Чому нове шкільне харчування часто опиняється в смітнику

У деяких школах сьогодні картина, яка аж ніяк не нагадує турботу про здоров’я дітей. Таці ще не встигають охолонути, а їжа вже летить у смітник. І це не поодинокий випадок - так відбувається майже щодня. Дивно, адже за планом усе має бути здоровим і якісним, а насправді багато дітей просто лишаються голодними.

Ми можемо скільки завгодно говорити про «здорове харчування», «європейські стандарти» й «безкоштовні обіди». Але коли половина тарілки опиняється у відрі - це вже не соціальна підтримка, а мовчазний діагноз системі.

Проблема не тільки в меню. Вона глибша. Дефіцит кухарів, які працюють за мінімальні зарплати. Обмежені ресурси на продукти. «Галочкове» планування замість реального розрахунку. Як наслідок - холодна, несмачна, непродумана їжа. Ідея на папері - гарна. Реальність - не дуже апетитна.

Додаємо до цього ще кілька болючих фактів:

- нові страви не збігаються зі звичними смаками дітей - результатом стає «масове викидання»;

- холодна подача й логістика ламають навіть найкращий рецепт;

- меню не адаптоване під локальні потреби.

Але проблема ще глибша. Багато учнів не звикли до овочів, погано сприймають бобові, а вдома часто отримують швидке меню: піцу, сосиски, гамбургери. Так формується харчова звичка, яка визначає очікування смаку. І коли в школі їжа «здоровіша» і «по-іншому», це конфліктує з тим, що дитина вважає смачним. Тож навіть найкраще меню може опинитися у відрі - не через поганий рецепт, а через сформовані смакові очікування.

Окремий виклик - харчування під час тривалих тривог. Коли їдальня вже організувала сервірування і почала видавати їжу, сирена змушує дітей іти в укриття. Що робити з  порціями? Як організувати процес, щоб їжа не псувалася і не опинялася в смітнику? У більшості шкіл немає чітких алгоритмів на такі випадки, і це ще один фактор, який ускладнює ефективність системи харчування.

Особливу складність створює організація харчування в прифронтових районах. Доставка продуктів ускладнена блокпостами та затримками, а одночасно потрібно дотримуватися санітарних норм і правил безпеки. Через це адміністрації доводиться постійно адаптувати процеси, і навіть якісне меню інколи не доходить до дітей у повній мірі.

Ідея безоплатного шкільного харчування - правильна. Вона може рятувати, підтримувати, об’єднувати. 

Але ефективність не вимірюється кількістю виданих порцій, а тим, чи доходить їжа до дітей, а не в смітник. 

Можливо, настав час рахувати не порції, а дітей, які дійсно поїли. І якщо таке повторюється, можливо, десь щось у механізмі не працює, і це варто спробувати виправити.

Можливо, варто думати не лише про меню, а про всю систему: як школа формує харчові звички, як родина їх підтримує, як мотивувати дітей пробувати нове і корисне. Це вже не тільки про обід, це про культуру здоров’я.