Суперлегке читання: сім ефективних технік роботи з текстом

Джерело: Освіторія

Знайти головну ідею оповідання або підбити підсумки — корисні вміння, але ці традиційні завдання мало допомагають поглибленому читанню. Про це, а також про те, як розвивати навички читання на базі науково-популярних творів, а не художніх, «Освіторія» вже писала тут. Але як на практиці вчити дітей працювати з текстами? Ми підготували сім новітніх технік роботи з текстом, про які йдеться у публікаціях видання  Edutopia. 

Наукові тексти обходять казки

У 2023 році з’явилися нові докази того, що наукові тексти ефективніші для прокачування читацьких навичок, ніж художні. Два нових дослідження американських учених, проведені Гарвардським університетом і Університетом Брауна, довели: навчальні програми з читання та обговорення інформаційно насичених науково-популярних текстів можуть призвести до 20% покращення розуміння прочитаного (що доведено результатами іспитів).

Майже три тисячі школярів із 30 початкових шкіл розділили на основну та контрольну групи. Протягом навчального року учнів з першої групи навчали читати текстам з природознавства та суспільствознавства. Ці діти демонстрували кращі навички усвідомленого читання. До того ж вони краще застосовували отриману під час читання інформацію на практиці. А ще вони зазнавали менших втрат у читанні за літні канікули, ніж їхні однолітки.

То які техніки роботи з текстом найбільш ефективні?

1. Техніка «Чотири А»

Американський педагог і автор бестселерів з педагогіки Майкл Макдауелл радить такий спосіб роботи з текстом у початковій школі.

Вчитель читає текст вголос для учнів, а потім пропонує їм перечитати його самостійно. Після цього учні мають попрацювати у парах: поділитися оди з одним стислим викладом того, що щойно прочитали. Це корисно для більшої дискусії в класі.

Для великого обговорення педагог рекомендує протокол «Чотири А», згідно з яким учні мають продумати чи написати відповіді на чотири запитання, у кожному з яких є ключове слово на А. 

• Припущення автора (аssumptions);

• З чим хочеться погодитися (agree);

• З чим хочеться сперечатися (argue);

• На які дії це спонукає, надихає (aspire);

Такий аналіз змушує зосередитися на деталях, сформувати своє ставлення до тексту. Тепер школярі готові до змістовної дискусії і мають поділитися своїми знахідками з класом. 

Наприкінці вчитель підбиває підсумки. Він має додати те, що хоче донести, якщо якісь важливі моменти залишилися поза увагою учнів. Але раніше втручатися у бесіду та намагатися скерувати її у потрібному напрямку не варто. Якщо діти відчувають, що їхні ідеї оцінюють, втрачається безпосередність та відкритість висловлювань.

Варто поповнювати академічний словник: які початки фраз, які терміни (наприклад, «художні засоби») мають вживатися. Ці підказки можна видрукувати та тримати на видноті. Такий підхід допоможе вивести обговорення на новий рівень. 

2. Обговорення «в акваріумі» 

Для більш досвідчених читачів підходить техніка «обговорення в акваріумі». Половина класу сідає у коло посеред класу. Це «акваріум». Вони обговорюють текст: зміст, авторські ідеї, погоджуються чи сперечаються з ними, розглядають художні засоби, власні асоціації. Решта класу отримує аркуші з пунктами, які відповідають усім критеріям успішної дискусії. Вони спостерігають та відзначають ті пункти, які були.

Після 15-хвилинного обговорення слово переходить до спостерігачів. Кожен пояснює, чому обрали ті чи інші пункти, чого їм не вистачало у диспуті та що особливо сподобалося.

Така техніка привчає думати не лише про текст, а й про те, наскільки багатогранно вдалося його проаналізувати. Тобто розвиваються навички самооцінки та взаємооцінки. Діти легше сприймають зауваження від однолітків та не відчувають напруження від такої критики. 

3. Прогнози про текст

Викладач Вищої школи Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі (США) Ребека Альбер практикує прогнози. Перш ніж учні заглибляться в текст, клас може проглянути його та зробити прогнози. Хай діти говорять усією групою вголос, пропонують ідеї, про що вони збираються читати. 

Які думки викликає назва? Текст — це одна довга розповідь чи є розділи? Вірш, художнє оповідання чи нехудожній текст? Якщо це нон-фікшн, це щось особисте, як-от лист, чи щось, призначене для багатьох, як-от стаття в газеті? Як багато у тексті діалогів?

Може бути корисним аналіз дрібніших текстових елементів. Чи є підзаголовки? Чи є діаграми та графіки? Якою може бути тональність тексту, якщо орієнтуватися на підзаголовки? Про що говорять ілюстрації? 

Вчитель занотовує на дошці основні пункти. Після прочитання учні під час бесіди аналізують, які з прогнозів справдилися. 

4. Аналіз структури 

Професор Мічиганського університету (США) Нелл К. Дьюк переконаний, що учнів, які розвивають свої навички читання, варто зацікавити тим, як автори упорядковують свої тексти. Надання учням знань про структуру тексту та його особливості допоможе їм зрозуміти та визначити цілі чи наміри автора. Звісно, це складна тема, тож її варто максимально спростити для дітей. Обирайте такі структури та типи текстів, які легко розпізнати. Можна ввести додаткові позначки для учнів, які полегшать впізнавання текстів або їх уривків. Важливо надати учням конкретні ознаки, як розпізнати. Наприклад: «Проблема та рішення: що було помилкою та як це виправити», «Причина та наслідок: як одна подія вплинула на інші», «Порівняння або протиставлення: подоба або різниця у речах, ідеях, персонажах».

Також автор радить тримати на видноті підказку — плакат із ознаками. Він виділяє ще класичні типи текстів. «Опис — характеристика зовнішнього вигляду, смаку, аромату, звуків, відчуттів», «Розповідь — переказ подій», «Роздум — думка автора та її докази».

Заохочуйте учнів повідомляти вам та одноліткам, коли вони зустрічають особливо цікаві або доступні структури, наприклад, інформація, організована в алфавітному порядку або у форматі запитань і відповідей.

Легше опанувати ці нюанси, якщо про них йтиметься не лише у зв’язку з читанням. Наприклад, можна запропонувати зробити проєкт не просто на певну тему, а ще й з певною структурою. Скажімо, не просто презентацію про перелітних птахів. А одному учневі — опис ластівок. Іншому — розповідь про політ додому шпаків. Третьому — роздум про те, чому соловей летить у вирій.

5. Робимо інфографіку

Розгляньте можливість використання графічного органайзера для кращого заглиблення у текст. Наприклад, діаграми Венна, блок-схеми, ієрархічні діаграми або шкали часу. Хоча багато графічних організаторів доступні в Інтернеті, також можна розробити організатори в більшості програм для обробки текстів або програм для створення інтелект-карти.

Для учнів 1-2 класів варто починати з великого органайзера, на якому спочатку розкладати малюнки, а не слова. Наприклад, під час опанування тексту з природознавства діти отримують зображення тварин, про які йдеться, та правильно розкладають на діаграмі Венна. 

6. Читання як полювання

Освітянка Ребека Альбер пропонує заохочувати учнів не просто читати, а з метою. Так би мовити, полювати на певні слова, приклади.

Починати варто такими фразами як: «Ось ваша місія під час читання. Шукайте…» Деякі можливі цілі включають «гумор, мету автора, використання літературних засобів, певні факти, плутанину та контекстні підказки для нових слів».

Які завдання дати учням:

• пронумерувати абзаци;

• обвести слова, фрази, імена, дати, які було запропоновано;

• підкреслити твердження автора та важливу інформацію, пов’язану з цим.

7. Асоціації до тексту

Хоча слово «асоціації» звучить занадто складно для першачків, але на початку навчання читання допомагає вміння знаходити зв’язки з текстом, бачити глобальний контекст. 

Учнів навчають виділяти моменти, які вони можуть пов’язати з собою, іншими текстами, які вони читали, або якоюсь загальновідомою інформацією. Наприклад: «Це нагадує мені мій день народження… вірш, який ми читали… тогорічну хуртовину».