Чому іспит НМТ з історії має бути таким нелюдським?

Автор: Тамара Горіха Зерня, письменниця

Як мені шкода доньку з приводу підготовки до НМТ з історії, не передати словами. При тому, що вона вчиться у репетитора, і та її підготує, нікуди дитя не дінеться. Зі сльозами, соплями, але впораються.

Я не розумію, що робити дітям, у яких нема персонального репетитора, заточеного на ось це. Не розумію, де доньці знайти час, маючи у своєму ліцеї по 8–9 уроків щодня(!), ще проходити цю пекельну підготовку.

Чому випускників не звільняють від усього, крім чотирьох екзаменаційних предметів у останньому класі?

Чому іспит з історії має бути таким нелюдським, які садисти це вигадали? Він же не про знання, це просто квест, покликаний підловити на дрібниці.

Він не перевіряє здатність мислити, робити якісь висновки, розуміти періоди і тенденції, логіку історичних подій. Він перевіряє короткострокову зорову пам'ять.

Ну от переді мною стоси картинок, які будуть на іспиті. За картинкою потрібно впізнати будівлю і визначити назву, місцезнаходження, рік побудови. Не знаю, може, ще архітектора.

Але вони всі однакові! Особливо церкви, їх же неможливо відрізнити одна від одної, а на цих чорно-білих малюнках і поготів нереально.

Сплутав чергову Преображенську з Вознесенською – і все, на бюджет у «Політехніку» не вступив.

Те саме з мовою. Вони зубрять наголоси. Наголоси! Це у країні з найбільш розмитою нормою по наголосах, з такою кількістю діалектів і регіональних особливостей.

Зрештою, із живою мовою, яка досі розвивається, і де дитя може чути довкола себе два-три варіанти наголосів, і це нормально.

Боже, як мені їх шкода. Вони мріють вирватися зі школи і ніколи більше не повертатися до цих предметів.

Моя вчора ридала над черговим портретом чергового діяча, кричала, що це неможливо запам'ятати. Я їй вірю, мене саму вже нудить.