Формувальне і поточне оцінювання – це гібридне створіння, яке не може вижити

Автор: Інна Большакова, методист

Учора розмовляла з розумною людиною щодо ситуації з оцінюванням. Напишу кілька тез, можливо, стануть у пригоді.

1. Оцінювання – процес. Як читання, малювання тощо. Оцінка – фіксація результату в тому варіанті, який прийнятий, – букви, цифри, слова, динозаври, камінці тощо. Головне – домовитися, які знаки будемо показувати і що вони означатимуть. Фіксація може бути і в словах.

2. Оцінювання може бути на різних етапах діяльності. Будь-якої. Печете пиріг – постійно оцінюєте, чи не згорів. Оцінювання навчання також відбувається постійно на різних рівнях. Тому є оцінювання різних видів за різними критеріями. Наприклад, формальне і неформальне.

3. Оцінювати можна і результат навчання, і рівень старанності, і рівень взаємодії в команді, і ще купу всього.

4. Те, що ми говоримо, що оцінюємо поступ дитини, а пишемо, що вона не старається, викликає когнітивний дисонанс. Що мається на увазі під поступом: академічні навички – харди, м’які навички (поняття розмите) – софти. Якщо софти, то поступ – це характеристики дитини, які змінюються. Тобто дитину ми таки оцінюємо, щоб виробити певні якості.

5. Ще когнітивний дисонансище: формувальне оцінювання дорівнює поточному оцінюванню. Рілі?

Мета формувального оцінювання – покращити процес і результат. Ви можете використовувати будь-які завдання, головне – щоб ви і дитина зрозуміла, що «ок» у роботі (результаті) в даний момент, а де глюки. І мала час і натхнення їх усунути і покращити результат. Бо фіксованої оцінки немає, буде пізніше підсумкова.

Пропозиція щодо того, що сьогодні ми ставимо рівні, а завтра – ні, (хочемо – формувальне, хочемо – поточне) є повним безглуздям і небезпечна для психіки. Бо дитина знаходиться у постійній напрузі – напишуть сьогодні, що лузер чи ні. Соррі, але це додатковий чинник тривожності. Краще одне чи друге постійно, ніж нові правила оцінювання щодня.

Мета поточного оцінювання – успіхи дитини зафіксувати на оціночній лінійці: низький / високий. Поточне оцінювання, як і формувальне, відбувається в процесі навчання. Звісно, результати поточного оцінювання також можна використовувати для покращення результату в майбутньому. Але....коли ви вже зафіксували результат, який вплине на підсумкову оцінку, ніхто вже не буде щось покращувати. Оцінка цементує результат. І з цього моменту починається новий відлік.

Цим їх схожості закінчуються. Поточне оцінювання так, як і підсумкове, фіксує рівні. Тобто можна сказати, що поточне оцінювання – це серія міні-підсумкових оцінювань у процесі навчання.

6. Ідея формувального оцінювання – це зняття стресу й тривожності та зменшення рівня кортизолу в крові. Бо, коли нас оцінюють, ми нервуємося. Поточне оцінювання підвищує рівень стресу, тому від нього відмовилися. Залишили тільки підсумкове. Але підсумкове не давало зворотного зв’язку про проміжні результати, щоб скоригувати процес. Тому ввели формувальне.

7. В українських реаліях і формувальне, і поточне оцінювання – це гібридне створіння, яке не може вижити. Безсенсово. Щось загине. І чомусь зараз, думається, що формувальне оцінювання, бо пухнастіше.

8. Українські вчителі витрачають на оцінювання, мабуть, (треба замірювати) у 5–6 разів більше часу, ніж їх закордонні колеги.

9. Забула про функції – їх цілий віз і ще возик, то для кожного оцінювання потрібно виділяти одну пріоритетну мету, а також визначати, як використовуватимуться результати, ким і за яких обставин.