Хімія в дії. Як шкільні знання можуть стати запобіжником від шахрайства

Автор: Інна Дьоміна, засновниця та директорка приватного закладу освіти “Домініон”, розробниця та методистка уроків та курсів із природничих наук, вчителька вищої категорії біології, хімії, інтегрованих курсів з природничих наук

Чи справді хімія – це щось далеке і непотрібне? Поки деякі школярі відмовляються від її вивчення зі словами “мені це ніколи не знадобиться”, життя підкидає несподівані сценарії, де базові знання хімії стають єдиним інструментом, що допомагає відрізнити справжнє від фальшивого. Учителька біології та хімії, засновниця та директорка приватного закладу освіти “Домініон” Інна Дьоміна ділиться невеликою, але показовою історією з лабораторної роботи у 7 класі.

***

“Навіщо мені та хімія? Для чого мені ваші речовини з формулами і властивостями? Воно мені ніколи в житті не знадобиться”, – десь так не тільки думають, але і прямо говорять учні своїм вчителям. А потім маємо статистику реєстрації на НМТ–2025 з хімії – 2 887 випускників, за даними Українського центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО), зі всієї України!

Це була преамбула, а тепер історія, яка сталася сьогодні (2 травня – ред.).

Зазвичай ми замовляємо для школи всі реактиви у спеціалізованих постачальників. Але я вже запланувала деякі досліди для 7 класу, а замовлення не встигало доїхати, тож купила мідний купорос у крамниці господарських товарів.

Одним з етапів було добування нерозчинного осаду гідроксиду міді Сu(OH)2, Ми провели дослід, але осад у класичній реакції з лугом не зʼявився. Ми не могли зрозуміти, що ж не так. Почали перевіряти всі умови: провели дослід з тим же лугом і розчином залізного купоросу. Тут вийшов повністю очікуваний результат! Невже щось не так з купленою речовиною? Учень запитав: “А може, це підробка?” Вирішили перевірити це припущення, бо було дуже схоже на те.

Тому я знайшла трохи залишків мідного купоросу із минулого замовлення, ми повторили дослід – і все вийшло! У результаті – такий собі незапланований кейс, коли учні побачили, “де та хімія знадобилася”.

До речі, найпростішу подібну перевірку можна провести навіть вдома, звісно - дуже обережно і дотримуючись правил безпеки. Для цього потрібно розвести мідний купорос у воді і додати до нього розчин натрію гідроксиду (на його основі зокрема виготовляють засіб для прочищення зливних труб, наприклад, “Кріт”). Якщо мідний купорос справжній - побачимо осад (пробірка зліва на фото). Якщо підробка - осаду на буде.

Один учень ще додав: “А люди ж це купують і сподіваються на результат! І навіть не здогадуються, що їх просто дурять!”.

Думаю, ця лабораторна робота запамʼятається дітям надовго.

Я не знаю, що насправді в упаковці з написом “Мідний купорос”, – можливо, зафарбована сіль – але точно не те, що обіцяв виробник. Ви скажете, що будь-хто не може перевірити це вдома, проте за бажання – можна. Однак все-таки треба мати хоч трохи шкільних знань з хімії. А загалом виробник цілком може собі це дозволити: бо впенений, що ніхто не перевірить, не зможе відрізнити “зафарбовану речовину невідомого складу” та “мідний купорос”.

Можемо і далі не вчити природничі науки, обробляти сад незрозуміло чим і лікувати вірусні хвороби антибіотиками (це іронія, якщо що). Про якісь більш глибокі речі навіть не буду починати.