Громадськість досі не знає про результати «роботи над помилками» у МОН

Автор: Сергій Захарін, державний секретар Міністерства освіти і науки України (2021–2023), доктор економічних наук, професор

На превеликий жаль, в інформаційному просторі досить багато переконливих повідомлень про незадовільну роботу Міністерства освіти і науки України. Показово, що ці повідомлення ініціюють не лише незаангажовані експерти та небайдужа громадськість, а і органи державної влади.

Натомість немає повідомлень, що помилки та зауваження усунуті або виправлені. Також невідомо, чи взагалі так звана «освітня команда» налаштована щось виправляти.

Але давайте, як-то кажуть, по порядку.

Нагадаємо, що протягом останнього року негативні оцінки Міністерству освіти і науки виставляли Комітет Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій (три рази!), Рахункова палата України, Національне агентство з питань запобігання корупції.

У 2024 році Комітет Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій розглядав питання «Про стан забезпечення підручниками та навчальними посібниками закладів загальної середньої освіти у 2024/25 навчальному році». За наслідками розгляду ухвалено рішення, у пункті 3 якого сказано: «... визнати роботу Міністерства освіти і науки України в частині забезпечення підручниками та навчальними посібниками системи загальної середньої освіти незадовільною...» (протокол № 158).

На сайті Рахункової палати України оприлюднено висновок: «Управлінська діяльність Міністерства освіти і науки у процесі реформування виявилася малопродуктивною, а через слабку комунікацію зі стейкхолдерами процеси реформування мережі закладів вищої освіти не отримали підтримки та навіть спричинили спротив у освітньому середовищі... Через нормативну невизначеність механізмів системного реформування мережі ЗВО пропозиції щодо реорганізації закладів формувалися МОН суб’єктивно...».

На сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) розміщено повідомлення, що НАЗК завершило планову перевірку організації роботи щодо запобігання та виявлення корупції у діяльності закладів Міністерства освіти і науки України. «Основний виклик, який, на думку агентства, стоїть перед керівництвом МОН – охопити антикорупційною політикою та заходами запобігання корупції не лише діяльність самого міністерства, а й підпорядкованих йому підприємств, установ та організацій, у першу чергу закладів освіти», – зазначив голова НАЗК Віктор Павлущик.

На початку 2025 року Комітет Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій розглядав питання «Про виконання рішення Комітету від 10 грудня 2024 року щодо стану підготовки підзаконних нормативно-правових актів на виконання Закону України «Про дошкільну освіту» від 06.06.2024 р. № 3788-ІХ». За наслідками розгляду ухвалено рішення, в пункті 1 якого сказано: «Визнати незадовільною роботу Міністерства освіти і науки України щодо забезпечення вчасності підготовки підзаконних нормативно-правових актів на виконання Закону України «Про дошкільну освіту» від 06.06.2024 р. № 3788-ІХ».

Цей же комітет розглянув питання «Про стан та проблеми використання у 2024 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за напрямами». Ухвалено рішення, пункт 3 якого містить такий припис: «... визнати роботу Міністерства освіти і науки України у 2024 році в частині здійснення заходів щодо ефективного використання коштів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам за напрямами незадовільною» (протокол № 164).

На сайті Кабінету Міністрів України розміщено вже кілька десятків петицій, у яких ставляться актуальні питання освітньої політики. Сім петицій, що ініційовані протягом останнього року, вже набрали понад 25 тисяч голосів. Сім – це забагато. Тобто, здорова (а не грантова) освітня громадськість вкрай занепокоєна відсутністю належної управлінської уваги до вирішення актуальних освітніх питань. І це також можна вважати серйозною помилкою.

У цій ситуації ми, прості освітяни, вправі поставити запитання: а чи виконало профільне міністерство «роботу над помилками»?

Або навіть ще простіше запитання: чи враховує так звана «освітня команда» в процесі свого «невтомного служіння» висловлені поважними органами влади зауваження і застороги?

Чи враховує так звана «освітня команда» зауваження освітньої спільноти та небайдужої громадськості? – питання риторичне, і відповідь на нього ми знаємо.

Автор цих рядків уважно перечитав останні повідомлення на сайтах Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій, Рахункової палати України, Національного агентства з питань запобігання корупції та Міністерства освіти і науки України.  На жаль, не вдалося знайти жодного повідомлення про те, що виявлені зауваження та помилки усунуті (виправлені), а також про те, що здійснюється належна і злагоджена робота для недопущення порушень та прорахунків у майбутньому.

Також на вказаних сайтах ми не знайшли повідомлень про те, що якась посадова особа із нинішньої так званої «освітньої команди» притягнута за свої нехлюйство, безвідповідальність та непрофесіоналізм до встановленої законом відповідальності.

Повідомлення в соціальних мережах, які генерують «креативними» МОН, спрямовані на те, аби відволікти увагу невибагливої публіки від наявних проблем. Картинки із зображенням собачок і котиків, яскраві презенташки із словами іншомовного походження, сюжети на рейтингових каналах, різнокольорова інфографіка, розлогі коментарі з неактуальних тем, паркетні інтерв’ю на сайтах певного штибу – у цьому дефіциту немає.

Але існує дефіцит у конкретних позитивних результатах освітньої політики.

У якості орієнтирів освітньої політики нам увесь час пропонують усілякий словоблуд: «стратегічні напрями» (без згадування назви стратегії), «критерії модернізації» (які не проголошені і не зафіксовані в документах), «якість вищої освіти» (яка не вимірюється), «європейські стандарти» (без посилань на конкретні резолюції), «справедливе фінансування» (без оприлюднення показників, що використовуються у формулі) тощо.

Дивує навіть не каскад словоблуду, а впевненість в тому, що освітяни його не помічають.

На сайті МОН з’явився новий розділ з доволі дивною назвою: «ЄДКІ, ЄФВВ, ЄВІ, ЄВВ» Показово, що сайти інших міністерств утримуються від вузькопрофесійних абревіатур у заголовках.

Прочитавши назву розділу, я спіймав себе на думці, що в освіті занадто багато правил, норм, приписів, вимог і процедур – значно більше, аніж в інших галузях. «Звичайний викладач», і це вже нікого не дивує, левову частку робочого часу витрачає на заповнення папірців, а не на викладання і наукову творчість.

«Звичайний здобувач» має пам’ятати не лише правило тригонометричної одиниці, а ще і розшифровку абревіатур ЄДКІ, ЄФВВ, ЄВІ, ЄВВ.

Навіть народилася гіпотеза: чим більше правил (добрих і поганих) – тим менше освіченості, тим менше мотивації вчити і тим менше мотивації вчитися. Скоріш за все, коефіцієнт кореляції буде значно більшим за статистичну похибку. Пропоную зацікавленим дослідникам перевірити цю гіпотезу.

Автор цих рядків у одному з матеріалів вже навів загальні рекомендації, спрямовані на нормалізацію ситуації: «Міністерству освіти і науки слід вжити серйозні кроки з «антикризового менеджменту»: зробити правдиву (а не удавану) роботу над помилками, негайно провести ефективні заходи щодо виконання вже наданих рекомендацій та вимог, зміцнити кадровий потенціал, наполегливо залучати до виконання кропіткої роботи експертів та експерток з численних міжнародних проєктів, активніше використовувати допомогу незаангажованих (тобто таких, які кажуть правду, а не лестощі) фахівців з громадського сектору, «перезапустити» систему внутрішнього контролю, жорстко контролювати виконавську дисципліну, знайти спільну мову із освітнім середовищем – зокрема, частіше зустрічатися з «простими освітянами» і відверто обмінюватися думками (не заради фоточок, а заради майбутнього!)»

Поради щодо нормалізації ситуації містяться не лише у аналітичних публікаціях. Вони також містяться у вже згаданих рішеннях та висновках Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій, Рахункової палати України, Національного агентства з питань запобігання корупції.

Поради щодо змісту освітньої політики містяться також у численних звітах, підготовлених міжнародними організаціями або міжнародними командами. Найбільш відомий документ - «Національний звіт за результатами міжнародного дослідження якості освіти PISA-2022».

Звісно, доброзичливі поради – показово ігноруються, натомість регулярно проводяться яскраві форуми з дорогими фуршетами, а також конференції з презентаціями візій, місій та дизайн-проєктів.

А тим часом спостерігаємо нові і нові помилки, які є особливо чутливими для багатьох громадян. Зокрема, соціальні мережі рясніють повідомленнями про недолугу організацію та недолуге проведення НМТ, через що значна кількість випускників шкіл не змогли продемонструвати свою успішність.

Справедливе обурення здобувачів, їхніх батьків та вчителів коментується досить оригінально: «Проти нас організована кампанія по дискредитації, ми все робимо дуже гарно і вправно, а тому нічого виправляти не будемо».

Освітнє відомство працює, скажімо так, з недостатньою результативністю – це вже давно не секрет.

На жаль, не є секретом також і «хронічна відсутність» зусиль, спрямованих на досягнення належної результативності.

Для того, аби закінчити матеріал на оптимістичній ноті, слід згадати, що у більшості освітян вже почалися літні канікули. І дуже добре, що настання літа не залежить від візій профільного міністерства...

P.S. У цій статті відображено лише позицію автора. Висновки та фактичні твердження, наведені у цій статті, не відображають позиції державних органів, установ, організацій.