, ніж пташиний спів.

В її скарбниці – доля України,

Глибинна таємниця правіків.

Вона нуртує джерелом криничним,

Із попелища феніксом встає.

Для нації вона гарант на вічність,

Тому її так люто ворог б'є.

Все заберуть, а залишилось слово.

Знов до життя повернемося ми.

Лише тому, що не пропала мова,

То й ми ще наче люди між людьми.

Без мови – не створити нам держави,

Доріг тернистих – не перебрести!

Хай вороги жорстокі і лукаві –

Стіною стань і мову захисти!

Річ не про те, що мова солов'їна,

Бо мова – глибше, ніж пташиний спів.

В її скарбниці – доля України,

Космічна нерозгаданість віків.

Микола Лотоцький

14. ЯК НЕМА БЕЗ НЕБОЗВОДУ,

Як блакиті без сонця нема,

Так і мови нема без народу,

і народу без мови нема.

Володимир Забаштанський

15. РІДНА МОВА

Сію дитині

В серденько ласку.

Сійся-родися

Ніжне «будь ласка»,

Вдячне «спасибі»,

«Вибач» тремтливе, —

Слово у серці —

Як зернятко в ниві.

«Доброго ранку!»,

«Світлої днини!» —

Щедро даруй ти

Людям, дитино!

Мова барвиста,

Мова багата,

Рідна і тепла,

Як батьківська хата.

В. Гринько

16. МОВО РІДНА!

Колискова

Материнська ніжна мово!

Мово сили й простоти, –

Гей, яка ж прекрасна Ти!

Перше слово – крик любови,

Сміх і радість немовляти –

Неповторне слово "Мати" –

Про життя найперше слово…

Друге слово – гімн величний,

Грім звитяг і клекіт орлий, –

Звук "Вітчизни" неповторний

І простий, і предковічний…

Ну, а третє слово – "Мила" –

Буря крові, пісня рвійна

І така, як пах любистку,

І така, як мрійка мрійна…

Перейшов усі світи я –

Є прекрасних мов багато,

Але першою, як Мати,

Серед мов лиш ти є.

Ти велична і проста

Ти стара і вічно нова.

Ти могутня, рідна мово!

Мово – пісня колискова

Мово – матері уста.

Іван Багряний

17. РІДНА МОВА

Разом із щастям і журбою

Зеленим листом шелестить,

У небі яснім над водою

Нам рідна мова мерехтить.

Це символ мудрості твоєї,

Моя Вкраїно. Він горить!

Тож мови рідної своєї

Не відцураймось ні на мить!

К. Коврик

18. РІДНА МОВА

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово,

У барвінки зодягайся, моє щире слово.

Колосися житом в полі, піснею в оселі,

Щоб зростали наші діти мудрі і веселі.

Щоб на все життя з тобою ми запам'ятали,

Як з колиски дорогої мовоньку кохали.

Л. Забашта

19. БУДУ Я НАВЧАТИСЬ МОВИ ЗОЛОТОЇ

У трави-веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого, що постане річкою,

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

Буду я навчатись мови-блискавиці

В клекоті гарячім кованої криці,

В корневищі пружному ниви колоскової

В леготі шовковому пісні колискової.

Щоб людському щастю

дбанок свій надбати;

Щоб раділа з мене

Україна-мати…

Андрій Малишко

20. СЛОВО

А Вкраїни мова —                     

Мов те сонце дзвінкотюче,        

Мов те золото блискуче,            

Вся і давність, і обнова —         

Українська мова. 

Розцвітай же, слово,

І в родині, і у школі,

Й на заводі, і у полі

Пречудесно, пречудово

Розцвітай же, слово!

Хай ізнов калина

Червоніє,  достигає,

Всьому світу заявляє:

Я — країна Україна —

На горі калина!

П. Тичина

21. МАТУСИН ЗАПОВІТ

Раз казала мені мати:

«Можеш мов багато знати,

Кожну мову шанувати,

Та одну із мов усіх

Щоб у серці ти зберіг».

В серці ніжну і погідну

Збережу я мову рідну!

М. Хоросницька

22. РІДНА МОВА В РІДНІЙ ШКОЛІ

Рідна мова в рідній школі!

Що бринить нам чарівніш?

Що нам ближче і миліш

І дорожче в час недолі?

Рідна мова! Рідна мова!

Що в єдине нас злила, —

Перші матері слова,

Перша пісня колискова.

Як розлучимось з тобою,

Як забудем голос твій

І в Вітчизні дорогій

Говоритимем чужою?!

Краще нам німими стати,

Легше гори нам нести,

Ніж тебе розіп'ясти,

Наша мово, наша мати!

Ні! В кім думка прагне слова!

Хто в майбутнім хоче жить,

Той всім серцем закричить:

— В рідній школі — рідна мова!

І спасе того в недолі

Наша мрія золота,

Наше гасло і мета

— Рідна мова в рідній школі.

О.  Олесь

23. РІДНА МОВА

Велична, щедра і прекрасна мова,

Прозора й чиста, як гірська вода, —

То України мова барвінкова, —

Така багата й вічно молода.

Вона, як ніжна пісня колискова,

Заходить в серце й душу з ранніх літ,

Ця мова, наче пташка світанкова,

Що гордо лине в свій стрімкий політ.

Юлія Косинська

24. УКРАЇНСЬКА МОВА

Золоте курчатко

В золотій торбинці

Принесло сьогодні

Літери дитинці.

А дитина з літер

Збудувала слово.

І звучить, як пісня,

Українська мова.

Г. Чубач

25. РІДНЕ СЛОВО

Барвінково, волошково

В небі світиться зоря.

Починаймо рідне слово

Зі сторінки «Кобзаря».

Рідне слово любить ненька,

І співає: «Люлі-лю».

Так любив його Шевченко,

Так і я його люблю.

А.  Камінчик

26. РІДНА МОВА

Буква до букви —

І виникло слово.

Слово до слова —

Звучить рідна мова.

І. Січовик

27. ВСЯ МОЯ РОДИНА

Мати, мова, Батьківщина -

От і вся моя родина.

Батьківщина, мати, мова -

Три цілющих, вічних слова.

Батьківщина, мова, мати -

Нас повік не роз'єднати.

М. Сингаївський

28. РІДНА МОВА

Велична, щедра і прекрасна мова.

Прозора й чиста, як гірська вода,

Це України мова барвінкова,

Така багата й вічно молода.

Рідна мова, мов гірська вода,

Рідна мова вічно молода,

Рідна мова, в серці з ранніх літ

Гордо лине мова у політ!

Вона, як ніжна пісня колискова,

Заходить в серце й думи з ранніх літ,

Це мова, наче пташка світанкова,

Що гордо лине у політ!

Ю. Косинська

29. КОЛИСКОВА ПІСНЯ, КОЛИСКОВА

то найперша материна мова.

Пахне вона м'ятою і цвітом,

чебрецевим і суничним літом.

Пахне молоком і споришами...

Скільки в ній ласкавості і шани,

скільки в ній тривожності людської,

і надій, і сивини гіркої...

Колискова пісня, колискова –

то солодка материна мова.

Микола Сингаївський

30. УКРАЇНСЬКА МОВА

Мово моя українська —

Батьківська, материнська,

Я тебе знаю не вивчену —

Просту, домашню, звичну,

Не з-за морів прикликану,

Не з словників насмикану.

Ти у мене із кореня —

Полем мені наговорена,

Дзвоном коси прокована,

В чистій воді смакована.

Болем очей продивлена,

Смутком багать продимлена,

З хлібом у душу всмоктана,

В поті людськім намокнута,

З кров'ю моєю змішана.

І аж до скону залишена

В серці моїм.

В. Бичко

31. ЛИШ ПО-УКРАЇНСЬКИ

Українські діти

Всім говорять сміло:

Свій народ любити —

То велике діло.

Лиш по-українськи

Любо говорити,

І по-українськи

Господа молити.

Треба й чужі мови

Старанно вивчати,

Та з усіх найбільше

Рідну шанувати.

А. Незнаний

32. НАША МОВА

Мова наша, мова —

Мова кольорова,

В ній гроза травнева

Й тиша вечорова.

Мова наша, мова —

Літ минулих повість,

Вічно юна мудрість,

Сива наша совість.

Я без тебе, мово,

Без зерна полова,

Соняшник без сонця,

Без птахів діброва.

Як вогонь у серці

Я несу в майбутнє

Невгасиму мову,

Слово незабутнє.

Ю. Рибчинський

33. О МІСЯЧНЕ СЯЙВО І СПІВ СОЛОВ'Я

Півонії, мальви, жоржини!

Моря бриліантів, це – мова моя,

Це – мова моєї Вкраїни.

Яка у ній сила – і кличе, й сія,

Яка в ній мелодія лине

В натхнення хвилини! О мово моя!

Душа голосна України!

Ти – сурми на сонці, ти – стягів гаї,

Ти – вибухів огненних повна.

Це – матері мова. Я звуки твої

Люблю, наче очі дитини…

О мово вкраїнська! Хто любить її,

Той любить мою Україну.

Володимир Сосюра

34. МЕНІ КАЗАВ ОДИН ХАНЖА,

Що наша мова геть відстала,

Що краще йшла б мені чужа,

Немов до хліба – кусень сала,

Що весь мій поетичний план

Спинитись може напівході,

Що я – останній з могікан,

Що наша мова вже не в моді.

Гей, проповіднику! Стривай!

Твої слова – старенька ряса.

Я не піду в твій тихий рай,

Я – син Великого Тараса.

Як Прометей не вмер від ран,

Не вмре і мова – гарна зроду.

Я не останній з могікан,

Я – син великого народу!

Василь Сосюрченко

35. НАША МОВА СОЛОВ'ЇНА

Солов'ї розливаються ніжно

У зеленім веснянім гаю,

Син до матері каже: — Ця пісня

Дуже схожа на мову твою.

Посміхається мати до сина:

— Пам'ятай, моє миле дитя,

Рідна мова завжди солов'їна,

Зігріває людей все життя.

Наша мова живе й буде жити,

Бо вона, ніби подих весни —

Пам'ятай ти завжди про це, сину,

Рідне слово теплом огорни.

В. Кленц

36. ЛЮБІТЬ РІДНУ МОВУ

Мова — краса спілкування,

Мова — як сонце ясне,

Мова — то предків надбання,

Мова — багатство моє.

Мова — то чиста криниця,

Де б'є, мов сльоза, джерело,

Мова — це наша світлиця,

Вона як добірне зерно.

Мова — державна перлина,

Нею завжди дорожіть:

Без мови немає країни —

Мову, як матір, любіть!

Ф. Пантов

37. ЯКЩО З УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

В тебе, друже, не все гаразд,

Не вважай її примусовою,

Полюби, як весною ряст.

Примусова тим, хто цурається,

А хто любить, той легко вчить:

Все, як пишеться, в ній

вимовляється, –

Все, як пісня, у ній звучить.

І журлива вона, й піднесена,

тільки фальш для неї чужа.

В ній душа Шевченкова й Лесина,

І Франкова у ній душа.

Дорожи українською мовою,

Рідна мова – основа життя.

Хіба мати бува примусовою?

Непутящим бува дитя!

Дмитро Білоус

38. ВІРШ ПРО МОВУ

На білому світі,

На чорній землі

Є мова у квітів,

Є мова в зорі.

Є мова у бджілки,

В метелика й клена,

В бузкової гілки,

В любистку зеленого.

Є мова в калини,

В дрімучого лісу,

У річки й стежини,

В осіннього листу.

Та тільки тому,

Хто цурається

Рідної мови,

Не промовлять вони

Ані слова.

А Камінчук

39. ТИ ПОСТАЄШ В ЯСНІЙ ОБНОВІ

як пісня, линеш, рідне слово.

Ти наше диво калинове,

кохана материнська мово!

Несеш барвінь гарячу, яру

в небесну синь пташиним граєм

і, спивши там від сонця жару,

зеленим дихаєш розмаєм.

Плекаймо в серці кожне гроно,

прозоре диво калинове.

Хай квітне, пломенить червоно

в сім'ї великій, вольній, новій.

Дмитро Білоус

40. РІДНА МОВА

Мова кожного народу

Неповторна і — своя;

В ній гримлять громи в негоду,

В тиші — трелі солов'я.

На своїй природній мові

І потоки гомонять;

Зелен-клени у діброві

По-кленовому шумлять.

Солов'їну, барвінкову,

Колосисту — на віки —

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас,—

Бо ж єдина — так, як мати,—

Мова в кожного із нас!

Л. Забашта