Групи результатів, батьки і трохи кави

Автор: Олеся Калинич, начальник управління освіти, релігій та у справах національностей, м. Хуст Закарпатської обл.

Зустрічаю Марію (ім’я, звісно, змінене, але сміх - автентичний). Вона дивиться на мене, свою колишню вчительку, і пам'ять відразу малює шкільні роки, щоденник, оцінки, які можна було швидко сховати від мами. Порівнюємо це зі школою її сина й сміємося, бо інакше довелося б плакати. 

І тут Марія починає розповідь про своє знайомство з оцінюванням за групами результатів. Для тих, хто ще не занурювався в новітній жанр сучасної освітньої прози, поясню: це коли замість цифр тобі видають докладний словесний аналіз усього: від знань дитини до її внутрішнього космосу.

Отже, отримує Марія "табель" - свідоцтво досягень. Власне, не табель, а том перший, частина перша. Аркушів десь на десять.

Першу сторінку вона читала дуже уважно - як інструкцію до нового холодильника.

На другій почала підозрювати, що текст написаний не для людей.

На третій зрозуміла, що без кави важко осягнути текст.

На четвертій - що й кава не завжди рятує.

На п'ятій написала в батьківський чат з проханням, може, в когось є переклад.

Але виявилося, що не всі й до п'ятої сторінки дочитали.

Одним словом, наступного дня Марія зібрала всі ті аркуші в одну акуратну купу (акуратну зовні, але з внутрішнім бунтом) і пішла до школи. Просити повернути «нормальні» оцінки - ті, що не потребують філологічної освіти.

Учителька терпляче пояснила, що вона нічого не вигадує, а пише відповідно до наказів, рекомендацій і, мабуть, за підозрою Марії й інших батьків у чаті, ще якихось таємних документів. Тільки так і ніяк інакше.

- Добре, - каже Марія, зібравши всі свої вихованість, толерантність і терплячість. - А можна якось… перекласти це все? Ну, щоб ми, батьки, зрозуміли: це вже точно «молодець» чи ще «працюємо, але без паніки»?

Марія чудово усвідомлює, що тексти оцінок не вигадала вчителька, що педагоги працюють у межах правил і часто на межі власних сил... 

Марія - чудова небайдужа мама і, як стоні тисяч мам, любить свою дитину, світ і школу в цьому світі.... 

...Але повернемося до жанру прози. На завершення Марія озвучила прохання, яке, здається, давно літає шкільними коридорами:

- Колись ви створювали для дітей картки: коротко, чітко й без багатотомників. Було б добре зробити щось подібне й для батьків. Бо в нашому класі ті групи результатів ніхто до кінця не дочитав. А шкода - і дітей, і вчителів, і паперу. Особливо паперу. Він точно не винен. Хоча в підсумку всі при справі: діти - у школі, вчителі - у паперах, батьки - у легкому шоці, а сенс оцінок десь між другою сторінкою і третьою чашкою кави.

____

Розмову публікую з дозволу мами