Останнім часом якось різко побільшало прихильників «престижності» приватних шкіл

Автор: Володимир Огура, засновник Приватної школи "Ерудит"

Останнім часом якось різко побільшало прихильників «престижності» приватних шкіл! 

Любителі гламуру, яскравих тусовок, трендів і модних блогерів внесли свої «культурні елементи» в бачення «престижності» приватних шкіл - і народ це жваво споживає!

Якщо раніще мене добивали запитанням «а скільки в вас гуртків?», то тепер в уяві про приватну школу в людей сходу виринає «престиж»! ну, щоб «дорагв-багата»! Щоб все гламурнєнька, трендово, шикарні стоянки, шлагбауми, швейцари, намєра (пардон, класи), ресепшн, кава-брейк, спаржа на обід, довгі нігті з манікюром, блатна стрижка і татухи…

Знаєте, чого тут нема, в цьому переліку? Школи! Освіти! Навчання! Виховання! Якості! Класу! Рівня! Нема! Зовсім!

Еліта, справжня, багата, якісна, дорога, думаюча, успішна - виховується не так! Не в умовах понтів і гламуру, не в любʼязно наданих безконтрольних доступів, а у їх відсутності! Не в платтячку від гусі-версасі, а в шкільній формі (що би там понаве з профільного міністерства не розповідали, може, вони не знають значення слова «понти», чи не розуміють, звідки береться буллінг і троллінг, хто зна), не в можливості «розпальцовки», а у відсутності, не в «та ти знаєш, хто його тато?», а в англійській версії «нам пофіг, хто його батьки, ми робимо свою роботу»…

Невеликий ліричний відступ на цю тему! В мене зʼявився учень, старшокласник, мій друг! Ха! Хлопець з неймовірною харизмою і магнетизмом. Але є одне «але»…весь його магнетизм йшов наче від «Моб боса» (знаєте, хто це, та?), такий собі керівник організованої злочинності! В школі - повага до всіх, але його таки поважали найбільше, нічого з «іншого» життя не приносив, підкреслене «це у вас лише тут влада, але справжня влада - у мене», поведінка рівна, виважена, навчання - вище середнього, ввічливість, проте «велике кримінальне майбутнє» читалося навіть в виразах обличчя!)))

Якось пацан зайшов «надто далеко»(деталей не знаю, а знав би, однаково б не сказав), тож батько, щоб вберегти сина, відправив його в хорошу школу в Німеччину! Десь за місяць, мій «Бос мафії» побив двох чорношкірих, перебрав на себе керівництво підліткової банди пуерторіканців і щасливо вилетів зі школи! «Дядьку! Як тобі це вдалося?» - «з тими двома? Ну, вони були дещо…неввічливі…а ви ж мене знаєте, пане Володимир! Я ж людина культурна, вихована!» 

Дещо зневірений батько відправив сина в англійську школу, приватну, закритого типу, в передмістя Лондона, за 5 тис. фунтів стерлінгів у місяць (це йому ще знижку зробили, бо з України). Тож чувак навчається трохи там, трохи в Ерудиті в нас. Перший раз приїхав через місяці чотири!

Харизма збереглася, сила, вага висловлювань, але…всюди, де стояли «мінуси», встали «плюси»: «Пане Володимир! Ви не уявляєте! Та то, що у вас тут, це все квіточки! Та я там раб! Їм пофіг, хто я, чий я син, чи скільки в мене грошей! Інтернет по годинах, телефон не можна, в гуртожиток в певний час, самопідготовка - обовʼязково…і, головне, нікуди не підеш!» - «Ти відчуваєш, як змінився?» - «Та ясно! Приходить переосмислення!» - «що вони роблять не так, як ми тут, в Ерудиті?» - «Все так само, як у вас, дисципліна, поведінка, навчання, форма, ніяких понтів, але ми в них там цілодобово, а тут ви нас додому відпускаєте, а там - всьо…в когось батьки слабинку дають, в когось - пацани, в кого - блогери і тік-токи».

Недавно зустрів на вулиці, підвозив його (хоч мені було не по дорозі): «Ти коли приіхав?» - «Сьогодні! Завтра буду в школі!» Класний пацан! Такий рівень! Шарм! Харизма!

Я б заборонив нафіг займатися освітою (хоча, яка це, на хрін, освіта) власникам заводів-параходів, які збудували своїм жінкам школи, щоб ті «вєчєрам тоже уставалі»!

Якщо серйозно, то багато цивілізованих країн цю частину вже пройшли! Майже всюди беніфіціаром приватної школи може бути лише той, хто займається освітою! Тобто, металургійний комбінат, будівельна компанія, чи особисто Пабло Ескобар - ні, лише вчитель, професор з коледжу, чи університет! Бо тоді наповненість структури полягає в якості їі діяльності, а не в якості підземного паркінгу! Я одній мамі першокласника недавно відповів, що паркінг в мене стоїть десь на сто пʼятдесятому місці, точно після всіх питань, що стосуються навченості і виховання її сина…хм! Дивно! Але їй не сподобалось!

«А зараз є нова дуже крута школа! Там всьо так класно! Точно найкраща!» - «в якому сенсі найкраща? Вона ж ще не працювала ні дня! Це лише реклама! Просто гола реклама, не підтверджена жодною дією!))))» Ну, ви серйозно? Вам можна так легко продати неіснуючий продукт? 

…і на завершення:

Оце, бачу, як блогерки, зі зробленими губами (там є розміри, як у грудей?) і грудьми (четвертий-пʼятий) шось там розказують про «хорошу школу», з фразами «вчителі там молоді, але вимогливі» та іншими примітивними зворотами, і розумію, яка неосяжна і непереборна в людей потреба власної деградації…відосікі, які переглядають менше десяти секунд, текст, який не читають, бо він більший за 50 символів - ви чого так поспішаєте самознищитись у власній тупості? А з дітьми, які на цьому «виховуються», що? А шо з дітьми…будуть собі квадроберами, відвідуватимуть ветеринара…