Батькам школярів загрожує до 5100 грн штрафу, а вчителям — аж до звільнення: хто відповідає за прогули, булінг і пошкодження майна

Коли за пропуски уроків і булінг можуть покарати батьків, хто відповідає за розбите шкільне майно та в яких випадках до відповідальності притягують учителів і директорів.

Освітній процес передбачає права та обов’язки учнів, їхніх батьків, педагогічних працівників і керівництва закладу освіти. Порушення встановлених законом обов’язків залежно від обставин може мати різні правові наслідки — від заходів виховного впливу та дисциплінарної відповідальності до відшкодування шкоди, адміністративного стягнення або кримінальної відповідальності.

Батьки зобов’язані забезпечувати належні умови життя, виховання та навчання дитини, піклуватися про її здоров’я і безпечні умови життя та забезпечити здобуття нею повної загальної середньої освіти. Заклад освіти, зі свого боку, має створити безпечне освітнє середовище, а його керівник і педагогічні працівники — реагувати на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми відповідно до встановлених законом процедур.

Водночас порушення правил поведінки у школі саме по собі не означає, що учня або його батьків можна оштрафувати.

Школа не має повноважень самостійно накладати адміністративні штрафи на учня чи його батьків за запізнення, невиконане домашнє завдання, низькі оцінки, користування телефоном, відсутність установленого закладом одягу або інше порушення внутрішніх правил. Адміністративна відповідальність може наставати лише за діяння, склад якого передбачений законом.

Заклад освіти може зафіксувати подію, отримати пояснення, повідомити батьків, а у випадках, визначених законодавством, — поліцію, службу у справах дітей та інші компетентні органи. У випадках насильства можуть застосовуватися передбачені спеціальним порядком заходи виховного впливу. Однак шкільна комісія не є органом, уповноваженим накладати адміністративні штрафи.

У приватному закладі освіти договором про надання освітніх послуг можуть бути передбачені цивільно-правові наслідки порушення договірних зобов’язань, зокрема відповідальність за прострочення плати за навчання або порядок відшкодування завданої майнової шкоди. Однак така відповідальність має цивільно-правовий, а не адміністративний характер і повинна відповідати Цивільному кодексу України та законодавству про захист прав споживачів.

За що можуть притягнути до відповідальності батьків

Стаття 150 Сімейного кодексу України зобов’язує батьків піклуватися про здоров’я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпечити здобуття нею повної загальної середньої освіти та поважати дитину. Фізичні покарання дитини та інші види покарань, які принижують її людську гідність, заборонені. У 2026 році положення статті 150 СК було окремо доповнено обов’язком піклуватися про безпечні умови життя дитини.

Закон України «Про освіту» також покладає на батьків обов’язок сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню передбачених нею результатів навчання, поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу, дбати про фізичне і психічне здоров’я дитини, дотримуватися установчих документів і правил внутрішнього розпорядку закладу освіти та сприяти створенню безпечного освітнього середовища.

Основною адміністративною нормою для випадків невиконання батьківських обов’язків є стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх або неповнолітніх дітей тягне попередження або штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — від 850 до 1700 грн.

Повторне протягом року вчинення такого порушення після накладення адміністративного стягнення тягне штраф від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів — від 1700 до 5100 грн.

При цьому сам по собі один пропуск уроку, низька оцінка чи конфлікт дитини з учителем ще не доводять ухилення батьків від виконання їхніх обов’язків. Для притягнення до відповідальності має бути встановлений склад адміністративного правопорушення, зокрема конкретні обов’язки батьків, їхня винна поведінка та фактичні обставини справи.

При оцінці ситуації можуть мати значення причини і тривалість відсутності дитини на заняттях, реакція батьків на повідомлення закладу освіти, вжиті ними заходи, стан здоров’я дитини, перебування сім’ї в евакуації, об’єктивна неможливість долучитися до дистанційного навчання та інші обставини. Самі по собі об’єктивні перешкоди для участі дитини в освітньому процесі не можна автоматично ототожнювати з ухиленням батьків від виконання обов’язків.

Пропуски занять: що відбувається після 10 робочих днів

Чинний Порядок ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку, вихованців та учнів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 684, відносить до дітей, не охоплених навчанням, зокрема учнів, які не відвідують навчальні заняття протягом десяти робочих днів поспіль з невідомих або без поважних причин.

У такому разі відповідальна особа закладу освіти вносить до профілю дитини в автоматизованому комплексі менеджменту відмітку «не охоплена (не охоплений) навчанням».

Причини відсутності на заняттях підтверджуються відповідною медичною довідкою закладу охорони здоров’я або письмовим поясненням одного з батьків чи іншого законного представника дитини, поданим у довільній формі.

Після змін, внесених постановою Кабміну № 241 від 25 лютого 2026 року, у разі виявлення дитини, не охопленої навчанням, відповідальні працівники закладу освіти також інформують за допомогою електронних комунікацій уповноважений підрозділ Національної поліції. Інформація про відповідну відмітку в профілі дитини після її опрацювання органом управління у сфері освіти надсилається територіальному органу служби у справах дітей.

Отже, десять робочих днів відсутності не означають автоматичного накладення штрафу на батьків. Йдеться насамперед про запуск передбаченого законодавством механізму обліку та реагування. Для адміністративної відповідальності за статтею 184 КУпАП має бути окремо доведено склад відповідного правопорушення.

Більш серйозним наслідком тривалого невиконання батьківських обов’язків може бути питання про позбавлення батьківських прав. Після змін 2026 року пункт 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу передбачає таку підставу, як ухилення від виконання обов’язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов її життя та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти. Позбавлення батьківських прав здійснюється виключно судом та є винятковим заходом сімейно-правової відповідальності.

Якщо дитина вчинила адміністративне або кримінально каране діяння

Загальний вік адміністративної відповідальності в Україні — 16 років. Це прямо передбачено статтею 12 КУпАП.

Якщо адміністративне правопорушення вчинила особа віком від 14 до 16 років, відповідальність самої дитини за КУпАП загалом не настає. Частина третя статті 184 КУпАП передбачає відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, за вчинення неповнолітніми віком від 14 до 16 років адміністративного правопорушення, крім порушень, передбачених спеціальними частинами статті 173-4 КУпАП про булінг. Санкція — штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів, тобто від 850 до 1700 грн.

Якщо неповнолітня особа вчинила діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення, але не досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність, частина четверта статті 184 КУпАП передбачає для її батьків або осіб, які їх замінюють, штраф від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів — від 1700 до 5100 грн.

Для булінгу діє спеціальна стаття 173-4 КУпАП.

Якщо особі, яка вчинила булінг, уже виповнилося 16 років, вона підлягає адміністративній відповідальності на загальних підставах. Водночас для осіб віком від 16 до 18 років стаття 13 КУпАП дозволяє суду, з урахуванням характеру правопорушення та особи правопорушника, у передбачених законом випадках застосувати замість адміністративного стягнення заходи впливу, передбачені статтею 24-1 КУпАП. Стаття 173-4 прямо входить до переліку правопорушень, за які особи 16–18 років відповідають на загальних підставах.

Батьки не несуть адміністративну відповідальність автоматично за будь-яку неналежну поведінку своєї дитини. Якщо поведінка учня не утворює складу адміністративного правопорушення, не підпадає під спеціальні норми щодо булінгу та не свідчить про доведене ухилення батьків від виконання встановлених законом обов’язків, сам по собі шкільний проступок не є підставою для штрафу за статтею 184 КУпАП.

Штрафи за булінг

Стаття 173-4 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за булінг учасника освітнього процесу. Норма охоплює психологічне, фізичне, економічне та сексуальне насильство, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняється щодо малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою щодо інших учасників освітнього процесу та внаслідок якого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

З 11 серпня 2026 року діє нова редакція Порядку реагування на випадки булінгу (цькування), затверджена наказом МОН від 18 червня 2026 року № 961, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 24 липня 2026 року за № 1078/46472.

Оновлений Порядок визначає, що ознакою булінгу є систематичне вчинення насильства. Насильство вважається систематичним, якщо воно вчиняється два і більше разів протягом 12 місяців із дня реєстрації повідомлення про перший випадок насильства або з дня вчинення першого випадку насильства незалежно від того, чи було про нього повідомлено та чи реєструвалося таке повідомлення.

Водночас заклад освіти зобов’язаний реагувати вже на повідомлення про можливий випадок насильства і не повинен чекати повторного епізоду для захисту дитини.

За частиною першою статті 173-4 КУпАП булінг тягне штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів — від 850 до 1700 грн — або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

Якщо булінг вчинено групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, штраф становить від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів — від 1700 до 3400 грн, альтернативним стягненням є громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.

Якщо булінг вчинила малолітня дитина або неповнолітня особа віком від 14 до 16 років, відповідальність за частинами третьою або четвертою статті 173-4 КУпАП несуть її батьки або особи, які їх замінюють. За основний склад передбачено штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи від 20 до 40 годин, а за групові або повторні дії — штраф від 1700 до 3400 грн або громадські роботи від 40 до 60 годин.

Окрема відповідальність передбачена для керівника закладу освіти за неповідомлення уповноваженого підрозділу Національної поліції про випадок булінгу. Таке порушення тягне штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів — від 850 до 1700 грн — або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку.

Для розрахунку наведених адміністративних штрафів один неоподатковуваний мінімум доходів громадян становить 17 грн.

При цьому не кожний конфлікт, сварка чи одноразова бійка автоматично є булінгом. Залежно від фактичних обставин подія може бути окремим випадком насильства, іншим адміністративним або кримінальним правопорушенням. Відсутність ознаки систематичності не звільняє заклад освіти від обов’язку припинити насильство та діяти за встановленою процедурою.

Новий Порядок прямо передбачає, що факт вчинення булінгу встановлюється виключно рішенням суду, яке набрало законної сили. Встановлення факту булінгу не є завданням шкільної комісії. Комісія розглядає обставини випадку, забезпечує врахування найкращих інтересів дитини та визначає необхідні заходи реагування, допомоги і запобігання повторенню насильства.

Що змінилося для керівників шкіл

Наказом МОН від 18 червня 2026 року № 961 Порядок реагування на випадки булінгу було викладено в новій редакції. Документ тепер регулює процедуру повідомлення та реагування не лише на можливий булінг, а загалом на прояви та ознаки насильства в колективі закладу освіти.

Кожне повідомлення про можливий випадок насильства, що надійшло керівнику закладу освіти, має бути зареєстроване у день надходження у спосіб, визначений закладом. Якщо воно надійшло у вихідний, святковий чи інший неробочий день або поза робочим часом, реєстрація здійснюється в перший наступний робочий день.

Протягом однієї доби з дня реєстрації керівник зобов’язаний розглянути повідомлення.

Якщо виявлено ознаки насильства, керівник невідкладно, у строк, що не перевищує трьох годин з часу їх виявлення, повинен вжити заходів для припинення насильства та недопущення його повторення, повідомити батьків дитини, крім випадку, коли вони є її кривдниками, письмово повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції та службу у справах дітей, одночасно поінформувавши територіальний орган Національної соціальної сервісної служби України та Державну службу України у справах дітей, а за потреби — викликати екстрену медичну допомогу.

Не пізніше ніж протягом трьох робочих днів із дня отримання повідомлення керівник має скликати засідання комісії з розгляду випадків насильства та/або жорстокого поводження з дітьми.

Загальні правила реагування на насильство та жорстоке поводження з дітьми також встановлює постанова Кабінету Міністрів України № 1513 від 19 листопада 2025 року.

Якщо жорстоке поводження з дитиною вчиняє або в ньому підозрюється керівник закладу освіти, повідомлення подається засновнику закладу освіти та/або уповноваженому ним органу. Закон «Про освіту» покладає на засновника обов’язок розглянути таке повідомлення та в разі виявлення відповідних ознак забезпечити передбачене законом реагування.

Яку відповідальність несуть учителі та інші працівники школи

Педагогічні працівники зобов’язані захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від фізичного та психологічного насильства, приниження честі й гідності та інших протиправних посягань.

У разі виявлення ознак насильства або жорстокого поводження з дитиною педагогічний працівник зобов’язаний невідкладно вжити заходів для його припинення; за потреби надати домедичну допомогу, викликати бригаду екстреної медичної допомоги та звернутися до Національної поліції; повідомити керівника закладу освіти та принаймні одного з батьків або інших законних представників дитини, яка вчинила насильство, і дитини, яка від нього постраждала. Якщо жорстоке поводження вчиняє керівник закладу, працівник має невідкладно повідомити засновника та/або уповноважений ним орган.

Стаття 173-4 КУпАП не встановлює окремого адміністративного штрафу саме для рядового педагогічного працівника за те, що він не повідомив директора про відомий йому випадок. Спеціальна адміністративна санкція за неповідомлення про булінг передбачена для керівника закладу освіти, який не повідомив Національну поліцію.

Водночас невиконання педагогом установлених законом і посадовою інструкцією обов’язків може мати наслідком дисциплінарну відповідальність, а за наявності відповідних підстав — цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

За статтею 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано догану або звільнення у випадках, передбачених законом.

Окремою підставою для розірвання трудового договору є пункт 3 частини першої статті 41 КЗпП — вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням цієї роботи.

При цьому звільнення за аморальний проступок слід відрізняти від дисциплінарного стягнення за статтею 147 КЗпП. Для застосування пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП має бути встановлений конкретний аморальний проступок працівника, який за своїм характером несумісний із продовженням виконання виховних функцій. Строки накладення дисциплінарних стягнень, передбачені статтею 148 КЗпП, до цієї самостійної підстави звільнення не застосовуються.

Якщо педагог, директор або інший учасник освітнього процесу сам вчиняє булінг і досяг віку адміністративної відповідальності, він може відповідати безпосередньо за статтею 173-4 КУпАП.

Якщо ж діяння містить ознаки кримінального правопорушення — наприклад, умисного тілесного ушкодження, катування, погрози, незаконного позбавлення волі, сексуального насильства або іншого діяння, передбаченого Кримінальним кодексом, — правова оцінка надається за відповідною статтею КК.

Окремо стаття 137 Кримінального кодексу передбачає відповідальність за невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов’язків щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх унаслідок недбалого або несумлінного ставлення до них, якщо це спричинило істотну шкоду здоров’ю потерпілого.

За частиною першою статті 137 КК передбачено штраф від 1000 до 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — від 17 000 до 68 000 грн, обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк із можливим позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Якщо такі дії спричинили смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки, передбачено обмеження чи позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років.

Кримінальна відповідальність за статтею 137 КК не виникає через будь-яке формальне порушення чи педагогічну помилку. Для її застосування необхідно встановити конкретний професійний або службовий обов’язок особи, його невиконання або неналежне виконання через недбале чи несумлінне ставлення, передбачені законом наслідки та причинний зв’язок між поведінкою особи і заподіяною шкодою.

Відповідальність за перешкоджання державному контролю та вимогам освітнього омбудсмена

Для посадових осіб закладів освіти окремо передбачена адміністративна відповідальність у сфері державного нагляду за якістю освіти.

За статтею 188-54 КУпАП недопущення посадових осіб центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальних органів до інституційного аудиту або заходів державного нагляду, перешкоджання їх проведенню, ненадання інформації або надання неправдивої інформації тягне для посадових осіб штраф від 30 до 70 неоподатковуваних мінімумів — від 510 до 1190 грн.

Невиконання законних вимог, приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень законодавства у сфері освіти тягне попередження або штраф для посадових осіб від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів — від 850 до 1700 грн.

Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених першою або другою частиною статті 188-54, тягне штраф від 100 до 150 неоподатковуваних мінімумів — від 1700 до 2550 грн.

За статтею 188-55 КУпАП невиконання законних вимог освітнього омбудсмена щодо припинення порушення або відновлення прав чи законних інтересів учасників освітнього процесу, перешкоджання здійсненню його повноважень, ненадання інформації у встановлений законом строк або надання завідомо недостовірної інформації тягне для посадових осіб штраф від 50 до 200 неоподатковуваних мінімумів — від 850 до 3400 грн.

Повторне протягом року порушення — штраф від 200 до 400 неоподатковуваних мінімумів, тобто від 3400 до 6800 грн.

Якщо учень пошкодив майно школи

Якщо дитина розбила вікно, пошкодила парту, комп’ютер, спортивне обладнання чи інше майно, вимога компенсувати реальні збитки не є адміністративним «штрафом школи». У таких випадках застосовуються правила Цивільного кодексу України про відшкодування шкоди.

За статтею 1178 ЦК шкоду, завдану малолітньою особою, тобто дитиною до 14 років, загалом відшкодовують її батьки, усиновлювачі або опікун, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Якщо малолітня дитина завдала шкоди тоді, коли перебувала під наглядом закладу освіти або іншого закладу, який зобов’язаний здійснювати за нею нагляд, відповідний заклад зобов’язаний відшкодувати шкоду, якщо не доведе, що її було завдано не з його вини.

Неповнолітня особа віком від 14 до 18 років відповідно до статті 1179 ЦК відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. Якщо вона не має майна, достатнього для відшкодування шкоди, відповідну частину або весь розмір шкоди відшкодовують її батьки, усиновлювачі чи піклувальник, якщо не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Тому школа не може довільно встановити фіксований «штраф за парту» або «штраф за розбите вікно» як адміністративну санкцію. За наявності майнової шкоди має бути встановлений сам факт пошкодження, розмір збитків та особа, яка відповідно до закону повинна їх відшкодовувати. Якщо добровільно врегулювати питання не вдалося, цивільно-правовий спір може вирішуватися судом.

Юридична особа також за загальним правилом відповідає за шкоду, завдану її працівником під час виконання трудових або службових обов’язків. Тому за наявності передбачених законом підстав вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної учневі працівником під час виконання ним роботи, можуть пред’являтися до відповідної юридичної особи, а питання матеріальної відповідальності самого працівника перед роботодавцем вирішується окремо.

Хто складає протокол і хто накладає штраф

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173-4 та 184 КУпАП, розглядають судді районних, районних у містах, міських або міськрайонних судів.

Протоколи за статтею 173-4 КУпАП та частинами першою — третьою статті 184 КУпАП мають право складати уповноважені посадові особи органів Національної поліції. Частина четверта статті 184 КУпАП має окреме правило: відповідно до пункту 8 частини першої статті 255 КУпАП протокол у такій справі складає слідчий.

Протоколи за статтею 188-54 КУпАП складають уповноважені посадові особи центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальних органів, а за статтею 188-55 — освітній омбудсмен або уповноважені особи Служби освітнього омбудсмена. Самі справи за цими статтями також розглядає суд.

Тому лист директора, акт, протокол засідання шкільної комісії, повідомлення закладу освіти до поліції чи навіть складений адміністративний протокол самі по собі ще не означають, що особу оштрафовано.

Питання про наявність складу відповідного адміністративного правопорушення та накладення стягнення у зазначених категоріях справ вирішує суд. Особа, яку притягають до адміністративної відповідальності, має передбачені КУпАП процесуальні права, зокрема право ознайомлюватися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази і клопотання, користуватися правничою допомогою та оскаржувати постанову у встановленому законом порядку.